Рішення № 37706407, 13.03.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21607/13-ц

Провадження 2/752/1594/14

РІШЕННЯ

Іменем України

13.03.2014 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Фаренюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Дельта банк" про захист прав споживача та визнання договору про надання споживчого кредиту та застави майна недійсним-

встановив:

Позивач ПАТ " Дельта банк" звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідач не виконує умови укладеного договору № 11131978000 від 22.03.2007 року ( відповідно до додаткового договору реєстраційний договір було змінено на 11131978001), внаслідок чого утворилась значна заборгованість. Свої позовн вимоги позивач обгрунтовував тим , що що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір споживчого кредиту та заставу майна № 11131978000 (11131978001) від 22.03.2007 року.

За умовами вказаного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 17445,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит зі сплатою 13.0% річних у строк до 22.03.2016 року.

08 грудня 2011 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, АКІБ «УкрСиббанк» передав(відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює АКІБ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором), у тому числі права вимоги за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1, з правом вимоги повного належного та реального виконання обов'язків останньої за кредитними та забезпечувальними договорами.

Станом на 20.11.2013 року заборгованість кредиту складає 189464,71 грн. з яких сума заборгованості за кредитом складає 103659,62 грн. ; сума заборгованісті по відсоткам складає 858005,09 грн.

Відповідач ОСОБА_1 не виконала своїх обов'язків перед позивачем за вказаним договором, а тому представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги повністю. Стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості та судові витрати понесені позивачем при подачі позову до суду.

В судовому засіданні представник ПАТ "Дельта банк" підтримав заявлені вимоги за вищенаведеними обставинами та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Не визнаючи позовні вимоги позивача в повному обсязі ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсними з моменту укладення договору кредиту та застави майна , обгрунтовуючи свої вимоги тим , що дійсно між нею та АКІБ «УкрСиббанк», який передав право вимоги кредитора ПАТ «Дельта Банк», 22 березня 2007 року було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11131978000

В забезпечення виконання умов договору кредиту 22 березня 2007 року між нею та ПАТ «УкрСиббанк» було заставлено рухоме майно .

Позивач вважає, що ПАТ «УкрСиббанк» не мало права надавати їй кредит у іноземній валюті, оскільки таке є валютною операцією, а у відповідача не було відповідної ліцензії Національного Банку України на здійснення такої валютної операції. Крім того, на думку позивача, умови кредитного договору є несправедливими, оскільки підвищився курс іноземної валюти(долар США) по відношенню до національної валюти(гривня), що в свою чергу потягнуло збільшення суми боргу та, як наслідок, погіршення його фінансового становища. Такі умови кредитного договору, на думку позивача є несправедливими, а тому суперечить принципам, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України. Позивач вважає, що таким чином порушуються її права, як споживача.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 вважає, що договір про надання споживчого кредиту та заставу майна підлягає визнанню недійсним з моменту укладення, в зв'язку з чим недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому договір застави також підлягає визнанню недійсним. Крім того, просила суд застосувати наслідки нікчемного правочину та односторонню реституцію у спосіб зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» повернути ОСОБА_1 сплачені по договору кредиту суму відсотків, пені, штрафних санкцій та комісії.

Заслухавши сторони, вивчиши матеріали справи , судом встановлено наступне.

22 березня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу майна (а.с.5-15)

Порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової плати за кредит визначено сторонами відповідно до умов Розділу 12 договору про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11131978000 від 22 березня 2007 року .

Суд вважає, що позивачем ПАТ «Дельта Банк» не було дотримано умов договору, щодо порядку дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової плати за кредит, що надає суду підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до п.12.1 договору про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11131978000 від 22 березня 2007 року , Банк повідомляє Позичальника про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення від Банку ,вважати термін повернення кредиту таким , що настав на 31 календарний день з дати одержання Позичальноком повідомлення про дострокове повернення кредиду від Банку .

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що відповідач не отримувала від позивача повідомлення(вимоги) Банку про дострокове повернення кредиту.

Представником позивача ПАТ «Дельта Банк» не надано суду доказів вручення відповідачу ОСОБА_1 такої письмової вимоги про дострокове повернення кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача надано лише копії таких письмових повідомлень та реєстр відправленої кореспонденції, однак таке не береться судом до уваги, оскільки в силу умов договору не визначено, як вручення відповідачу ОСОБА_1 у передбаченому сторонами порядку письмової вимоги про дострокове повернення кредиту.

Суд вважає, що свій обов'язок передбачений договором, ПАТ «Дельта Банк»( направлення відповідної письмової вимоги поштою(цінним листом з описом та повідомленням про вручення) не виконав, а тому у останнього не виникло права на дострокове стягнення кредиту, а у ОСОБА_1, відповідно не настав обов'язок дострокового повернення усієї суми кредиту та плати за нього.

Також судом враховується, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту № 11131978000 від 22 березн 2007 року, сторони у п.12.2 Договору погодили умову, що повідомлення ( вимога ) Банку направляється листом "Цінний з описом та із повідомленням про вручення ) або доставляється на адресу Позичальника , що вказана у розділі 13 цього Договору

Виходячи з ретельного аналізу умов договору у сукупності з наданими сторонами доказами, суд вважає, що в конкретному випадку належним доказом повідомленням (вимоги) Банку про дострокове повернення кредиту є повідомлення про вручення ОСОБА_1 такої вимоги і такого доказу суду в ході розгляду справи не надано.

Відмовляючи у задоволення вимог позивача ПАТ «Дельта Банк» за вищенаведених мотивів, суд враховує, що ОСОБА_1, як позичальник не змінювала адреси і не настало інших підстав, які б надали суду можливість дійти висновку про те, що настали інші обставини, які б надали суду підстави вважати, що ОСОБА_1 є такою, яка отримала письмову вимогу про дострокове повернення кредиту у повній відповідності до умов укладеного договору між нею та ПАТ «Дельта Банк».

Одночасно не підлягають задоволенню вимоги зустрічного позову , виходячи з наступного .

Відповідно до статті 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Представником ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання було надано банківську ліцензію № 75, видану Національним банком України 28 грудня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк», на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та дозвіл № 75-3 виданий Національним банком України 28 грудня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Судом не приймається до уваги твердження позивача про обов'язкову наявність у ПАТ «УкрСиббанк» індивідуальної ліцензії Національного банку України про здійснення операцій з валютними цінностями, оскільки підпунктом «в» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законом межі.

На день укладення оспорюваного кредитного договору, Законом не було визначено меж, термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Аналізуючи надані докази та з врахуванням зазначених норм Закону, суд дійшов висновку про те, що в конкретному випадку за наявності встановленого факту отримання ПАТ «УкрСиббанк», ліцензії та дозволу, останнє мало право на надання ОСОБА_1 кредиту в іноземній валюті, у розмірі 17445,00 доларів США.

Судом також не приймається до уваги твердження позивача про те, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки після його підписання підвищився курс іноземної валюти по відношенню до національної валюти, що призвело до збільшення суми боргу та, як наслідок погіршення її фінансового становища.

Дане твердження не може бути прийняте судом до уваги за наступних мотивів.

Позивачем за зустрічним позовом у судовому засіданні не доведено, що вона як сторона договору, в момент його укладення була впевнена у тому що така зміна обставин як підвищення курсу долара США по відношенню до гривні не настане.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вона не уклала б договір або уклали б його на інших умовах.

З матеріалів договору про надання споживчого кредиту № 1111131978000 від 22 березня 2007 року, зазначена ОСОБА_1 обставина, як істотна, не визначена, тобто при укладенні кредитного договору його сторони не визначали таку обставину (підвищення курсу долара США по відношенню до гривні), істотною.

В конкретному випадку, ОСОБА_1 не надано суду доказів про наявність одночасно чотирьох умов передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, що слугували б підставою для розірвання кредитного договору.

В даному випадку, надаючи оцінку доводам позивача за зустрічним позовом, суд вважає, що позивач перед укладенням договору кредиту оцінював можливі валютні ризики і мав можливість та був зобов'язаний передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів іноземних валют з часу введення в обіг національної валюти та її девальвації.

Крім того, суд бере до уваги наявність у позивача можливості отримання кредиту в національній валюті.

Суд розцінює таку поведінку позивача за зустрічним позовом в момент укладення договору, як таку, що ОСОБА_1 на момент підписання кредитного договору вважала, що їй буде вигідно отримати кредит саме у іноземній валюті - доларах США, що остання і зробила, тобто суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що під час укладення договору волевиявлення ОСОБА_1 було вільним і відповідало її внутрішній волі.

Суд також не бере до уваги посилання ОСОБА_1, щодо обставини не роз'яснення їй, як споживачу про умови укладення оспорюваного договору про надання споживчого кредиту, його умови, існуючі форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між її зобов'язаннями.

Не беручи до уваги таке твердження, суд враховує, з умов спірного договору вбачається, що позивач ознайомлена з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та отримала від Банку інформацію згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд не бере до уваги посилання позивача та її представника, що їй, як споживачу послуги не було надано усієї необхідної інформації, оскільки це спростовується наявністю її особистого підпису в оспорюваному договорі.

Беручи до уваги вищенаведені мотиви та проаналізувавши доводи сторін, суд у сукупності з дослідженими доказами дійшов висновку про безпідставність зустрічних вимог позивача з посиланням на норми статей 215, 227 Цивільного кодексу України , крім того у суду немає правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України і така обставина не спричиняє недійсності правочину, щодо його забезпечення, у зв'язку з чим договір іпотеки не може бути визнаний судом недійсним, а відповідно і вимоги про односторонню реституцію у спосіб зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» повернути ОСОБА_1 сплачені по договору кредиту суму відсотків, пені, штрафних санкцій та комісії задоволенню не підлягають також.

На основі вищенавденого суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» та зустрічних вимог ОСОБА_1

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити в за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення .

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Дельта банк" про захист прав споживача та визнання договору про надання споживчого кредиту та застави майна недійсним - залишити без задоволення .

Судовий збір у розмірі 229,40 грн. компенсувати за рахунок держави Україна у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя: