Рішення № 37708442, 11.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23082/13 11.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Асфальтобетонний завод"

до Відкритого акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд - 2"

про стягнення 253 688,61 грн

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Нікітіч Ю.Ю. (дов. б/н від 27.09.2013 року)

Від відповідача не з`явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.03.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Асфальтобетонний завод" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд - 2" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості 253 688,61 грн., з яких 226 758,69 грн. основної заборгованості, 9 814,86 грн. 3% річних та 17 115,06 грн. договірної пені, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року позовну заяву б/н від 15.11.2013 року прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/23082/13, розгляд справи призначено на 14.01.2014 року.

В судовому засіданні 14.01.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 28.01.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу №910/23082/13 передано для розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року справу № 910/23082/13 прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 11.03.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу №910/23082/13 передано для подальшого розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 11.03.2014 року з'явився представник позивача та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором купівлі - продажу (поставки) № 3 від 15.12.2010 року в частині оплати поставленого за договором товару.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2010 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір купівлі - продажу (поставки) № 3 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупцю майно, визначене в накладних - невід'ємних частинах договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно до п. 3.5. договору, покупець зобов'язаний оплатити замовлену (передану йому) продукцію протягом п'яти банківських днів з моменту поставки продукції.

Відповідно п. 7.1. договору, у випадку порушення термінів оплати переданої продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення, якщо не доведе, що таке порушення сталося з вини продавця.

Пунктом 10.1. договору, сторони погодили, що даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв у позивача за видатковими накладними № 92 від 29.03.2012 року, № 158 від 13.04.2012 року, № 482 від 16.05.2012 року, № 528 від 15.06.2012 року товар на загальну суму 230 900, 26 грн.

За твердженням позивача, поставлений товар за вказаними вище видатковими накладними був оплачений відповідачем частково на суму 4 141, 587 грн., яка зарахована позивачем в оплату товару поставленого за видатковою накладною № 92 від 29.03.2012 року.

Заборгованість відповідача по оплаті товару поставленого за видатковими накладними № 92 від 29.03.2012 року, № 158 від 13.04.2012 року, № 482 від 16.05.2012 року, № 528 від 15.06.2012 року, за розрахунком позивача, складає 226 758, 69 грн.

Доказів оплати заборгованості за поставлений за зазначеними вище видатковими накладними товар матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Оскільки судом встановлено, що строк дії договору, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, закінчився 31.12.2011 року, суд дійшов висновку, що товар поставлений позивачем відповідачу за видатковими накладними № 92 від 29.03.2012 року, № 158 від 13.04.2012 року, № 482 від 16.05.2012 року, № 528 від 15.06.2012 року товар на загальну суму 230 900, 26 грн., суд вирішуючи спір по справі виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товарів оформлені видатковими накладними та довіреностями (був укладений договір у спрощений спосіб).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи приписи наведеної статті відповідач зобов'язаний був розрахуватися в повному обсязі за поставлений товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто на наступний день після прийняття товару та видаткових накладних. Іншого строку оплати поставленого товару сторонами за їх домовленістю не визначено, доказів іншого матеріали справи не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що позивачем зазначено про часткову оплату на суму 4 141, 57 грн. саме поставки товару за видатковими накладними, копії яких додані до позовної заяви, суд при розгляді справи виходить із того, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 4 141, 57 грн. Відповідачем зазначеного не спростовано, доказів іншого в матеріали справи не надано.

Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент винесення рішення по справі складає 226 758, 69 грн. (230 900, 26 - 4 141, 57), доказів сплати якої матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем умови договору (спрощеного) виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 226758, 69 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 226 758, 69 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 226 758, 69 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 17 115, 06 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані, враховуючи нижчевикладене.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні відносини між суб'єктами господарювання. Договір поставки укладений між сторонами у спрощений спосіб, шляхом оформлення видаткової накладної та довіреності не містить положень щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином, нарахування пені здійснюється за порушення договірних зобов'язань, якщо це передбачено договором. Оскільки судом встановлено, що договір яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги закінчив свою дію на момент поставки товару, позивачем не доведено, що сторонами письмово було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договору неустойкою, таким чином вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару в розмірі 17 115, 06 грн. не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 9 814, 86 грн. розраховані по кожній видатковій накладній окремо за загальний період з 06.04.2012 року по 14.11.2013 року задовольняються судом повністю, на підставі нижченаведеного.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, адже позивачем невірно визначений період нарахування 3 % річних (дата з якої рахується прострочення).

За розрахунком суду за прострочення по оплаті товару поставленого за видатковими накладними № 92 від 29.03.2012 року, № 158 від 13.04.2012 року, № 482 від 16.05.2012 року, № 528 від 15.06.2012 року з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних, розраховані по кожній накладній окремо, в розмірі 9 976, 47 за загальний період з 30.03.2012 року по 14.11.2013 року.

Оскільки, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 814, 86 грн. 3 % річних, враховуючи, що суд не має права при розгляді справи виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення з 30.03.2012 року по 14.11.2013 року в розмірі 9 814, 86 грн.

Підсумовуючи все вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає 226 758, 69 грн. основного боргу, 9 814, 86 грн. 3 % річних.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд - 2» (02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 13-б; код ЄДРПОУ 04012721; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод» (01013, м. Київ, хутір Острів, вул. Камишинська, буд. 4; код ЄДРПОУ 04012425) 226 758 (двісті двадцять шість тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 69 коп. основної заборгованості, 9 814 дев'ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 86 коп. 3 % річних та 4 731 (чотири тисячі сімсот тридцять одну) грн. 48 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко