Ухвала суду № 37719619, 20.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 11-кп/774/330/13 категорія ч. 2 ст. 186 КК України

головуючий в суді І інстанції суддя Третяк В.В.

доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.

секретаря Шевченко Т.В.,

за участю прокурора Харів Н.А.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді першої інстанції, потерпілої ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 грудня 2013 року у відношенні ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України,-

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянство України, який мешкає за адресою Дніпропетровська область АДРЕСА_1, судимий:

- 17.12.2008 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з випробувальним терміном 1 рік. За постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 07.08.2009 року випробувальний термін відмінено і направлений в місця позбавлення волі на 2 роки, ст. 89 КК України, звільнений 10.06.2011 року умовно-достроково на 10 місяців 21 день;

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 04.05.2013 року, приблизно о 22 годині 40 хвилин, знаходячись біля трамвайної зупинки в районі залізничної станції Баглій в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, підійшов до раніше не знайомої ОСОБА_1 і діючи повторно, з корисливих мотивів, за обставин викладених у вироку, відкрито викрав у неї мобільний телефон «Самсунг», після чого з місця злочину втік і заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 960 грн.

В апеляційних скаргах:

- прокурор, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, не оскаржуючи фактичних обставин вчиненого і кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості правопорушення і даних про особу обвинуваченого, внаслідок м'якості. Просить постановити вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України 5 років позбавлення волі (т. 2 а.п. 47-48);

- потерпіла ОСОБА_1, не оскаржуючи фактичних обставин провадження, просить змінити вирок суду в частині призначеного ОСОБА_3 покарання внаслідок суворості. Свої доводи обґрунтовує відсутністю з її сторони претензій до обвинуваченого, який в свою чергу просив у неї вибачення, повернув викрадене майно, стверджує, що ОСОБА_3 має тяжке сімейне становище і доглядає за своєю матір'ю інвалідом, у зв'язку з чим просить пом'якшити обвинуваченому покарання з огляду на обставини, які суттєво пом'якшують його вину і призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України (т. 2 а.п. 39);

- обвинувачений ОСОБА_3, не оскаржуючи фактичних обставин провадження, просить змінити вирок суду в частині призначеного йому покарання внаслідок суворості. В обґрунтування своїх доводів посилається на відсутність претензій морального і матеріального характеру з боку потерпілої, повне визнання ним вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність у нього на утриманні матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка потребує допомоги і не може самостійно пересуватися. Також звертає увагу на наявність у нього постійного місця проживання та офіційне працевлаштування. Просить призначити йому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від його відбуванням з максимальним іспитовим строком (т. 2 а.п. 40-41).

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу чи інші докази на підтвердження доводів апеляції сторонами судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який не підтримав апеляційні скарги прокурора й інших учасників провадження, просив вирок суду залишити без змін, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів своєї апеляційної скарги та скарги потерпілої, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка просила пом'якшити покарання обвинуваченому і призначити покарання з застосуванням ст. 75 КК України, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, обговоривши їх доводи і зіставивши із наявними матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги обвинуваченого і потерпілого підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, та кваліфікація його дій в апеляційних скаргах не оскаржуються, а тому у відповідності до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_3 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

У відповідності до норм ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочин, щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки.

Аналізуючи обставини провадження щодо призначеного ОСОБА_3 покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, однак, при цьому, не врахував належним чином характер суспільно шкідливих наслідків, які настали внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, а також особу обвинуваченого ОСОБА_3 та його посткримінальну поведінку.

Зокрема, у вироку зазначено, що ОСОБА_3 вину визнав повністю, розкаявся у скоєному, офіційно працює і позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, ці обставини суд відніс до пом'якшуючих покарання. Обтяжуючою покарання обставиною суд визнав рецидив злочинів.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що судом при призначенні виду і міри покарання ОСОБА_3 не враховано, що останній проживає з матір'ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка знаходиться у нього на утриманні, сама за станом здоров'я не може самостійно пересуватися, що підтверджується наявною в матеріалах провадження довідкою (т. 2 а.п. 45, 46).

Не взята судом до уваги і думка потерпілої в судовому засіданні щодо призначення покарання. Так, потерпілій ОСОБА_1 повернуто викрадене майно. Про відсутність претензії морального і матеріального характеру до обвинуваченого остання підтвердила в судовому засіданні. Ці обставини, які відповідно до п.п. 1, 2 ст. 66 КК України визнаються такими, що пом'якшують покарання, судом першої інстанції не враховані.

Відтак, враховуючи думку потерпілої, яка просила не позбавляти обвинуваченого волі, повне відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів приходить до висновку, що під час здійснення кримінального судочинства, охоронювані права та законні інтереси потерпілої поновлені обвинуваченим в повному обсязі, а тому, враховуючи наведене, а також щиросердне каяття обвинуваченого, наявність на утриманні пристарілої матері, колегія суддів вважає можливим застосувати до ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, яке, на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

У зв'язку з вищенаведеним, доводи апеляційних скарг потерпілої ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду кримінального провадження, їх слід вважати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу колегія суддів не знаходить підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_3 більш суворого покарання, у зв'язку з чим доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості колегія суддів розцінює як необґрунтовані і такі, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 408 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 грудня 2013 року у відношенні ОСОБА_3, в частині призначеного покарання, змінити.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію і повідомляти їх про зміну місця проживання та роботи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту скасувати.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду: