Рішення № 37721029, 25.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25526/13 25.02.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

до закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"

про стягнення 124 012,34 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шишковський М.Б. - представник за довіреністю № 110/КАМ/Ю від 23.12.2013 року;

від відповідача: Каменчук В.О. - представник за довіреністю № 5Д-08 від 30.12.2013 року.

встановив:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" про стягнення 124 012,34 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.11.2007 року між ним та відповідачем укладено договори №55/77/Т-08 та №55/77/Т(р)-08 на постачання природного газу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2012 року у справі №35/332-19/239-2012 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основного боргу в розмірі 2 714 900,08 грн. 3% річних - 247 688,51 грн., інфляційні втрати - 933 925,64 грн., державне мито 25 500,00 грн. та 236,00 грн. -витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оскільки, грошові кошти, стягнуті з відповідача за рішенням суду, були фактично сплачені 30.08.2013 року, тому позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 124 012,34 грн. за період з 07.10.2011 року по 30.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Шкурдова Л.М.) від 08.01.2014 року порушено провадження у справі № 910/25526/13, розгляд справи призначено на 07.02.2014 року.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 07.02.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Шкурдової Л.М. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішення зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011 р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу №910/25526/13 передано для розгляду судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва 10.02.2014 року справу прийнято суддею Мудрим С.М. до свого провадження та призначено розгляд справи на 25.02.2014 року.

05.02.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, на виконання вимог ухвали суду від 08.01.2014 року.

07.02.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи, на виконання вимог ухвали суду від 08.01.2014 року.

В судовому засіданні 25.02.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

28.11.2007 року між закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Агромарс" (покупець) укладено договір № 55/77/Т-08 на постачання природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник згідно договору зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, вказаному у ст. 2 даного договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін і поширюється на відносини між сторонами щодо постачання природного газу, які виникли з 01.01.2008 року до 31.12.2011 року включно, а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення, з урахуванням умов п. 10.12 договору (п. 11.1 договору).

17.01.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 55/77/Т-08, якою сторони встановили ціну за газ на січень 2008 року.

21.01.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору 55/77/Т-08, якою сторони встановили ціну за газ на лютий 2008 року.

21.02.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору 55/77/Т-08, якою сторони встановили ціну за газ на березень 2008 року.

Крім того, 28.11.2007 року між закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (покупець) було укладено договір № 55/77/Т(р) - 08 на постачання природного газу.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору постачальник згідно даного договору зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, вказаному в статті 2 договору.

17.01.2008 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 55/77/Т(р) - 08, якою сторони встановили ціну за газ на січень 2008 року.

21.01.2008 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 55/77/Т(р) - 08, якою сторони встановили ціну за газ на лютий 2008 року.

21.02.2008 року сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору № 55/77/Т(р) - 08, якою сторони встановили ціну за газ на березень 2008 року.

Листом від 06.08.2008 року за вих. № 16/2-4329 позивач відмовився від договорів № 55/77/Т-08 та № 55/77/Т(р)-08.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2012 року у справі №35/332-19/239-2012 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2013 року) позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" суму основного боргу в розмірі 2 714 900,08 грн. 3% річних - 247 688,51 грн., інфляційні втрати - 933 925,64 грн., державне мито 25 500,00 грн. та 236,00 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Вищезазначеним рішенням суду встановлено, що протягом дії договору № 55/77/Т-08 постачальником було поставлено, а покупцем прийнято природний газ на загальну суму 12 175 912,26 грн., тоді як позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 14 350 000,00 грн., а протягом дії договору № 55/77/Т(р)-08 постачальником було поставлено, а покупцем прийнято природний газ на загальну суму 3 710 056,02 грн., тоді як позивачем було перераховано відповідачу кошти в сумі 4 250 868,39 грн. Сума переплати за природний газ, сплачена на підставі вказаних договорів, становить 2 714 900,08 грн.

Також, даним рішенням суду стягнуто з закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" 3% річних від простроченої суми за договором № 55/77/Т-08 за період з 21.09.2008 року по 06.10.2011 року в сумі 198 348,28 грн. та за договором № 55/77/Т(р)-08 - 3% річних в сумі 49 339,87 грн.

Відповідно до ч.2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №U1126600 від 30.08.2013 року на суму 3 922 249,87 грн. грошові кошти, стягнуті з відповідача за рішенням суду від 08.08.2012 року у справі №35/332-19/239-2012 фактично сплачені позивачу 30.08.2013 року.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 07.10.2011 року по 30.08.2013 року в розмірі 124 012,34 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 5.4 вищезазначеної постанови, господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 124 012,34 грн. нарахованих за період з 07.10.2011 року по 30.08.2013 року, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.2 ст. 35, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, Б.6, код ЄДРПОУ 34003224) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757) три проценти річних в розмірі 124 012 (сто двадцять чотири тисячі дванадцять) грн. 34 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 25 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 20.03.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий