ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/3182/14
19.03.14
За позовом
Нововодолазького підприємства теплових мереж
до
Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
про
стягнення 25 726,89 грн.
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники сторін:
від позивача:
не з’явився
від відповідача:
не з’явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Нововодолазьке підприємство теплових мереж звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 25 726,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №27/11 г/р від 01.10.2013 р. позивач надав послуги із постачання теплової енергії, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 22 695,84 грн. Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 496,94 грн. та 3% річних у розмірі 534,11 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.03.2014 р.
18.03.2014 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач зазначив, що 07.08.2013 р. відповідачем погашено заборгованість по оплаті вартості спожитих послуг за квітень 2013 р. у розмірі 1196,80 грн., на підтвердження чого, відповідачем до відзиву додано платіжне доручення №50525 від 07.08.2013 р. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем пропущено строки позовної давності в частині вимог про стягнення пені за січень та лютий 2013 р. Також відповідач зазначив, що заявлена до стягнення пеня обрахована позивачем без урахування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
В судове засідання, згідно доданого до позовної заяви клопотання про здійснення розгляду справи за відсутністю позивача, представник позивача не з’явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026408192, яке отримано відповідачем 06.03.2014 р.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.10.2011 р. між Нововодолазьким підприємством теплових мереж (надалі – Енергопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» (надалі - споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №27/11 г/р (надалі – «Договір»).
Положеннями п. 1 Договору визначено, що за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатками 1,4 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гаряче водопостачання – протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.
Згідно із п. 3.2.2 Договору споживач зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку/розрахунковим способом – по приладам обліку з моменту оформлення акту про введення в експлуатацію та на підставі двохстороннього акту про кількість використаної теплової енергії; розрахунковим методом – з моменту подачі теплової енергії.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Положеннями п. 7.3 Договору визначено, що споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Відповідно до п. 7.5 Договору споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 8.2.2 Договору несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію – пеня в розмірі 0,5% належної сплати суми за кожен день прострочення.
Положеннями п. 11.1 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 1 жовтня 2012 р.
Пунктом 11.4 Договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Додатком №4 до Договору сторони визначили джерело теплопостачання, найменування об’єкту, адресу будівлі, загальну площу будівлі, максимальне навантаження на опалення, а також відзначили відсутність прибору обліку.
04.01.2011 р. сторони підписали Додаткову угоду до Договору про постачання теплової енергії №27 г/р від 30.10.2010 р., якою визначили, що у зв’язку з реорганізацію ВАТ НАСК «Оранта», замість Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» вважати споживачем ВАТ НАСК «Оранта».
На виконання умов Договору, позивачем у період з грудня 2012 р. – по квітень 2013 р. було позивачем було надано послуги з теплопостачання у гарячій воді, а відповідачем спожито такі послуги на суму 23 491,67 грн., що підтверджується актами про виконання по відпуску теплової енергії №4010 від 31.12.2012 р., №411 від 31.12.2012 р., №47 від 28.02.2013 р., №105 від 31.03.2013 р., №163 від 23.04.2013 р.
Однак, відповідач впродовж спірного періоду оплату за споживання послуг не вносив, внаслідок чого, з урахуванням наявної станом на 01.12.2012 р. попередньої оплати у розмірі 795,83 грн., у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 22 695,84 грн.
01.06.2013 р. сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2012 р. по 01.06.2013 р., яким сторони встановили, що станом на 01.06.2013 р. у відповідача наявна заборгованість по оплаті спожитих послуг із теплопостачання у розмірі 22 695,84 грн.
З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №50525 від 07.08.2013 р. вбачається, що 07.08.2013 р. відповідачем оплачено вартість спожитих у квітні 2013 р. послуг у розмірі 1196,80 грн.
Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг за укладеним Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 22 695,84 грн.
Договір є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Матеріали справи (№4010 від 31.12.2012 р., №411 від 31.12.2012 р., №47 від 28.02.2013 р., №105 від 31.03.2013 р., №163 від 23.04.2013 р.) підтверджується надання позивачем послуг на суму 23 491,67 грн.
Зазначені вище акти містять підписи повноважного представника відповідача та відтиск печатки, а доказів існування будь-яких зауважень до наданих послуг відповідачем не надано.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідачем вартість послуг за вище вказаними актами оплачено частково у розмірі 1 992,63 грн. (1196,80 грн. оплата послуг за квітень 2013 р. згідно платіжного доручення 50525 від 07.08.2013 р. + 795,83 грн. попередня оплата).
Таким чином, заборгованість відповідача з оплати послуг спожитих у спірний період становить 21 499,04 грн. (23 491,67 грн. - 1 992,63 грн.).
Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 7.2 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Положеннями п. 7.3 Договору визначено, що споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 7.3 Договору грошове зобов’язання відповідача по оплаті наданих позивачем згідно Договору послуг на момент розгляду справи настало.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 21 499,04 грн. за надані згідно Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тобто, зазначені статті передбачають, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
Оскільки, оплата послуг за актом 163 від 23.04.2013 р. у розмірі 1 196,80 грн. здійснена відповідачем до звернення позивача із позовом, що свідчить платіжне доручення №50525 від 07.08.2013 р., то на момент звернення позивачем із позовом до суду порушеного права позивача по сплаті відповідачем послуг з теплопостачання за квітень 2013 р. за вказаним актом у розмірі 1 196,80 грн. не існувало, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 196,80 грн. необхідно відмовити.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 21 499,04 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 496,94 грн. та 3% річних у розмірі 534,11 грн. нарахованих у загальний період з 01.01.2013 р. по 30.12.2013 р. по кожному акту окремо.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 8.2.2 Договору несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію – пеня в розмірі 0,5% належної сплати суми за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином позивач правомірно здійснює нарахування пені на суму основного боргу за подвійною обліковою ставкою НБУ.
Проте, відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відтак, з урахуванням положень ст. 232 ГК України правомірним періодом нарахування пені є:
- за актом №410 від 31.12.2012 р. від суми боргу 5 638,66 грн. у період з 01.01.2013 р. по 01.07.2013 р.;
- за актом №411 від 31.01.2012 р. від суми боргу 5 881,74 грн. у період з 01.02.2013 р. по 01.08.2013 р.;
- за актом №47 від 28.02.2013 р. від суми боргу 4 814,00 грн. у період з 01.03.2013 р. по 01.09.2013 р.;
- за актом 105 від 31.03.2013 р. від суми боргу 5 164,64 грн. у період з 01.04.2013 р. по 01.10.2013 р.;
- за актом 163 від 23.04.2013 р. від суми боргу 1 196,80 грн. у період з 01.05.2013 р. по 07.08.2013 р. (дата оплати відповідачем спожитих послуг за квітень згідно платіжного доручення №50252 від 07.08.2013 р.).
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відповідності до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 18.03.2014 р. було заявлено про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.
Зобов’язання з оплати послуг за актом №410 від 31.12.2012 р. настало у січні 2013 р., а за актом №410 від 31.01.2012 р. у лютому 2013 р.
Позовна заява №37 від 04.02.2014 р. направлена на адресу суду поштою 24.02.2014 р., що підтверджується відбитком штампу поштового штемпелю на конверті позовної заяви.
Відтак, вимоги про стягнення пені, нарахованої до 24.02.2013 р., заявлено з пропуском позовної давності.
Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності правомірним є задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті послуг із теплопостачання з грудня 2012 р. – по квітень 2013 р., нарахованої з 24.02.2013 р., що за перерахунком суду з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, становить 766,37 грн.
Отже, в частині заявленої до стягнення пені у розмірі 1 730,57 грн. необхідно відмовити з огляду ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перерахунок заявлених до стягнення 3% річних суд здійснює відповідно до наведеного позивачем розрахунку, але враховуючи здійснення відповідачем оплати акту актом 163 від 23.04.2013 р., таким чином правомірним періодом нарахування 3% річних на заборгованість за вказаним актом є з 01.05.2013 р. по 07.08.2013 р.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, з урахуванням встановленого судом періоду нарахування, суд відзначає, що розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті послуг з теплопостачання становить 576,40 грн.
Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті послуг з теплопостачання у розмірі, який є меншим, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 21 499,04 грн., пені у розмірі 766,37 грн. та 3% річних у розмірі 534,11 грн.
В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Нововодолазького підприємства теплових мереж задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Нововодолазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 7а; ідентифікаційний код 32404380) заборгованість у розмірі 21 499 (двадцять одна тисяча чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 04 коп., пені у розмірі 766 (сімсот шістдесят шість) грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 534 (п’ятсот тридцять чотири) грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1619 (одна тисяча шістсот дев’ятнадцять) грн. 12 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Є.Б. Куркотова
Дата підписання повного тексту рішення – 19.03. 2014 р.
Судове рішення № 37713115, Господарський суд м. Києва було прийнято 19.03.2014. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/3182/14. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: