Рішення № 37712906, 06.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1296/14 Головуючий 1 інст. Марюхна Л.А.

Справа № 2/631/53/13 Доповідач: Кругова С.С.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних правах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - Андрійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому зсіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 09 грудня 2013 року по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про стягнення фактичних витрат пов'язаних з навчанням,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - ХНУВС) фактичні витрати, пов'язані з його навчанням, а саме, грошові кошти в розмірі 31 583 грн. 20 коп. та покласти на нього сплату судових витрат.

10 липня 2013 року позивач подав заяву про уточнення та зменшення розміру позовних вимог, де просив зменшити їх в частині перерахунку фактичних витрат на комунальні послуги та харчове забезпечення, що надавались ОСОБА_3 протягом навчання у ХНУВС в період з 2006 по 2010 рр., встановивши ціну позову 26 479 грн. 88 коп. та покласти на нього сплату судових витрат.

Рішенням Нововодолазького районного суду міста Харкова від 03 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 09 грудня 2013 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають важливе значення для справи, рішення суду вважає незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом неправильно встановлений період, за який відповідач повинен відшкодувати витрати, понесені позивачем, оскільки матеріально-технічне забезпечення відповідача здійснювалось не з моменту укладення з ним договору від 01 вересня 2007 року, а з моменту його зарахування до числа курсантів ХНУВС, тобто з 30 серпня 2006 року № 274 о/с, як встановлено п. 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ. Згідно з Порядком період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ, тобто, відповідач повинен відшкодувати витрати за період з 2006 по 2010 рік.

Зазначає, що не повно з'ясовна процедура розрахунку витрат, пов'язаних з навчанням ОСОБА_3, та документи, які є належними та допустимими доказами в підтвердження заявленої суми позову, в результаті чого суд дійшов хибного висновку, що позивач не довів належними доказами розмір фактичних витрат, що підлягають відшкодуванню. Згідно з п. 2.1.1.1 Порядку курсанти відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення, фактичні дані якого беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Крім того, інформація стосовно отриманого відповідачем грошового, комунального та продовольчого забезпечення за весь час його навчання в університеті міститься у ряді документів, що також додавалися до матеріалів справи.

Вказує на те, що суд у своєму рішенні хибно зазначив, що ВНЗ не виконав зобов'язання стосовно щорічного інформування відповідача про розміри фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням. На виконання Порядку, п. 2.1.6. Договору про підготовку фахівця у ВНЗ МВС України та з метою щорічного інформування особи про розмір фактичних витрат, пов'язаних з її утриманням, починаючи з 2007/2008 навчального року в щорічних наказах про переведення курсантів на наступний курс навчання відображаються узагальнені суми витрат, пов'язаних з їх утриманням у ВНЗ. Курсанти кожен рік ознайомлюються з цими наказами. Крім того, у письмових запереченнях проти позову відповідач проти проінформованості не заперечував.

Звертаючи увагу щодо посилання суду першої інстанції на ст. 53 Конституції України щодо доступної та безоплатної освіти, позивач вказує на положення ч.3 ст. 53 згідно з рішенням Конституційного Суду України від 04 березня 2004 року, де надано офіційне тлумачення, відповідно до якого безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб. Поряд з цим, держава покладає на випускників ВНЗ, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів і направляються на роботу, обов'язок відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабміном України, але відповідач після закінчення навчання не відслужив в ОВС України встановленого чинним законодавством строку, отже, зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з навчанням.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги не підтверджені належними доказами , а відповідно до Конституції України Держава забезпечує доступність і безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та не ґрунтується на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно з п. 2.1.3 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01 вересня 2007 року, укладеного між ХНУВС та ОСОБА_3, в обов'язки університету входить забезпечення ОСОБА_3 харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.

Як вбачається з матеріалів справи, з 04 серпня 2006 року ОСОБА_3 був зарахований до числа курсантів ХНУВС.

Відповідно і матеріально-технічне забезпечення відповідача здійснювалося не з моменту укладення з ним договору від 01 вересня 2007 року, а з моменту його зарахування до числа курсантів ХНУВС.

Як передбачено п. 14 постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 22 серпня 1996 року «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», яка діяла на момент вступу ОСОБА_3 до університету, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Наказом № 292 о/с від 19 червня 2010 року лейтенанта міліції ОСОБА_3 було відраховано зі складу курсантів університету та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУ МВС України в Харківській області (а.с.4).

Згідно з витягом із наказу ГУ МВС України в Харківській області від 23 травня 2012 року № 87 о/с лейтенант міліції ОСОБА_3 був звільнений з органів внутрішніх справ України на підставі наказу ГУМВС України в Харківській області від 23 травня 2012 року № 628 (а.с.5).

За таких обставин, оскільки відповідача було звільнено протягом трьох років за порушення дисципліни, судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено в задоволенні позовних вимог у стягненні з ОСОБА_3 у повному обсязі вартості навчання та всіх витрат, пов'язаних із забезпеченням його харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.

Таким чином, судове рішення суду першої інстанції не може вважатися законним й обґрунтованим та відповідно до положень ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 213, 214, 303, 304, 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, 316,319 ЦПК України, судова колегія , -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ - задовольнити.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 09 грудня 2013 року - скасувати і ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_3, який мешкає за адресою : АДРЕСА_1 (паспорт: серія - НОМЕР_2, виданий Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 08.12.2005 року; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (пр.. 50-річчя СРСР, 27, м. Харків, 61080, р/р 31259272210027 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області, код банка одержувача: 37874947, МФО 851011, ЄДРПОУ 08571096) фактичні витрати, пов'язані з його навчанням, а саме, грошові кошти в розмірі 26 479,88 грн. (двадцять шість тисяч чотириста сімдесят дев`ять гривень 88 коп.) і судові витрати в розмірі 264,79 грн. (двісті шістдесят чотири гривні 79 коп.), всього : 26 744 грн. 67 коп.( двадцять шість тисяч сімсот сорок чотири гривні 67 коп.)

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя -

Судді колегії -