Ухвала суду № 37709626, 12.03.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/3361/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.

Провадження № 22-ц/783/1648/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.

Категорія: 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Мацея М.М.,

суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

секретаря: Олексіва О.А.,

з участю: позивачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа - приватний підприємець ОСОБА_6 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2013 р. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 кошти в сумі 1800,00 доларів США за офіційним курсом НБУ еквівалентно 14387,40 грн. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою цього суду від 18 листопада 2013 р. заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Заочне рішення суду оскаржив представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4

В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Зазначає, що позивачкою не було доведено належними та допустимими письмовими доказами факту передачі нею грошей у розмірі 1800 доларів США, та жодних розписок від відповідача на підтвердження факту отримання грошей не надано, а сам по собі договір від 27.06.2012 р. не може слугувати письмовим доказом цього. Вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача неповернутої йому частини коштів в сумі 1800 доларів США, переданих позивачем відповідачеві як завдаток не повинна ґрунтуватися на вимогах про визнання цього правочину нікчемним. Вказує, що судом не наведені правові аргументи з яких він виходив, вважаючи укладений договір від 27.06.2012 р. саме договором, а не договором про забезпечення виконання зобов'язання.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що стверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Останній в судове засідання не з'явився, про причину неявки колегію суддів не повідомив.

Згідно з ч.5 ст.76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_2 на заперечення скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом установлено, що 27 червня 2012 р. між сторонами було укладено договір, за умовами якого з метою забезпечення виконання зобов'язання наступної купівлі-продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 належної ОСОБА_3, до 30 серпня 2012 р., позивачка передала останньому завдаток у сумі 14400,00 грн., що еквівалентно 1800,00 доларів США. У разі невиконання продавцем зобов'язань, сума завдатку повертається покупцю (позивачці) до 01 вересня 2012 року.

Задовольняючи позов районний суд виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, договір купівлі-продажу земельної ділянки з позивачкою не уклав, отримані від неї кошти не повернув, на її звернення щодо повернення коштів не реагує.

З висновками суду першої інстанції слід погодитися.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України (ч.2 ст.509 ЦК України). Однією з встановлених ч.2 ст.11 ЦК України підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.636 ЦК).

Згідно з положеннями ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ураховуючи наведене, районний суд підставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2, стягнувши з відповідача на її користь суму, еквівалентну 1800,00 доларів США.

Доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачкою факту передачі нею коштів, відсутність розписок на підтвердження факту отримання відповідачем коштів не заслуговують на увагу і жодним чином не спростовують висновків суду, оскільки доказування факту безгрошовості умов зазначеного договору лежить на відповідачеві, а останній таких доказів не подав суду першої інстанції, таких не продано суду апеляційної інстанції.

Договір від 27 червня 2012 р. містить всі необхідні реквізити і умови, характерні і необхідні для такого правочину. У пункті 6 договору вказано, що з метою забезпечення виконання зобов'язання по цьому договору покупець передає завдаток у сумі 14400,00 грн., що еквівалентно 1800,00 доларів США. Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до моменту оформлення договору купівлі-продажу, такий підписаний сторонами (а.с.5).

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на законність рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин, рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам.

Апелянтом не подано належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм матеріального і процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до ст. 309 ЦПК України.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Мацей М.М.

Судді: Копняк С.М.

Монастирецький Д.І.