Постанова № 37703920, 03.03.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/427/14

03 березня 2014 року

14год. 35хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився;

відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненського районного центру зайнятості

до

Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції

про скасування постанови та про зобов'зяння вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

31 січня 2014 року Рівненський районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Рівненської області із скаргою до Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про скасування постанови та про зобов'зяння вчинити певні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2014 року скаргу Рівненського районного центру зайнятості направлено за підвідомчістю та територіальною підсудністю до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 18 лютого 2014 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Скаргу обґрунтовує тим, що постановою Господарського суду Рівненської області від 05.06.2007 у справі №20/170 задоволено позов Рівненського районного центру зайнятості до Городищенської виправної колонії №96 по стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у сумі 688,24 грн. та видано виконавчий лист №20/170 від 21.06.2007.

Зазначив, що після чергового направлення на виконання вказаного виконавчого документу до відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції, останнім було прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав, визначених п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», мотивуючи постанову ч.5 ст.26 Закону України «Про кримінально-виконавчу службу України», а саме: звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить суд скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №41479206 від 17.01.2014 та зобов'язати відповідача прийняти виконавчий лист до виконання.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 05.06.2007 Господарським судом Рівненської області винесено постанову про стягнення з Городищенської виправної колонії №96 на користь Рівненського районного центру зайнятості 688,24 грн. недоїмки по сплаті страхових внесків. Зазначена постанова набрала законної сили. На виконання рішення суду, позивачу було видано виконавчий лист, який останнім пред'явлений до відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції.

Постановою відповідача від 17.01.2014 по ВП №41479206 відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Зазначена постанова вмотивована тим, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців організаційно-правова форма Городищенської ВК № 96 код 08680721 - державне підприємство, засновником якого є Державна пенітенціарна служба України та перебуває в державній власності, звернути стягнення неможливо за законом - згідно ч.5 ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається. Частина 1 ст. 26 зазначеного закону зазначає: майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (далі - Закон №606).

Згідно ст. 1 Закону №606, в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1, 2 ст.25 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В той же час, статтею 26 вказаного закону визначений перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Як вбачається із постанови відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження, остання постановлена на підставі п.8 ч.1 ст.26 вказаного закону, а саме: наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження та мотивовані вимогами Закону України «Про кримінально-виконавчу службу України», які викладені вище по тексту постанови.

Так, дійсно приписами ч.5 ст.26 Закону України «Про кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я не допускається.

В той же час, відповідно до статті 26 цього ж Закону, майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими воля торами, навчальними закладами, закладами охорони здоров я, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально виконавчої служби України, збереження та раціональне використання цього майна.

Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств, установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об’єктом застави.

Підприємства, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством.

Отже, з аналізу даної норми вбачається, що під зверненням стягнення на майно установ виконання покарань та їх підприємств розуміється відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України та належать їм на правах оперативного управління або повного господарського відання, і в даному випадку статус зазначеного майна безпосередньо не поширюється на кошти таких установ.

Виходячи зі змісту постанови господарського суду Рівненської області від 05.06.2007 та виконавчого листа №20/170 від 21.06.2007 виданого на її виконання, предметом стягнення заборгованості з Городищенської виправної колонії №96 є недоїмка зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у сумі 688,24 грн., а не звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач мав би відкрити виконавче провадження та здійснити виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на кошти боржника, що і передбачено ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: звернення стягнення за виконавчими документами в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Разом з тим, із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо примусового виконання рішень судів, а відразу ж відмовлено у відкритті виконавчого провадження, що фактично виключає виконання судового рішення.

Пунктом 17, Постанови Вищого адміністративного суду України № 5 від 21.05.2012, «Про внесення змін до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження») .

За наведених обставин, суд визнає протиправною та такою, що належать до скасування вищевказу постанову відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню виконавчого листого, виданих на підставі судового рішення.

Згідно зі ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вище викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України, позивачу не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №41479206 від 17.01.2014.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції прийняти до виконання виконавчий лист №20/170 від 21.06.2007.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.