Рішення № 37706599, 17.03.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р.Справа № 922/356/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків до Борівської селищнної ради Зміївського р-ну., с. Борова про стягнення 631,11 грн. за участю представників сторін:

позивача - Василенко Г.В., за довіреністю № 3926 від 26.12.2013 року; Приходько О.В., за довіреністю № 702 від 27.02.2014 року;

відповідача - Танашкіна Л.О., за довіреністю від 04.03.2012 року;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Борівської селищної ради про стягнення 631,11 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 724-314 від 01.06.2013 року щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 лютого 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 березня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.03.2014 року представник позивача супровідним листом (вх. № 7097/14) надав документи, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.02.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.03.2014 року представник позивача надав заяву (вх. № 7098/14), в якій зазначає про те, що у зв"язку з допущенням описки в прохальній частині позовної заяви просить вважати п. 2 прохальної частини позовної заяви від 04.02.2014 року № 421 в наступній редакції: "Стягнути з Борівської сільської ради на користь ПАТ "Харківгаз" основний борг за договором № 724-3М на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 01.04.2013 року в розмірі 593,10 грн., пеню в розмірі 25,56 грн., 3% річних в розмірі 5,90 грн. та інфляційні витрати в розмірі 6,55 грн."

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.03.2014 року від представника відповідача супровідним листом (вх. № 7142/14 ) надійшли документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.03.2014 року розгляд справи було відкладено на 17.03.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.03.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.03.2014 року позовні вимоги визнав повністю.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (позивач) та Борівською сільською радою (відповідач) було укладено договір № 724-314 на експлуатацію складових Єдиної газотраспортної системи України, у відповідності до умов якого, відповідач передає позивачу в експлуатацію складові Єдиної газотранспортної системи, які безпосередньо приєднані до газових мереж позивача, який є газорозподільним підприємством, та використовується для забезпечення розподілу природного газу.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг (робіт) визначається сторонами відповідно до експлуатації об"єкта газопостачання, що надаються позивачем відповідачу та складає: 593,10 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач сплачує позивачу вартість послуг (робіт) з експлуатації об"єкта позивача, визначеному в пункті 2.1 цього розділу, на поточний рахунок позивача з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п. 2.5 договору остаточний розрахунок за послуги (роботи), визначені пунктом 2.3 цього розділу, а також за надання додаткових послуг Власнику, пов"язаних з експлуатацією об"єкта здійснюється не пізніше п"яти календарних днів після підписання акта наданих послуг (робіт) на підставі рахунка позивача.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов зазначеного договору, позивачем було надано відповідачу послуги з експлуатації складових Єдиної газотранспортної системи України на загальну суму 593,10 грн., що підтверджується актом здачі - приймання виконаних робіт від 25.09.2013 року, в якому зазначена підстава договір № 724-314 від 01.06.2013 року.

Вищезазначений акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов"язку оплатити надані позивачем послуги з з експлуатації складових Єдиної газотранспортної системи України, в строк, вказаний в п. 2.5. договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість в сумі 593,10 грн. (основна заборгованість), що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов"язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства та визнання з боку відповідача факту наявності заборгованості, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 724-314 на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 01.06.2013 року у розмірі 593,10 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 5,90 грн. 3% річних та 6,55 грн. інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 5,90 грн. та інфляційні витрати в сумі 6,55 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 25,56 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.2. договору за несвоєчасну оплату послуг (робіт) позивачу відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 25,56 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо її задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 901 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Борівської сільської ради (63410, Харківська область, Зміївський район, с. Борова, вул. Леніна, 124, р/р 31425000700232, МФО 851011, код ЄДРПОУ 04397520) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлідівська, 1, р/р 26005124944001 в ПАТ «КБ «Надра» м. Київ ,МФО 380764, код ЄДРПОУ 03359500) 593,10 грн. суму основної заборгованості, 25,56 грн. пені, 5,90 грн. 3% річних, 6,55 грн. інфляційних витрат та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.03.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля