Рішення № 37721079, 18.03.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2014 р. Справа № 926/266/14.

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська будівельна компанія»до відповідачаДочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»проСтягнення - 15083,18 грн.Суддя Швець Микола ВасильовичПредставники :Від позивачаЧорний С.В., довіреність від 01.01.2014 рокуВід відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ :

ТзОВ «Буковинська будівельна компанія» звернулась із позовною заявою до суду про стягнення з філії «Путильський райавтодор» ДП «Чернівецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», заборгованості на загальну суму - 15083,18 грн. (у т.ч.: основного боргу - 14155,50 грн. та 3% річних - 927,68 грн.).

Ухвалою суду від 18.02.2014 року, порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 04.03.2014 року.

У відповідності до ст. 24 ГПК України, суд ухвалою від 04.03.2014 року замінив неналежного відповідача - філію «Путильський райавтодор» на належного відповідача - Дочірнє підприємство «Чернівецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (м. Чернівці, вул. Головна, 205, ідент.код 31963989) та розгляд справи відклав на 18 березня 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, проте явку свого представника в судове засідання не забезпечив (підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 11.03.2014р.), правом наданим ст. 59 ГПК України на подання відзиву не скористався.

Нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:

Згідно усної домовленості, ТзОВ «Буковинська будівельна компанія» поставило ДП «Чернівецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - філія «Путильський райавтодор», а останній прийняв у власність (на підставі довіреності №017055 від через уповноваженого представника Бесараба В.І.), дріт оцинкований в кількості 1795 кг.(товар), що підтверджується Накладною на відвантаження № РН1100000145 від 16.11.2011 року на загальну суму 23155,50 грн. Проте відповідач розрахувався за отриманий товар частково в сумі 9000 грн. (платіжне доручення № 30 від 01.02.2012р.), що спричинило виникненню основного боргу в сумі 14155,50 грн.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в статтях 205, 207 Цивільного кодексу України, в яких визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочинну, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що факт поставки продукції за Накладною № РН1100000145 від 16.11.2011 року є самостійною угодою укладеною у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 даного Кодексу "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Як встановлено судом під час дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, дії сторін, а саме: передача позивачем відповідачу товару за видатковою накладною, прийняття товару відповідачем та часткова оплата, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки стаття 692 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою права, якою встановлений термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), а тому загальні положення частини 2 статті 530 даного Кодексу не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14155,50 грн. підлягають задоволенню.

Окрім вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, які також підлягають задоволенню з огляду на таке:

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. На цій підставі правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання 3% річних від простроченої суми (з врахування часткової сплати відповідачем суми основного боргу 9000 грн.) за період 20.12.2011 року - 27.01.2014 року в сумі 927,68 грн.

Станом на день розгляду справи у суді за відповідачем рахується заборгованість в сумі 15083,18 грн., у т.ч.: (основного боргу - 14155,50 грн. та 3% річних - 927,68 грн.), що підтверджується довідкою про стан заборгованості по позивним вимогам станом на 18.03.2014 року (вх. № 1351 від 18.03.2014 р.), іншими матеріалами справи та підлягає стягненню.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з активів Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (м. Чернівці, вул. Головна, 205; код 31963989).

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська будівельна компанія» (м. Чернівці, вул. Хотинська, 43; код 33978976).

- заборгованість в сумі 15083,18 грн. (у т.ч.: основного боргу - 14155,50 грн. та 3% річних - 927,68 грн.);

- відшкодування судового збору в сумі 1827 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

"Повне рішення складено 19.03.2014 року"

Суддя М.В. Швець