Ухвала суду № 37715247, 13.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 р. Справа № 876/5091/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 р. по справі за позовом Приватного підприємства "Грифон-Буд" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Приватне підприємство "Грифон-Буд" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192321 від 19 січня 2012 року.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2011 року, складено Акт перевірки №46/23- 209/35664357 від 12 січня 2012 року, в якому зазначені необґрунтовані висновки про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «БК Київбудмонтаж». Зазначає, що на підставі вищенаведеного Акту відповідачем 19 січня 2012 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000192321. яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158159 грн. за основним платежем та 39540 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Стверджує, що таким правомірно на підставі первинних документів сформовано податковий кредит, а наявні у податкового органу відомості про ймовірні випадки порушення його контрагентом вимог податкового законодавства та несплата ними податку на додану вартість при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 19 січня 2012 року №0000192321.

Зобов'язано Головне управління Державного казначейства України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на користь Приватного підприємства «Грифон-Буд» 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 18 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд зазначив, що відповідач не надав суду достатніх та належних доказів на підтвердження обставин, які б слугувати підставою для розцінення нікчемними договорів укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «БК Київбудмонтаж».

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зокрема апелянт зазначив, що працівниками Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки №46/23- 209/35664357 від 12 січня 2012 року. Як вбачається з вищенаведеного Акту перевірки, перевіркою зроблено висновок про безтоварність операцій по договору, укладеного між позивачем та його контрагентом - ГОВ «БК Київбудмонтаж». Стверджує, що перевіркою контрагента позивача встановлено, що у такого відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а тому податкові накладні виписані зазначеним підприємством вважаються недійсними. Вважає, що позивачем за перевірений період безпідставно при формуванні податкового кредиту включено суми податку на додану вартість з безтоварних операцій, начебто спрямованих на виконання угод з вищенаведеним суб'єктом господарювання, на загальну суму 158158,79 грн. Зазначає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з урахуванням вимог п.198.3, п.198.6 ст.198. п.201.5, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

В період з 05 січня 2012 року по 11 січня 2012 року на підставі направлення № 5 від 12.01.2012 року працівниками Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки №46/23-209/35664357 від 12 січня 2012 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлене порушення зі сторони позивача вимог п.198.3. п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 158158,79 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 19 січня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000192321, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158159 грн. за основним платежем та 39540 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на те, що перевіркою встановлено наявність укладеної між позивачем та його контрагентом - ТОВ «БК Київбудмонтаж» угоди, яка не була спрямована на реальне настання правових наслідків, тобто нікчемна.

Так, згідно представлених для перевірки документів встановлено, що ПП «Грифон-Буд» отримувало будівельні роботи від ТОВ «БК Київбудмонтаж». Проте, ДПІ у Галицькому районі м. Львова встановлено, що у ТОВ «БК Київбудмонтаж» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Відтак, вважає, що позивачем за перевірений період безпідставно при формуванні податкового кредиту включено суми податку на додану вартість з безтоварних операцій, начебто спрямованих на виконання угод з вищенаведеними суб'єктами господарювання, на загальну суму 158158.79 грн.

Відповідно до частин 1. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режим експорту або реекспорту (далі - експорт): г) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами - ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження проведених господарських операцій позивачем надано договір підряду №03/08/01 від 03 серпня 2011 року на виконання загально-будівельних, оздоблювальних, сантехнічних та електромонтажних робіт на об'єкті багатоквартирна будинок за адресою вул. Дж. Вашингтона, 3 у м. Львові.

Також, позивачем з метою доведення його позиції про проведення господарських операцій згідно укладеного договору представлено суду довідку про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за серпень 2011 року. Акти приймання виконаних підрядних робіт: №22/08-01 від 22 серпня 2011 року, №25/08-01 від 25 серпня 2011 року, №29/08-01 від 29 серпня 2011 року, №31/08-09 від 31 серпня 2011 року, податкові накладні: №270 від 25.08.2011 року, №300 від 29.08.2011 року, платіжні доручення: №1022 від 01.09.2011 року, №1122 від 15.09.2011 року, №1123 від 16.09.2011 року, №1133 від 03.10.2011 року.

Відповідно до п. 180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відтак, факт не декларування контрагентом позивача усіх належних сум зобов'язання з податку на додану вартість чи несплата таких сум при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування.

Слід зазначити, що вказані в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобов'язань між позивачем та його вищенаведеним контрагентом є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

З огляду на викладене вбачається, що нікчемним є договір лише у випадках прямо передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б слугувати підставою для розцінення нікчемними договорів укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «БК Київбудмонтаж».

Також, слід зазначити, що договори, які на думку відповідача є нікчемними, в судовому порядку недійсним не визнавалися.

З огляду на викладене, суд вірно дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевірений період, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 р. по справі № 2а-804/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик