Ухвала суду № 37713347, 17.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 876/15520/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Шинкар Т.І.,

суддів: Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

за участю учасників процесу ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у справі №813/4860/13-а за позовом ОСОБА_2 до Відділу Держземагенства у м. Львові, третя особа: Головне управління Державного казначейської служби України у Львівській області про визнання незаконною відмови, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

26.08.2009р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Держкомзему у м. Львові (далі-Управління), в якому просила визнати незаконними відмову відповідача у наданні висновку щодо погодження містобудівного обґрунтування щодо надання їй земельної ділянки площею 600 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1; визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не надання висновку погодження містобудівного обгрунтування з надання їй земельної ділянки площею 600 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача надати такий висновок та відшкодувати за рахунок відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 5100,00 грн.

21 травня 2013 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року про закриття провадження у справі №2а-5382/09/1370 скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні в порядку ст.55 КАС України допущено заміну Управління Держкомзему м. Львова правонаступником Відділ Держземагенства у м. Львові.

Згідно з поданими уточненнями від 01.08.2013р. позивач просить визнати незаконною відмову Управління Держкомзему м. Львова, правонаступником якого є Відділ Держземагенства у м. Львові, у наданні висновку про погодження містобудівного обґрунтування з надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 600 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1; зобов'язати Відділ Держземагенства у м. Львові здійснити державну реєстрацію земельної ділянки площею 600 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2; відшкодувати за рахунок відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 5 100,00 грн.; відшкодувати за рахунок відповідача розмір судових витрат, в тому числі витрат на юридичну допомогу.

В порядку ст.53 КАС України, 04.11.2013р. до участі в адміністративній справі залучено Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Вважає, що оскільки рішенням суду за ним визнано право власності на спірну земельну ділянку, для складення проекту відведення земельної ділянки у власність було виготовлено акт відбору земельної ділянки, який погоджено зі всіма компетентними органами, вказана земельна ділянка відображена у генеральному плані м.Винники, а тому відмова відповідача щодо реєстрації земельної ділянки є протиправною, що судом першої інстанції залишено поза увагою.

В судовому засіданні апелянт та його представник апеляційну скаргу підтримали, інші учасники процесу повноважних представників не забезпечили, що в порядку ч.4 ст.196 КАС України не є перешкодою судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що територіальна компетенція відповідача не поширюється на спірну земельну ділянку позивача, тому підстав для розгляду та погодження позивачу документів на цю земельну ділянку у нього не було.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2008р. Личаківським районним судом м.Львова прийнято рішення у справі №2-989/2008, яким позов ОСОБА_2 до Винниківської міської ради, за участю третьої особи Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області задоволено: визнано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 600 кв. м. на АДРЕСА_1; зобов'язано Винниківську міську раду встановити межі земельної площею 600 кв.м. на АДРЕСА_1 в натурі, згідно проекту відведення земельної ділянки; зобов'язано Винниківську міську раду видати ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 600 кв.м. на АДРЕСА_1.

В рішенні Личаківського районного суду м. Львова від 27.06.2008р. зазначено, що рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради № 374 від 15.12.1992р. «Про виділення земельної ділянки у постійне користування для будівництва індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1» сім'ї ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 600 кв.м. на АДРЕСА_1 для будівництва відособленого житлового будинку по індивідуальному проекту. Рішенням №73 від 05.02.1997р. Підберезцівської сільської ради передано Винниківській міській раді землі, складовою частиною яких була земельна ділянка площею 600 кв.м. на АДРЕСА_1. Рішенням Пустомитівської районної ради №49 від 10.03.1999р. «Про розгляд проекту зміни меж м. Винники» погоджено проект зміни межі м. Винники, який погоджений Підберезцівською сільською радою та Винниківською міською радою. Рішенням Винниківської міської ради №126 від 29.02.2000р. повторно визнано за позивачем право на одержання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку у АДРЕСА_1 у м.Винники, а також повторно визнано обов'язок відповідача передати вказану ділянку після зміни меж.

Мотивуючи своє рішення Личаківський районний суд м. Львова виходив з того, що ОСОБА_2 фактично внесла кошти на земельну ділянку на АДРЕСА_1, вказана земельна ділянка закріплена за нею рішенням Винниківської міської ради, тому зміна меж села Підберізці та м. Винники не може жодним чином вплинути на право позивача щодо зазначеної земельної ділянки.

14.10.2008р. ухвалою Личаківського районного суду м. Львова надано роз'яснення рішення у справі №2-989/2008 згідно якого, під зобов'язанням Винниківської міської ради встановити межі земельної площею 600 кв.м. на АДРЕСА_1 в натурі, згідно проекту відведення земельної ділянки, необхідно серед іншого розуміти надання дозволу на збір документів попереднього погодження ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 600 кв.м. на АДРЕСА_1.

На виконання судового рішення Винниківською міською радою винесено рішення №1295 від 29.12.2008р. «Про дозвіл на збір документів попереднього погодження ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1».

