Ухвала суду № 37712283, 20.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/774/95/14 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія ст. 149 ч. 2 Суддя Гончаренко В.М.

КК України Доповідач Кузьменко В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року колегія суддів палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Кузьменко В.М.

суддів: Литвиненка О.О., Кислого М.М.

за участю секретаря Шевченко Т.В.

прокурора Ярової О.А.

захисника ОСОБА_1

засудженої ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи та засудженої ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Уялти Ленінградського району Кокчетавської області, громадянка України, освіта середня, не працююча, раніше не судима,

засуджена за ст. 149 ч. 2 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього, особисто їй належного майна, за ст. 302 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст. 303 ч. 3 КК України на 5 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього, особисто їй належного майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 покарання - 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього, особисто їй належного майна.

Стягнуто з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 - 7 000 грн., на користь ОСОБА_4 - 5 000 грн.

ОСОБА_2 визнана винною в тому, що в період з жовтня 2010 року по 15 травня 2012 року в м. Дніпропетровську організувала і керувала діяльністю з надання сексуальних послуг за грошову винагороду та зайняттям проституцією декількома жінками.

З метою створення умов для своєї діяльності ОСОБА_2 орендувала будинок і квартири, які використовувала як місця розпусти, де жінки надавали послуги сексуального характеру, розміщувала в газеті оголошення для залучення клієнтів (чоловіків) та вербування жінок для зайняття проституцією. Також засуджена контролювала роботу організованих нею місць розпусти, встановлювала вартість сексуальних послуг, виїжджала сама особисто та направляла на виклики жінок, приймала від них гроші, з яких платила заробітну плату їм, адміністраторам та водіям.

Так, ОСОБА_2, маючи намір на торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини, використовуючи уразливе становище неповнолітньої ОСОБА_3, знаючи про її вік, завербувала останню та сексуально експлуатувала в період із жовтня 2010 року по травень 2012 року.

Діючи повторно у червні 2011 року ОСОБА_2 зустрілася за оголошенням з ОСОБА_5 і, будучи обізнаною про її неповнолітній вік, завербувала останню з метою сексуальної експлуатації. В подальшому, до липня 2011 року засуджена неодноразово передавала ОСОБА_5 незнайомим чоловікам для надання послуг сексуального характеру.

У квітні 2012 року ОСОБА_2 зустрілася з неповнолітньою ОСОБА_4, якій запропонувала надавати клієнтам (чоловікам) послуги сексуального характеру, повідомила про прибутковість зайняття проституцією, тобто умисно завербувала останню з метою сексуальної експлуатації. В подальшому до 15 травня 2012 року засуджена неодноразово передавала неповнолітню ОСОБА_4 незнайомим чоловікам для надання послуг сексуального характеру.

Маючи намір на звідництво для розпусти з метою наживи із залученням неповнолітніх, ОСОБА_2 15 травня 2012 року привезла до сауни, розташованої по вул. Ленінградській, 35 у м. Дніпропетровську, ОСОБА_6 та неповнолітню ОСОБА_4 та направила їх до раніше незнайомих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для надання послуг сексуального характеру, за що отримала 3200 грн. Після цього неповнолітня ОСОБА_4 та ОСОБА_6 надали вказані послуги ОСОБА_9 та ОСОБА_8

В апеляціях:

- прокурор просить вирок суду скасувати, як незаконний внаслідок м'якості і постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 за сукупністю злочинів - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто їй належного майна. Зазначив, що при призначенні покарання не врахована особа засудженої, її відношення до скоєного, оскільки засуджена не зробила для себе належних висновків, не розкаялася в скоєному, вину не визнала;

- в основній апеляції та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду, просить змінити їй запобіжний захід на більш м?який, не пов'язаний з позбавленням волі. На її думку всі матеріали зібрані з порушенням норм КПК України, справа сфальсифікована, судове слідство проведено неповно, в односторонньому порядку, оскільки не допитані всі свідки і потерпіла, а інші потерпілі давали показання примусово, не надана правильна оцінка допитаним свідкам, її син ОСОБА_10 був допитаний із застосуванням до нього недозволених методів ведення слідства, судом також порушені вимоги ст. 334 КПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника ОСОБА_1 та пояснення засудженої ОСОБА_2, які підтримали апеляції останньої і заперечували проти апеляції прокурора, міркування прокурора, який вважав за необхідне вирок суду скасувати в частині призначення ОСОБА_2 міри покарання і постановити апеляційним судом свій вирок, яким призначити засудженій 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто їй належного майна, перевіривши матеріали справи в межах апеляцій, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та засудженої не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності засудженої ОСОБА_2 у створенні та утриманні притонів, сутенерстві, звідництві, вербуванні неповнолітніх з метою їх сексуальної експлуатації, з метою наживи, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_5 вбачається, що в червні 2011 року вона, по оголошенню в газеті, звернулася до ОСОБА_2 щодо працевлаштування на роботу в масажний салон. ОСОБА_2 повідомила, що потрібно буде займатися наданням інтимних послуг, розповіла про умови праці і заробітну плату. Вона повідомила ОСОБА_2, що їй 16 років, на що ОСОБА_2 зауважила, що це тільки на краще. Вона почала надавати інтимні послуги клієнтам за ціною 300 гривень за годину, з яких отримувала 100 гривень. ОСОБА_2 особисто розмовляла з клієнтами, після чого повідомляла їй та іншим, куди необхідно їхати для надання сексуальних послуг, замовляла таксі і разом з ними виїжджала до клієнта, де забирала гроші за надані послуги. Оскільки ОСОБА_2 примушувала працювати її повією, вона згодом пішла з офісу.

ОСОБА_12 підтвердила показання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка повідомила їй, що знайшла роботу в масажному салоні. Одного разу, до неї за місцем проживання приїхала ОСОБА_2, запитала про місцезнаходження її дочки, оскільки остання не з'явилася на роботу в масажний салон, залишила їй для зв'язку свій номер мобільного телефону. Вона здогадувалася, що її дочка почала працювати повією, проте достовірно їй про це стало відомо від співробітників міліції.

Потерпіла ОСОБА_4 також пояснила суду, що в кінці квітня 2012 року вона, на пропозицію ОСОБА_6, поїхала в м. Дніпропетровськ для працевлаштування на роботу барменом. На квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_2 їй розповіла, що барменом вона не заробить грошей, і повідомила їй, що є власником офісу по наданню інтимних послуг клієнтам за грошову винагороду. Запропонувала надавити інтимні послуги клієнтам, розповіла, що вартість однієї години надання інтимних послуг 300 - 350 гривень, з яких вона зароблятиме від 100 до 150 гривень і в місяць зможе заробляти від 3000 гривень. Дізнавшись про її вік сказала, що жодних проблем не виникне. Погодившись на пропозиції ОСОБА_2, вона почала працювати повією. Працювала на підсудну до 15 травня 2012 року. Щодня у неї були 2-3 замовлення. На замовлення ОСОБА_2 возила її та інших, на таксі, забирала у клієнтів гроші, а в кінці дня все підраховувала і видавала їм зарплату.

З показань потерпілої ОСОБА_3 в судовому засіданні вбачається, що з ОСОБА_2 вона познайомилася в жовтні-листопаді 2010 року в м. Дніпропетровську, почала проживати у неї удома. На третій день проживання у ОСОБА_2 вона, за вказівкою ОСОБА_2, піднялася в кімнату до незнайомого чоловіка, який сказав, що вона повинна надавати йому послуги сексуального характеру. Не погодившись, вона повернулася до ОСОБА_2, але та сказала, що вона третій день проживає в її будинку, ні за що не платить, тому повинна робити все, що вона говорить і надавати сексуальні послуги чоловікам. Пообіцяла оплату 100 грн. за одну годину інтимних послуг, а у разі відмови до неї буде застосовано фізичне насильство. Оскільки у неї не було грошей і їй нікуди не було йти, вона вимушена була погодитися і займатися проституцією, надавати сексуальні послуги чоловікам по вказівці підсудної. У квітні 2012 року вона пішла від підсудної оскільки та перестала їй платити.

Окрім того, свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що з кінця березня 2012 року вона працювала у ОСОБА_2 на фірмі по наданню сексуальних послуг. Клієнтів їй і іншим дівчаткам ОСОБА_2 знаходила сама. Вона ж відвозила дівчат до клієнтів. На всі виклики до клієнтів ОСОБА_2 виїжджала особисто, забирала у клієнтів гроші - 300-350 грн. за годину, а потім, в кінці робочого дня, підраховувала, скільки годин відпрацювала кожна дівчина і виплачувала їй і іншим дівчатам зарплату з розрахунку 100 -150 грн. за годину.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 пояснили, що 14 липня 2011 року знаходилися в сауні, розташованій в буд. 88 на пр. Калініна. Близько 20 години в сауну, за їх викликом, приїхали дівчата, з ними ОСОБА_2, яка запропонувала їм вибрати дівчат для надання послуг сексуального характеру і повідомила, що вартість послуг дівчат за одну годину складає 300 гривень. Вони, погодившись з ціною, вибрали собі по одній дівчині, після чого ОСОБА_16 передав ОСОБА_2 600 гривень. Вона взяла гроші і вийшла з сауни, а вони розійшлися по кімнатах і вступили з дівчатами в добровільний статевий акт в природній формі.

При пред'явленні в ході досудового слідства фотознімків для пізнання (т.1 л.д. 141-143) ОСОБА_16 пізнав ОСОБА_2 як жінку, яка привозила йому на вибір повій, і якій він передавав гроші за надані сексуальні послуги.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що влітку 2011 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 відкрила свій офіс по наданню послуг сексуального характеру на пр. Гагаріна. Вона влаштувалася до неї на роботу. Сама ОСОБА_2 повією вже не працювала, вона приймала замовлення, забирала гроші за надання сексуальних послуг, та надавала повій клієнтам. Потім платила повіям по 100-150 грн. за відпрацьовану годину. Офіс працював цілодобово. Для залучення клієнтів ОСОБА_2 розвозила візитні картки по місту і роздавала таксистам, сама давала оголошення в газету і вказувала номер телефону офісу.

Свідок ОСОБА_2 на досудовому слідстві (т.2 л.д.4) також підтвердив те, що ОСОБА_2 неодноразово надавала йому послуги сексуального характеру - привозила дівчат повій, з яких він вибирав одну, оплачував 400 грн. за одну годину. Потім він почав проживати з ОСОБА_2 та її сином. Він розумів, що ОСОБА_2 займається тим, що надає клієнтам дівчат для сексуальних послуг, оскільки вона часто по телефону говорила на такі теми. 15 травня 2012 року близько 19 год. ОСОБА_2 попросила підвезти її і двох незнайомих йому дівчат в сауну по вул. Ленінградська, 35. Коли висадив дівчат та почав від'їжджати, його затримали працівники міліції.

Підтвердив вину засудженої і її син ОСОБА_20, який був допитаний з дотриманням вимог ст.ст. 384, 385 КК України і ст.. 63 Конституції України і який пояснив у судовому засіданні, що його мати ОСОБА_2 організувала фірму по наданню дівчат для заняття проституцією. На роботу дівчат-повій приймала ОСОБА_2, пояснювала їм графік, умови проживання, роботи і виплачувала їм зарплату. Вона розмістила оголошення в газету про надання дівчат для знайомства і інтимних послуг, у офіс поступали дзвінки від клієнтів. На квартирі проживали двое-трое дівчат, періодично приїжджали інші, могли приїхати і клієнти для надання сексуальних послуг, але як правило, дівчат відвозили на таксі на виклик. Всього за дівчину оплачували близько 400 гривень. Дівчата працювали повіями добровільно, без примушення. За годину роботи повією їм платили 100-150 гривень. ОСОБА_3 тривалий час працювала у його мами в офісі по пр. Гагаріна і займалася проституцією.

Із показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що в середині січня 2012 року він замовив сауну на вул. Героїв Сталінграду в приміщенні стадіону Трудові Резерви десь з 17 годин до 18 годин та заказав у ОСОБА_2 організувати дівчину для надання сексуальних послуг. ОСОБА_2 сказала, що ця послуга коштуватиме 350 грн. за годину. В призначений час приїхали двоє дівчат-повій, він обрав одну, а другій віддав гроші - 350 гривень. На протязі години дівчина надавала йому сексуальні послуги. На початку лютого 2012 року він знову зателефонував ОСОБА_2, яка запросила його в офіс, який знаходився на пр. Гагаріна. Там ОСОБА_2 оговорила ціну послуг - 350 грн. та покликала дівчат, з яких він обрав ОСОБА_17, яка раніше приїздила в сауну, у присутності дівчат передав ОСОБА_2 гроші і пішов до кімнати, де дівчина надавала йому протягом години інтимні послуги. А 15 травня 2012 року він під контролем працівників міліції замовив дівчат в сауну, розташовану по вул. Ленінградській, 35. ОСОБА_2 привезла двох дівчат, йому та ОСОБА_8, а він віддав їй 3 200 грн. як оплату за надання інтимних послуг.

Аналогічні показання і свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні.

Вина ОСОБА_2 також підтверджується протоколом огляду грошових коштів від 15 травня 2012 року (т.1 л.л.168), протоколом вручення грошових коштів від 15 травня 2012 року (т.1 л.д.169), з якими повністю узгоджуються показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_8, протоколом огляду грошових коштів в сумі 3200 гривень від 15 травня 2012 року (т.1 а.с. 170), добровільно виданих ОСОБА_2, номери і серії яких повністю співпадають з купюрами, виданими співробітниками міліції ОСОБА_9, показаннями свідка ОСОБА_22, який пояснив суду, що здавав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 з березня 2012 року за 2 500 гривень в місяць. Оплату за оренду квартири привозила особисто ОСОБА_2, показаннями свідка ОСОБА_23 (т.1 а.с.247-248), про те, що в 2011 роки він здавав ОСОБА_2 в оренду квартиру, розташовану по АДРЕСА_2, а також іншими доказами, дослідженими судом і вказаними у вироку.

Суд дав правильну оцінку доказам і вірно кваліфікував дії засудженої за ч. 2 ст. 149, ч.2 ст. 302 та ч.3 ст. 303 КК України.

Доводи засудженої, що справа відносно неї сфальсифікована, що судове слідство проведено неповно та одностороннє, що не встановлена її вина, безпідставні. Як вбачається із матеріалів справи і протоколу судового засідання суд достатньо повно та об'єктивно дослідив всі обставини справи: допитав всіх свідків, дослідив докази, вирішив, відповідно до закону, всі клопотання сторін. Крім того, як вбачається із протоколу судового засідання, зауваження на який ніким не були подані, суд виясняв у учасників судового засідання наявність клопотань, заяв та доповнень до судового слідства, ставив на вирішення учасників судового засідання питання про можливість закінчення судового слідства, але ніхто з учасників процесу, в тому числі й засуджена, відповідних клопотань не заявили та не заперечували проти закінчення судового слідства (т.3 а.с. 86).

Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України (в редакції 1960 року) мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам вказаного закону, суд дав правильну оцінку всім доказам по справі, в тому числі і тим, на які вказує засуджена в своїх апеляціях. Також колегія суддів вважає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, оцінив докази щодо їх належності, допустимості та достатності.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу, всі обставини по справі і правильно прийшов до висновку про те, що засуджена повинна відбувати міру покарання у вигляді позбавлення волі, відповідно до вчиненого призначивши їй строк покарання. Суд врахував те, що засуджена вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується. Обтяжуючі обставини судом не були встановлені.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєних злочинів та особі засудженої належним чином необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню, оскільки відношення засудженої до скоєного і те, що вона не зробила для себе належних висновків, не розкаялася в скоєному, вину не визнала, не може бути підставою для призначення їй більш суворого покарання.

Колегія суддів також не вбачає у справі таких порушень кримінально-процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування вироку.

Отже, підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у розгляді справи та засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21лютого 2013 року щодо останньої - без зміни.

Судді: