Ухвала суду № 37710149, 13.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2014 р. м. Київ К/800/30530/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Мороза В.Ф., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу, подану Александровим Віталієм Володимировичем в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромаш», на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року

у справі № 805/397/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромаш»

до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромаш» (далі - ТОВ «Електромаш») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області (далі - Управління) про стягнення незаконно отриманої суми переплати пенсії у розмірі 1 166,87 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013, у позові відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Електромаш» оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення у справі - про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано виникнення станом на 01.01.2011 переплати позивачем страхових внесків по розділу 1 (33,2 %) в сумі 3 629,60 грн. та по розділу 2 (32%) в сумі 69,02 грн. у результаті сплати протягом 2009-2010 років страхових внесків, нарахованих на суми фактичних витрат на оплату праці, та зарахуванням 42% від єдиного податку до органу Пенсійного фонду України відповідно до положень Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ № 727/98). У той же час, чинним законодавством України, як і на час виникнення переплати страхових внесків, передбачено повернення надміру сплачених сум страхувальнику.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, у період з 2009 року по 2010 рік ТОВ «Електромаш» сплачував єдиний внесок до органів Пенсійного фонду.

Станом на 01.01.2011 у результаті сплати страхових внесків, нарахованих на суми фактичних витрат на оплату праці та сплати 42 % від єдиного податку, у ТОВ «Електромаш» виникла переплата до Пенсійного фонду України по страховим внескам по розділу 1 - 33,2 % в сумі 3 629,60 грн. та по розділу 2 - 32 % - 69,02 грн.

Унаслідок сплати позивачем сум єдиного податку до Державного бюджету України та перерахування органом Державного казначейства 42 відсотків до Пенсійного Фонду України у ТОВ «Електромаш» виникла переплата страхових внесків, яка станом на 26.04.2013 склала 3 629,60 грн.

ТОВ «Електромаш» неодноразово зверталось до Управління із заявами про повернення сум переплати страхових внесків, проте відповідач у задоволенні заяв відмовляв. Зокрема, листом від 29.08.2012 № 47247/06 Управління відмовило у поверненні переплати страхових внесків, оскільки при сплаті страхових внесків за найманих працівників суб'єктами господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування, сума коштів, що спрямовується як частина ставки від єдиного податку, зараховується в рахунок сплати страхових внесків лише в розмірі нарахувань страхових внесків на заробітну плату найманих працівників. Інша частина коштів єдиного податку враховується в окремому реєстрі по надходженню коштів і в картку особового рахунку платника не заноситься, зараховується в рахунок майбутніх платежів страхових внесків і не є переплатою, не враховується у рахунок погашення боргу та не підлягає поверненню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суми єдиного податку, сплачені позивачем до Державного бюджету України та в подальшому розподілені відповідно до Указу № 727/98 не є страховими внесками, а тому поверненню не підлягають. У той же час, ТОВ «Електромаш» суму, яку просить повернути, до Пенсійного фонду України не перераховувало, а сплачувало у складі єдиного податку, контроль за яким здійснює відповідний орган державної податкової служби.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частини 13 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Згідно з Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до Державного бюджету України - 20 відсотків;

- до місцевого бюджету - 23 відсотки;

- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

- на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Державне казначейство України, відповідно до законодавства, перераховує 42% від єдиного податку, який сплачує підприємство на рахунок територіального органу Пенсійного фонду України, що відповідає вищенаведеним положенням Указу.

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій названим вимогам процесуального закону не відповідають з огляду на таке.

Зі змісту оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що судами установлено факт сплати у період з 2009 року по 2010 рік ТОВ «Електромаш» єдиного внеску до органів Пенсійного фонду. У той же час, Закон України від 08.07.2010 N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» набрав чинності лише з 01.01.2011.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно встановити причини виникнення переплати позивачем страхових внесків протягом 2009-2010 років. Тобто, чи така переплата виникла у зв'язку з одночасною сплатою позивачем і страхових внесків як страхувальником відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і єдиного податку, 42% якого перераховувалось до пенсійного фонду України відповідно до Указу № 727/98. Чи, можливо, така переплата виникла через надмірну сплату позивачем саме сум єдиного податку, частину якого перераховано до Пенсійного фонду України, або ж з інших підстав.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги заслуговують на часткову увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу, подану Александровим Віталієм Володимировичем в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромаш», задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року в цій справі скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.