Ухвала суду № 37709962, 05.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. м. Київ К/800/34565/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова (далі - Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: підтвердити пільговий стаж для нарахування пільгової пенсії за списком №1 на посаді гранулювальника з 12 травня 1986 року по 21 серпня 1992 року; зобов'язати Управління перерахувати пільгову пенсію по списку №1 з пільгового стажу 6 років; зобов'язати відповідача виплатити недонараховану пенсію з 21 березня 2000 року; зобов'язати відповідача провести розрахунки про виплату компенсації за неотримані суми пенсії з березня 2000 року; зобов'язати відповідача надати письмові розрахунки перерахунку пільгової пенсії по списку №1 з пільгового стажу 6 років та розрахунку про виплату компенсації за неотримані суми пенсії, починаючи з березня 2000 року.

Позов обґрунтовано тим, що до її пільгового стажу за списком №1 на посаді гранулювальника повинно бути зараховано період з 12 травня 1986 року по 21 серпня 1992 року. Однак відповідач зарахував лише період з 12 травня 1986 року по 31 грудня 1991 року. Вважає, що відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 Управління зобов'язано підтвердити її пільговий стаж до 21 серпня 1992 року та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням 6 років пільгового стажу, а не 5 років 7 місяців.

Постановою Ленінського районного суд у м. Харкова від 23 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Підтверджено пільговий стаж для нарахування пільгової пенсії за списком №1 ОСОБА_2 на посаді гранулювальника з 12 травня 1986 року по 21 серпня 1992 року. Зобов'язано Управління перерахувати ОСОБА_2 пільгову пенсію за списком №1 з пільгового стажу 6 років. Зобов'язано Управління виплатити ОСОБА_2 недораховану пенсію, починаючи з 21 березня 2000 року. Зобов'язано Управління провести розрахунки про виплату компенсації ОСОБА_2 за неотримані суми пенсії, починаючи з березня 2000 року. В іншій частині позову відмовлено .

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року скасовано постанову Ленінського районного суд у м. Харкова від 23 квітня 2013 року, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Управлінні, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при наявності страхового стажу 42 роки 4 місяці 12 днів, в тому числі по списку №1 п'ять років 7 місяців 20 днів і заробітку за період з 1 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року та з 1 липня 2000 року по 31 березня 2008 року.

12 листопада 2012 року позивач звернулася до Управління із заявою, в якій просила зарахувати її період роботи на посаді гранулювальника до 21 серпня 1992 року до пільгового стажу за списком №1 згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 "Про затвердження Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах).

Листом від 20 листопада 2012 року відповідач відмовив ОСОБА_2 у задоволенні вказаної заяви, мотивуючи її тим, що Порядок застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, на який позивач посилалася в своїй заяві, регулює застосування списків №1 і №2 тільки після 2005 року, а пенсія їй призначена у 2000 році, тому відсутні підстави для перегляду стажу роботи в особливо шкідливих умовах за списком №1.

З наведених підстав, у задоволенні позовних вимог відмовив і суд апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, посилався на записи трудової книжки ОСОБА_2

З вказаними висновками та позицією судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитися не може, з наступних підстав.

Даний спір виник у зв'язку із відмовою відповідача зарахувати роботу позивача на посаді гранулювальника з 1 січня 1992 року по 21 серпня 1992 року до пільгового стажу за списком №1.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки позивача та копія довідки відкритого акціонерного товариства фармацевтичної фірми "Здоров'я" від 27 березня 2000 року №8.

Із записів трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що вона з 12 травня 1986 року по 13 листопада 1995 року працювала у відкритому акціонерному товаристві фармацевтичної фірми "Здоров'я" гранулювальником.

Разом з тим, у довідці від 27 березня 2000 року №8 зазначено, що ОСОБА_2 дійсно працювала гранулювальником повний робочий день у виробництві медикаментів до складу яких входять отруйні та сильнодіючі речовини з 12 травня 1986 року по 1 січня 1992 року у відкритому акціонерному товаристві фармацевтичної фірми "Здоров'я", що дає їй право на зарахування такого періоду до пільгового за списком №1.

Отже, з доказів, наявних у матеріалах справи, неможливо встановити чи відноситься період роботи позивача з 1 січня 1992 року по 21 серпня 1992 року до списку №1, оскільки інформація, що уточнює особливий характер роботи позивача в записах трудової книжки відсутня, а уточнююча довідка підтверджує таку роботу лише до 1 січня 1992 року.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який набрав чинності з 1 січня 1992 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

В силу частини четвертої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

За змістом пункту "б" статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які на день введення в дію цього Закону, тобто на 1 січня 1992 року, не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12 (для жінок - досягнення 55 років), знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

До набрання чинності Законом України "Про пенсійне забезпечення" правовідносини щодо умов призначення пенсії регулювалися законами СРСР "Про державні пенсії" та "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР".

Статтею 9 Закону СРСР "Про державні пенсії" і статтею 14 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Радою Міністрів СРСР, і за результатами атестації робочих місць; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 13 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і жінкам.

Професія гранулювальника до 1994 року була передбачена списком №1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 вказаного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1 затверджений Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, який визначає механізм підтвердження пільгового трудового стажу працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Пунктом 11 цього Порядку встановлено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: заяву про підтвердження стажу роботи; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації" (у тому числі архівні); трудову книжку; документи, видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність). У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

З огляду на викладене, виходячи з принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, закріплених в частинах четвертій та п'ятій статті 11, частині п'ятій статті 71, частині третій статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, для розв'язання даного спору судам необхідно було встановити якими іншими доказами може підтверджуватися пільговий стаж ОСОБА_2 за період з 1 січня 1992 року по 21 серпня 1992 року, зокрема, архівними довідками, показаннями свідків, первинними документами за час роботи позивача, тощо.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати наведене, а також перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суд у м. Харкова від 23 квітня 2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

М.М. Олексієнко