Рішення № 37706752, 12.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/1369/14 12.03.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"до про Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" відшкодування шкоди в порядку регресу 2 202,60 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 2 202,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2014 порушено провадження у справі №910/1369/14, розгляд справи призначено на 24.02.2014.

У відзиві на позов від 13.02.2014 відповідач заперечив проти позову.

17.02.2014 від МТСБ України надійшла інформація щодо страхового полісу АВ/4978814.

У зв'язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.02.2014 справа №910/1369/13 передана на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою від 24.02.2014 справу прийнято до провадження судді Мельника В.І., розгляд справи призначено на 12.03.2014.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.02.2014 справу передано на розгляд судді Літвінової М.Є., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою від 27.02.2014 справу прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначено на 12.03.2014.

24.02.2014 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

25.04.2012 між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) укладений Договір добровільного страхування №28-5000-12-00044 (далі -Договір), за яким був застрахований автомобіль "Mitsubishi" державний номер НОМЕР_4.

25.01.2013 о 19 год. 00 хв. по проспекту Перемоги-вул.Невська в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Mitsubishi" державний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2 та "Toyota" державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4.

28.01.2013 ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Згідно калькуляції №ДККА-23974 від 01.02.2013 відновлювальний ремонт автомобіля "Mitsubishi" державний номер НОМЕР_4 склав 3 072,60 грн.

Наведені у даній калькуляції роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, що зазначені в акті огляду транспортного засобу, довідці УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

На підставі вищевказаного договору від 25.04.2012, страхового акта № ДККА23974 від 04.02.2013, калькуляції №ДККА-23974 від 01.02.2013 позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 2 202,60 грн. Факт здійснення зазначеної виплати ОСОБА_1 (власнику пошкодженого автомобіля) підтверджується видатковим касовим ордером від 08.02.2013

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, з метою досудового врегулювання спору, позивач 13.06.2013 звернувся до відповідача з вимогою №105/12 про виплату страхового відшкодування в розмірі 2 202,60 грн., яка ним отримана 14.06.2013, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Разом із вимогою позивач також надіслав ряд документів на підтвердження розміру страхового відшкодування, які відображені в додатках заяви.

Заперечення відповідача щодо неподання позивачем до відповідача заяви про страхове відшкодування та необхідних документів, спростовується вищезазначеним та є необґрунтованим і безпідставним.

Однак, вимога залишена відповідачем без задоволення та відповіді, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регрес) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 14 390,98 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно ОСОБА_1 внаслідок експлуатації "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3.

Як вбачається з постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 15.02.2013, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) АВ/4978814 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом АВ/4978814), діючим на дату ДТП (25.01.2013).

Отже, відповідач є особою на яку полісом АВ/4978814 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3 на час спірної ДТП.

З матеріалів справи, а саме зі страхового акту зробленим позивачем вбачається, що останнім було виплачене страхове відшкодування в сумі 2 202,60 грн. на підставі калькуляції №ДККА-23974 від 01.02.2013 та з урахуванням умов договору страхування.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Отже, позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 2 202,60 грн., та заявив до стягнення 2 202,60 грн. врахувавши при цьому, що розмір франшизи за полісом АВ/4978814 становить 0,00 грн.

Щодо заперечень відповідача щодо розміру страхового відшкодування та підстав його визначення суд зазначає наступне.

Дійсно статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд зазначає, що за вказаними нормами врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, як було встановлено судом, правовідносини позивача і страхувальника -виникли на підставі договору добровільного страхування, отже добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Добровільним же страхуванням, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Суд звертає увагу на норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначити розмір страхового відшкодування з урахуванням лише авто товарознавчої експертизи, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Суд зазначає, що звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на зазначене, обов'язок доказування невідповідності розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування розміру заподіяних збитків покладається саме на відповідача.

При цьому відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 Методики визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції), ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках. При цьому можливе визначення збитків відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних колісних транспортних засобів, з належним чи скоригованим строком експлуатації.

Отже, положення цієї Методики, за наявності процесуального волевиявлення відповідача, давали можливість перевірити розмір збитків, завданих внаслідок ДТП.

За встановленими судами обставинами справи, позивач здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування, отримав право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат.

Доводи позивача відповідачем не спростовані, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 2 202,60 грн., виходячи із загальної суми понесених позивачем витрат на виплату страхового відшкодування потерпілому.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" (01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 33Б, оф. 36, код 32206908) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул.. Івана Федорова, 32, літ. А, код 30859524) страхового відшкодування у розмірі 2 202,60 грн. (дві тисячі двісті дві гривні 60 коп.) та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 14.03.2014

Суддя М.Є. Літвінова