Постанова № 37711352, 18.03.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2014 року Справа № 904/7664/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі - Гаврилов О.М.

за участю представників

позивача Марченко Р.М.

відповідача Боженко О.Є.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10003/0490 філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Жовті Води, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2014 року у справі № 904/7664/13

за позовом комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради, м. Жовті Води Дніпропетровської області

до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10003/0490 філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення 149 586 грн. 51 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з відповідача 149 586,51 грн. заборгованості, яка утворилася внаслідок порушення зобов'язання за договором-дорученням № 22 від 26.07.2005р. на прийом, підготовку та передачу в електронному вигляді платежів від населення за холодну воду і стоки (з урахуванням заяви про зміну підстав позову).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2014р. у справі №904/7664/13 (колегія суддів: головуючий суддя - Ярошенко В.І., судді - Колісник І.І., Ніколенко М.О.) позовні вимоги задоволені частково; з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 74 793,26 грн. В решті позову відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що утримання банком комісійної винагороди за проведення платежів від населення у розмірі 2% є неправомірним, оскільки відповідно до п. 3.1 договору-доручення комісійна винагорода повинна становити 1% від кожної окремо прийнятої суми, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі, що становить 1% спірних платежів.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник посилається на те, що позивачем невірно вказаний період, за який проводилися спірні платежі (а саме, з червня 2012р. по 31.07.2013р., тоді як фактично платежі було проведено з червня 2012р. по 31.08.2013р.) та господарським судом в резолютивній частині рішення невірно зазначено назву відповідача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 18.03.2014 року.

В судовому засіданні 18.03.14р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 26.06.2005р. між Комунальним підприємством "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради (Довіритель) та Відкритим акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України" в особі філії - Жовтоводсько - П'ятихатського відділення № 7787 Ощадного банку України (Повірений) був укладений договір-доручення № 22 на приймання, підготування й передачу у електронному вигляді платежів від населення за холодну воду та стоки.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 № 502 у відповідності до положень Закону України "Про акціонерні товариства" відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" було перетворено на публічне акціонерне товариство. На підставі відповідного наказу Банку філію-Жовтоводсько-П'ятихатське відділення № 7787 АТ Ощадбанк було реорганізовано у територіально відокремлене безбалансове відділення № 10003/0490.

Предмет договору-доручення, укладеного між позивачем та відповідачем, становили дії з прийняття структурними підрозділами Ощадбанку платежів від населення на користь Довірителя, контроль, обробка Повіреним платежів від населення за холодну воду і стоки, прийнятих структурними підрозділами Ощадбанку, подальше перерахування грошових коштів Довірителю та передача останньому реєстру платежів в електронному вигляді.

Відповідно до умов договору-доручення та додаткової угоди до нього від 01.11.2006 року (а.с.80, 158) за виконання даного договору Довірителю належало сплачувати Повіреному комісійну винагороду у розмірі 1% від кожної окремо прийнятої суми.

Згідно розділу 5 зазначеного договору останній складений на невизначений строк, починає діяти з дня його підписання та може бути розірваний будь-якою зі сторін з письмовим попередженням про це іншої стороні за один місяць.

Про розірвання договору-доручення № 22 від 26.07.2005р. відповідач повідомив позивача листом від 31.07.2013 № 1401/01, відтак з урахуванням вимог п. 5.2 договору, даний договір слід вважати розірваним з 31.08.2013.

Таким чином, дія договору-доручення № 22 від 26.07.2005р. обіймає період з липня 2005р. по серпень 2013р., наразі правовідносини за спірний проміжок часу з червня 2012 року по серпень 2013р. повністю охоплюються дією договору-доручення №22.

За твердженням відповідача, підвищення собівартості здійснення банківських операцій обумовило підвищення тарифів за послуги банку, що надаються фізичним особам, розмір яких був визначений на засіданні підкомітету тарифної та продуктової політики філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» 01.11.2011р. (а.с.74). Згідно рішення даного засідання вартість послуг за прийняття платежів за надані послуги, виконані роботи, а також приймання готівкової виручки на користь суб'єктів господарювання, з якими укладено договори, за приймання платежів до 300,0 грн. становить 2% від суми, але не менше 3,0 грн.

З червня 2012р. по серпень 2013р. за послуги банку відповідач утримував з позивача комісійну винагороду у розмірі 2 % від кожної прийнятої суми, що посвідчується банківськими виписками та не заперечується відповідачем.

При цьому відповідні зміни до договору-доручення № 22 від 26.07.2005р. щодо розміру комісійної винагороди сторонами внесені не були, а трьохсторонній договір-доручення за № 6 від 02.04.2012р. (яким передбачалася оплата вартості послуг Банку у розмірі 2% від суми платежів) визнаний неукладеним рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013р. у справі № 904/1259/13-г, залишеним в силі апеляційною та касаційною інстанцією.

Факт не укладення сторонами договору-доручення за № 6 від 02.04.2012р. є доведеним в розумінні ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли з договору-доручення № 22 від 26.07.2005р.

Вищевказаний договір містить ознаки договору доручення та договору про надання послуг.

Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи посвідчується, що за період з червня 2012р. по серпень 2013р. відповідачем на користь банку було утримано 2 % від суми прийнятих платежів за холодну воду та стоки, що складає 149 586, 09 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2013р.

Договором-дорученням від 26.07.2005р. за № 22 сторони обумовили сплату 1% комісійної винагороди за надання банківських послуг з прийняття платежів від населення за холодну воду і стоки; розмір комісійної винагороди з розрахунку 1% від суми платежів за спірний період становить 74 793,26 грн.; решта коштів у сумі 74 793,26 грн. утримана відповідачем з позивача неправомірно і підлягає поверненню позивачу.

За вказаних обставин господарським судом обґрунтовано задоволені позовні вимоги в розмірі 74 793,26 грн.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги.

Посилання скаржника на те, що позивачем у позовній заяві невірно вказаний період, у який проводилися спірні платежі, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

В силу процесуальних норм визначальними ознаками позову є предмет позову - певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача та підстави позову - фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

В позовній заяві ціна позову вказана позивачем в конкретно вираженій сумі і не змінювалася впродовж розгляду спору. Щодо періоду утворення заборгованості, то позивач дійсно невірно зазначив спірний період, а саме, з червня 2012р. по 31.07.2013р., однак, вказана похибка була ним виправлена в заяві про зміну предмету позовних вимог (а.с.82-83) і спірний період зазначений правильно - з червня 2012р. по серпень 2013р. Відповідач у відзиві на позов також оперує періодом з червня 2012р. по серпень 2013р.

Щодо описки у назві відповідача в резолютивній частині судового рішення, то наявність такої описки не є підставою для скасування рішення, остання підлягає виправленню в порядку ст. 89 Господарського кодексу України.

За вказаних обставин правових підстав для задоволення апеляційної скарги не убачається.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги відповідача про скасування оспорюваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10003/0490 філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2014 року у справі № 904/7664/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді Л.М.Білецька

Т.А.Верхогляд