Ухвала суду № 37704113, 11.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9764/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012 №0104521510, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2013 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2013 року, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального і процесуального права. Окрім того, відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих підстав, що фактичним отриманням постанови є 04.02.2014. Суд апеляційної інстанції задовольнив дане клопотання та поновив строк для оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за період 1 півріччя 2012року від 24.07.2012 №9043081271, за результатами якої складено Акт від 24.10.2012 №2159/15-127/33052443.

Відповідач зокрема встановив, що в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2012 року від 24.07.2012 року № 9043081271 в р. 05.1 - собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) підприємством завищено суму витрат на 1037425 грн.

На підставі Акту від 24.10.2012 №2159/15-127/33052443 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 №0104521510, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 272324 грн (у т.ч.: основний платіж - 217859 грн, штраф - 54465 грн).

Позивач, вважаючи неправомірним прийняте податкове повідомлення-рішення, звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно включив суму витрат звітного податкового періоду у декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з вимогами п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10 пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.6 ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, амортизації виробничих основних засобів те нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп. 138.12.1. п. 138.12 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, у тому числі включаються витрати, визначені відповідно до статей 144 - 148, 150, 153, 155 - 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею.

Водночас складовою витрат, що враховуються платником при обчисленні об'єкта оподаткування є не лише витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України), але й інші витрати, у т.ч. й ті, що визначені ст. 153 Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 153 Податкового кодексу України передбачено особливий порядок оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії.

Відповідно до ч. 2 п. 153.7 ст. 157 Податкового кодексу України передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

Згідно з ч. 3 п. 153.7 ст. 157 Податкового кодексу України при нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

Згідно з ч. 4 п. 153.7 ст. 157 Податкового кодексу України у разі, якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.

Згідно з матеріалами справи, одним із видів діяльності позивача є фінансовий лізинг.

Протягом звітного періоду позивач (що виступає покупцем, лізингодавцем) уклав ряд договорів щодо передачі у фінансовий лізинг транспортних засобів суб'єктам господарської діяльності - лізингоодержувачам, що вбачається із наданих позивачем до суду договорів, актів приймання-передачі та видаткових накладних.

Під час перевірки встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток від 24.07.2012 №9043081271 позивачем віднесено до витрат операційної діяльності собівартість придбаних товарів (робіт, послуг) у розмірі 186554229 грн (року 05.1).

Судом встановлено, що дана сума включена позивачем у зв'язку із нарахуванням лізингових платежів, кожен з яких в свою чергу складається із відшкодування частини вартості об'єкта фінанси-вого лізингу та винагороди лізингодавця (позивача), за наслідками податкового періоду, у якому здійснювались такі нарахування.

Зважаючи на вказані обставини та норми закону, позивач правомірно включив собівартість придбаних товарів (робіт, послуг) у сумі 1037425 грн до своїх витрат, а податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 №0104521510, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 272324 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2013 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 16.03.2014 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.