Рішення № 37708141, 11.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.2014 Справа № 905/547/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Татькові М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ-К», м. Київ

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергосилова компанія», м. Донецьк

про стягнення 49 316,97грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ-К», м. Київ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергосилова компанія» м. Донецьк основного боргу у розмірі 45998,56грн., пені у розмірі 2696,06грн. та 3% річних у сумі 622,35грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №30 від 31.05.2013р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію додаткової угоди №1 від 30.10.2013р., копії видаткових накладних № РТ-0001158 від 20.08.2013р., №РТ-0001214 від 30.08.2013р., №РТ-0001346 від 19.09.2013р. на відвантаження товару, копії довіреностей №75 від 14.08.2013р., №77 від 29.08.2013р., №83 від 18.09.2013р.

12 березня 2014р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи надійшла заява б/н від 05.03.2014р. про уточнення позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України.

Розглянувши вказану заяву, судом встановлено, що в порушення вимог ст.54 ГПК України, зазначена заява не підписана представником позивача, Є.В.Міняйло.

На підставі вищевикладеного, заява б/н від 05.03.2014р. підлягає залишенню судом без розгляду.

У зв»язку з чим судом розглядаються первісні позовні вимоги позивача заявлені в позовній заяві.

Разом з цим, позивач звернувся до суду з клопотанням б/н від 05.03.2014р., в якому просив суд розглянути справу без присутності представника позивача, на підставі наявних в матеріалах справи відомостей. Разом з цим, врахувати те, що відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем, шляхом погашення заборгованості в повному обсязі.

Позивач в засідання суду не з»явився.

Відповідач в судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

31 травня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФ-К», м. Київ (далі по тексту-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська енергосилова компанія» м.Донецьк (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №30, згідно умов якого Постачальник зобов'язався поставляти партіями Покупцю електротехнічну продукцію, а покупець зобов'язався приймати та здійснювати оплату цієї продукції на умовах визначених цим договором.

Додатковою угодою №1 до договору сторони змінили п.6.3 та виклали його у наступній редакції: «Покупець здійснює оплату вартості отриманої партії продукції протягом 60 календарних днів після отримання продукції від постачальника».

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №30 від 31.05.2013р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно п.9.1 договору він чинний з дати його підписання сторонами та дієх до 31.12.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов»язань.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по видатковим накладним № РТ-0001158 від 20.08.2013р., №РТ-0001214 від 30.08.2013р., №РТ-0001346 від 19.09.2013р. на відвантаження товару позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 147 998,57грн.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписом представника відповідача у видаткових накладних в графі „Отримав", що співпадає з підписами зазначеними у довіреностях №75 від 14.08.2013р., №77 від 29.08.2013р., №83 від 18.09.2013р. виданих відповідачем, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту продукції за передбаченою ціною.

На виконання умов договору, відповідач частково 15.11.2013р. та 15.01.2014р. оплатив одержаний ним товар на суму 102 000грн.

Разом з цим, в процесі розгляду справи, а саме 30.01.2014р. відповідач заборгованість за поставлену продукцію у сумі 45998,56грн. сплатив у повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками з банківської установи.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач в добровільному порядку погасив борг за договором поставки №30 від 31.05.2013р., провадження у справі № 905/547/14, в частині стягнення основного боргу в сумі 45998,56грн. на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних у розмірі 622,35грн. Розглянувши представлений у матеріали справи розрахунок судом встановлено, що він арифметично не вірний лише в частині нарахування 3% річних відносно заборгованості у сумі 443,02грн. (у кількості 56 днів).

Відтак, згідно арифметичного підрахунку вимог щодо 3% річних здійсненого судом, встановлено, що розмір 3% річних відносно заборгованості у сумі 443,02грн. складає 2,04 = 443,02х3х56/365/100.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 621,95грн.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 2696,06грн., яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до пункту 7.2 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Розглянувши представлений у матеріали справи розрахунок судом встановлено, що він арифметично не вірний, оскільки позивачем за період з 15.11.2013р.-14.01.2014р. не вірно визначена кількість днів прострочення виконання зобов»язання відповідачем, які складають 61 день, а не 62 дня, як зазначено позивачем.

Здійснивши арифметичний підрахунок вимог щодо пені за період з 15.11.2013р.-14.01.2014р. судом встановлено, що розмір пені відносно заборгованості у сумі 443,02грн. за видатковою накладною № РТ-0001158 від 20.08.2013р. складає 9,63грн.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє частково та стягує з відповідача пеню у сумі 2 695,91грн.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови - на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, п.1.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ-К», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергосилова компанія» м.Донецьк про стягнення 49 316,97грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергосилова компанія» м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ-К», м.Київ 3% річних у сумі 621,95грн., пеню у сумі 2 695,91грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 826,98грн.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ-К», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергосилова компанія» м.Донецьк про стягнення основного боргу у розмірі 45998,56грн. припинити, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.03.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна