Ухвала суду № 37709860, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/5523/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 2-а-7760/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтранс»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.06.2010 № 0001962302/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 31981,17 грн. основного платежу та 13983,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 07.06.2010 № 0001972302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 17288,00 грн.; від 07.06.2010 № 0003451702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 850,50 грн.

ДПІ у Київському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ч. 4 ст. 11, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Київському районі м.Харкова проведена виїзна перевірка ТОВ «Укрспецтранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 31.05.2010 № 3004/23-5/32871135, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2010 № 0001962302/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 31981,17 грн. основного платежу та 13983,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, яких стосуються позовні вимоги позивача, слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 1.25 ст. 1, абз. 1 п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР. Порушення цих норм закону полягало в тому, що позивач не збільшив валовий доход на доходи з інших джерел у вигляді сум безоплатно наданих йому ТОВ «БМ-Транс-ВМ-TRANS» послуг в звітному періоді, вартість яких складає 127924,69 грн.

Це порушення пов'язується з такими обставинами.

На виконання Контракту від 10.05.2004 № 5/2004 з «Willi Betz Spedition and Co. RG» позивач (експедитор) уклав договір від 25.05.2009 № 187 з ТОВ «Велика Ведмедиця» (перевізник) на транспортне обслуговування.

На виконання договору від 25.05.2009 № 187 позивач і ТОВ «Велика Ведмедиця» (перевізник) уклали договори-заявки на перевезення вантажів від 27.05.2009 № 103/СН та від 25.05.2009 № 93/СН, згідно із якими в червні 2009 року складено низку актів виконаних робіт та перераховано позивачем на адресу перевізника кошти.

При виконанні перевезень ТОВ «Велика Ведмедиця» використовувало як власні, так і орендовані в ТОВ «БМ-Транс-ВМ-TRANS» транспортні засоби відповідно до договору оренди транспортних засобів від 30.10.2009 № 30/0.

Відповідно до вказаного договору оренди транспортних засобів ТОВ «БМ-Транс-ВМ-TRANS» (орендодавець) виконувало покладені на нього зобов'язання з надання водіїв, необхідної технічної документації для виконання міжнародних перевезень.

Однак, відповідач вважає, що ТОВ «БМ-Транс-ВМ-TRANS» надало позивачеві безоплатні послуги. При цьому такі послуги обрахувало в розмірі 25 % від загальної суми, сплаченої позивачем на користь перевізника - ТОВ «Велика Ведмедиця» за договором транспортного обслуговування від 25.05.2009 № 187.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закону № 334/94-ВР) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону № 334/94-ВР продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, операції цивільно-правового характеру з надання послуг здійснені ТОВ «БМ-Транс-ВМ-TRANS» на користь ТОВ «Велика Ведмедиця» на виконання укладеного між цими особами договору. ТОВ «БМ-Транс-ВМ-TRANS» не брало на себе зобов'язання надавати послуги позивачеві і таких послуг не надавало, що виключає висновки про здійснення цими особами операцій цивільно-правового характеру з безоплатного надання послуг.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2010 № 0001972302/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11926,00 грн. основного платежу та 5362,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Порушення полягало в тому, що позивач не задекларував у рядку 7 декларації з податку на додану вартість послуги отримані від нерезидента на митній території України, а саме: від «TRANSFRIGO» S.R.L. та «EXPEDIT-CONTAINER» S.R.L.

Це порушення пов'язується з такими обставинами.

Між позивачем (виконавець) та ТОВ «НЛК-Транс» (Російська федерація, м.Москва) (замовник) укладено договір транспортної експедиції від 05.10.2009 № 05/10/09, відповідно до якого позивач зобов'язався надати послуги з організації міжнародних перевезень та експедиції вантажів замовника.

На виконання договору від 05.10.2009 № 05/10/09 між позивачем (експедитором) та «TRANSFRIGO» S.R.L. (Молдова, Кишенів) (перевізник) укладено договір перевезення від 01.12.2009 № 01/12/09-1, відповідно до якого перевізник зобов'язаний надати послуги з організації та виконання перевозок ввірених йому експедитором вантажів автотранспортом в міському міжнародному, міжміському та міжнародному сполученні до пункту призначення, а експедитор - оплатити такі послуги.

На виконання умов договору від 01.12.2009 № 01/12/09 між ТОВ «Укрспецтранс» та «TRANSFRIGO» S.R.L. укладено договори-заявки на перевезення вантажів.

Позивачем (замовник) укладено з «EXPEDIT-CONTAINER» S.R.L. (Молдова, Кишенів) (перевізник) договір перевезення від 15.01.2010 № 291-А/10 , відповідно до якого перевізник зобов'язався надати послуги з організації та виконання перевезень ввірених йому експедитором вантажів автотранспортом у міському міжнародному, міжміському та міжнародному сполученні до пункту призначення, а замовник - оплатити такі послуги.

На виконання умов договору від 15.01.2010 № 291-А/10 вказаними вище сторонами укладено договори-заявки на перевезення вантажів.

Сторони договорів склали акти, в яких «TRANSFRIGO» S.R.L. «EXPEDIT-CONTAINER» S.R.L. зазначили маршрути: смт. Лисанка Чернігівська обл. - Молдова, Кишенев, м. Суми - Молдова, Кишенев, с.Велика Діверка - Молдова, Кишенів.

Відповідач вважає, що позивач повинен був включити операції з поставки нерезидентом послуг з перевезення вантажу за договором від 01.12.2009 № 01/12/09-1 між позивачем (експедитором) та «TRANSFRIGO» S.R.L. (Молдова, Кишенів) (перевізник) до бази оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20 % і визначити податкове зобов'язання відповідно до п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, оскільки при складанні актів виконаних робіт з перевізниками - нерезидентами не визначено загальної вартості послуг за межами державного кордону України, які відповідно до вимог п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 цього Закону оподатковуються за нульовою ставкою, та на території України.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки законом не передбачено вимоги, за якою, якщо послуга з міжнародного перевезення вантажу надається перевізником (нерезидентом) на території України та за її межами, то така послуга в повному обсязі оподатковується за ставкою 20 % відсотків.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 283,50 грн. основного платежу та 567,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV. Податковий орган виходив з того, що позивачем при виплаті доходів фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договорами на інформаційне обслуговування від 03.06.2009 № 4210-Т та від 28.11.2007 № 112 не утримав податок з доходів фізичних осіб.

Зважаючи на ті обставини, що позивач сплатив кошти фізичним особам-підприємцям на виконання зобов'язань за договором за надані останніми послуги при здійсненні ними господарської діяльності, оподаткування якої здійснюється за правилами розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від від 26.12.1992 № 13-92, і не здійснював виплати доходів як працедавець зазначених фізичних осіб як найманим особам, про які йдеться в п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про протиправність визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун