Ухвала суду № 37715613, 11.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/243/13-а

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,-

В С Т А Н О В И Л А:

Управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області звернулось до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, у якому позивач просив суд стягнути з відповідача недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1756 грн. 80 коп.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року вказані вимоги задоволено та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1756 грн. 80 коп.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки відповідач своєчасно не сплатив страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, то відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з нього підлягає стягненню у рахунок погашення заборгованості сума у розмірі 1756 грн. 80 коп. на користь управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п. 3 ст. 11 вказаного Закону, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині 1 статті 12 цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, та взятий на облік в УПФУ, тому, останній згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є страхувальником та платником страхових внесків.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Абзацом 9 частини 2 статті 19 зазначеного Закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, є квартал.

Згідно ч. 12 ст. 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до пп. 4 п. 8 р. XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 року № 2461-VІ, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Частина 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних вимог Закону, відповідачем винесено вимогу 03.02.2011 року № Ф-321 про сплату боргу.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Статтею 15 Прикінцевих положень вказаного Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відповідно до п. 7 розділу VІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Таким чином, оскільки, відповідач всупереч зазначеним положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» своєчасно та в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування не сплатив, колегія суду апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції про стягнення такої заборгованості є законними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/