На виконання рішення суду та рішення Винниківської міської ради №1295 від 29.12.2008р. ОСОБА_2 почала збір та погодження документів містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку: одержала Висновок №4801 щодо вибору (відведення) земельної ділянки для будови Головного державного санітарного лікаря Личаківського району м. Львова; Експертний висновок щодо наявності (відсутності) пам'яток Археології від 26.03.2009р. №0211-09-ЛС); Висновок від 06.04.2009р. №10/2066 «Про погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1» Управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА; Висновок Архітектора м. Винники про погодження місця розташування земельної ділянки ОСОБА_2 для садівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1; Висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області про погодження матеріалів щодо вибору земельної ділянки площею 0,0600 га на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, тощо.

Позивач 15.06.2009р. звернулася до Управління з заявою щодо погодження містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 та проте 10.07.2009р. Управління відмовило у наданні такого висновку з посиланням на довідку про правовий статус земельної ділянки №40/01-14/3238 від 24.04.2009р., згідно з якою дана земельна ділянка не входить в межі м. Винники.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про планування та забудову територій», чинною на момент звернення позивача до Управління, містобудівне обґрунтування погоджувалося з відповідними органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом.

Згідно із Положенням про управління (відділ) Держкомзему в місті (обласного та районного значення), затвердженого наказом Держкомзему №123 від 17.06.2008р., управління (відділ) Держкомзему в районі є територіальним органом Держкомзему, підзвітним та підконтрольним Держкомзему та відповідно Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему в області.

Відповідно до підпункту 10 пункту 4 Положення управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань, вносить пропозиції щодо розробки нормативно-технічних документів з питань розробки землевпорядної документації, ціноутворення в галузі проектування, будівництва та експлуатації протиерозійних об'єктів і споруд та в межах своєї компетенції бере участь у їх затвердженні.

Судом першої інстанції встановлено, що правовий статус земельної ділянки земельна ділянка площею 600 кв.м. на АДРЕСА_1 не входить в межі м. Винники, що підтверджується довідкою № 40/01-14/3238 від 24.04.2009 року Управління.

Окрім того, з долученого позивачем фрагменту Генплану м. Винники вбачається, що місце розташування земельної ділянки площею 600 кв.м. на АДРЕСА_1 перебуває за межами м. Винники, що чітко відмежовано відповідними умовними позначеннями.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27.08.2008р. у справі №2-989/2008 встановлено, що на момент його прийняття зміна меж села Підберізці та м.Винники не відбулася.

Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законів України щодо проведення робіт із землеустрою, пов'язаних із встановленням і зміною меж сіл, селищ, міст, районів» №5003 від 21.06.2012р. частину 2 статті 173 ЗК України викладено в такій редакції: межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Цим законом ст.46 Закону України «Про землеустрій» доповнено ч.10 згідно якої, рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни).

З відповіді Головного управління Держземагенства у Львівській області вбачається, що згідно з земельно-кадастровими даними, земельна ділянка площею 600 кв.м по АДРЕСА_1 не відноситься до земель (перебуває за межею) міста Винники.

Відділом Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області повідомлено, що на території Пустомитівського району м. Винники не обліковується.

Згідно відповіді Управління Держкомзему у Пустомитівському районі вбачається, що подане позивачем містобудівне обґрунтування не може бути погоджене, оскільки розроблене як на земельну ділянку в межах м. Винники. У випадку, коли дана земельна ділянка розташована на території району, її відведення слід починати з рішення органу місцевого самоврядування і виготовлення нової містобудівної документації.

Доказів того, що відбулась зміна меж м.Винники судом не здобуто.

Враховуючи вищенаведене, територіальна компетенція управління Держкомзему у м. Львові правонаступником якого є Відділ Держземагенства у м. Львові не поширювалася на земельну ділянку площею 600 кв.м по АДРЕСА_1, тому підстав для розгляду та погодження позивачу документів на цю земельну ділянку у нього не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Управління правомірно відмовило позивачу у наданні висновку щодо погодження містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1, а тому принципи, передбачені ч.3 ст.2 КАС України Управлінням дотримано.

Згідно ч.10 ст.79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно ст.126 Земельного кодексу України, право власності, право користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як вбачається з відповіді Відділу Держземагенства у м. Львові від 14.08.2013р. №М/170 щодо заяви про держреєстрацію спірної земельної ділянки, з врахуванням Закону України «Про Державний земельний кадастр», Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабміну №1051 від 17.10.2012р. Відділ Держземагенства у м. Львові щодо спірної земельної ділянки у м. Винники не є відповідним територіальним органом центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та не наділений повноваженнями щодо здійснення державної реєстрації вказаної земельної ділянки. Окрім того, при поданні заяви про держреєстрацію спірної земельної ділянки не були подані документи, передбачені п.110 вищезгаданого Порядку, в том числі документації з землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки.

Оскільки вимога про зобов'язання Відділ Держземагенства у м. Львові здійснити державну реєстрацію земельної ділянки площею 600 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1, є похідна від первинної позовної вимоги позивача про визнання незаконною відмови, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що така не підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції з врахуванням вимог статті 56 Конституції України, пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає її безпідставною, оскільки на підтвердження моральної шкоди позивачем не наведено будь-яких об'єктивних доказів факту та обставин спричинення моральної шкоди відповідачем, не вказано жодного розрахунку такої шкоди, причинного зв'язку між діями відповідача та моральними стражданнями позивача.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у справі №813/4860/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 19.03.2014р.