Рішення № 37703801, 19.03.2014, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/1587/13-ц Провадження № 2/0274/50/14

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2014 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В., за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк", представником якого є Івачковський В'ячеслав Вікторович,до1) ОСОБА_2, представником якої є ОСОБА_3, 2) ОСОБА_4, представником якого є ОСОБА_5,провідшкодування заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - Банк) звернулось з вказаним позовом, у якому просить стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 141 122,64 грн.

ОСОБА_2 існування заборгованості не заперечила, проте піддала сумніву її розмір. Між тим, розрахунку заборгованості, який, на її думку, є правильним, ОСОБА_2, не зважаючи на пропозицію суду, не подала.

ОСОБА_4 проти позову заперечив, посилаючись на те, що Банк пропустив строк, встановлений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України, а відтак на момент подання позову договір поруки припинив свою дію.

Судом з'ясовано, що між Банком та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 13320к-07 від 11.09.2007 р., відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти (кредит) у наступних умовах: сума кредиту - 21 000,00 грн., термін кредиту - 60 місяців, дата погашення кредиту - 10.09.2012 р., процента ставка - 33% річних. Погашення Позичальником заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, в термін до 10 числа кожного місяця. При порушенні строків погашення кредиту або сплати процентів, комісії за користування кредитними коштами Позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі 0,5% від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу (пункти 1.1, 3.7, 9.1, а. с. 6 - 7).

Зобов'язання з надання кредиту (21 000,00 грн.) Банк виконав, що підтверджується заявкою на видачу готівки № 123 13 від 11.09.2007 р. (а. с. 15) та випискою з особового рахунку (а. с. 9, 37).

Між тим, зобов'язань з повернення Банку кредиту та сплати процентів ОСОБА_2 належним чином не виконувала, що підтверджується виписками з особового рахунку та розрахунком заборгованості, у результаті чого в неї станом на 18.10.2012 р. виникла заборгованість у розмірі 141 122,64 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 15 495,30 грн., заборгованість за кредитом - 344,31 грн., заборгованість за відсотками - 21 836,11 грн., пеня - 103 446,92 грн. (а. с. 9 - 12, 19 - 20, 37 - 41).

Як зазначалося вище, ОСОБА_2 існування заборгованості не заперечила, проте піддала сумніву її розмір, однак розрахунку заборгованості, який, на її думку, є правильним, не зважаючи на пропозицію суду, не подала, так само як і не подала доказів, яка б вказували, що зазначений у попередньому абзаці розрахунок заборгованості є неправильним (містить помилку, описку тощо).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 має перед Банком станом на 18.10.2012 р. заборгованість за кредитним договором № 13320к-07 від 11.09.2007 р. у розмірі 141 122,64 грн.

Судом також встановлено, що між Банком (Кредитор) та ОСОБА_4 (Поручитель) було укладено договір поруки від 11.09.2007 р., яким визначено, що Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2 (Боржник), що виливають з кредитного договору № 13320к-07 від 11.09.2007 р., укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі, цей договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором Боржником чи Поручителем (пункти 1, 5, 12 а. с. 8).

Відповідно до частин першої та другої статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як зазначалось вище, ОСОБА_2 має перед Банком станом на 18.10.2012 р. заборгованість за кредитним договором № 13320к-07 від 11.09.2007 р. у розмірі 141 122,64 грн., а відтак у загальному випадку вона та ОСОБА_4 є солідарними боржниками Банку.

Між тим, частинами першою та другою статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умова договору поруки (у даному випадку - договору поруки від 11.09.2007 р.) про його дію до повного виконання боржником або поручителем зобов'язань за кредитним договором (у даному випадку - кредитним договором № 13320к-07 від 11.09.2007 р.) не може вважатись встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

У зв'язку з цим має бути застосована частина четверта статті 559 Цивільного кодексу України, якою визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Позиція, аналогічна за змістом позиції, наведеній у попередніх чотирьох абзацах, міститься у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі № 6-48цс11, від 21.05.2012 р. у справі № 6-68цс11 та від 23.05.2012 р. у справі № 6-33цс12.

У позовній заяві Банк не посилається на те, що він протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором № 13320к-07 від 11.09.2007 р. (основного зобов'язання) пред'явив вимоги до ОСОБА_4.

Доказів пред'явлення Банком вимоги до ОСОБА_4 за зобов'язанням ОСОБА_2 за кредитним договором № 13320к-07 від 11.09.2007 р. (основним зобов'язанням) протягом шести місяців від дня настання строку виконання цього зобов'язання, також не подано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що порука ОСОБА_4, яка виникла на підставі договору поруки від 11.09.2007 р., за зобов'язанням ОСОБА_2 за кредитним договором № 13320к-07 від 11.09.2007 р., припинилась.

Враховуючи викладене, позов Банку ґрунтується на вимогах законодавства України частково, а саме - в частині вимог до ОСОБА_2, а відтак у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_4 необхідно відмовити.

Щодо позову Банку в частині вимог до ОСОБА_2 суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 549, частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що розмір неустойки (пені) за кредитним договором № 13320к-07 від 11.09.2007 р. становить 103 446,92 грн., тобто його частина у загальному розмірі заборгованості (141 122,64 грн.) є значною.

Банком не подано доказів, які б підтверджували, що через неналежне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 13320к-07 від 11.09.2007 р. йому було завдано значних збитків.

Зважаючи на наведене, а також виходячи з таких загальних засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Банку, з 103 446,92 грн. до 8 000,00 грн.

Таким чином, позов Банку підлягає частковому задоволенню, а саме - на його користь з ОСОБА_2 підлягає стягненню солідарно заборгованість у розмірі 45 675,72 грн.

Згідно з частиною першою статті 79 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 88 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь Банку у якості відшкодування судових витрат підлягають стягненню 456,76 грн.

Керуючись статтями 1 - 4, 7, 8, 10, 11, 15, 18, 57 - 60, 64, 79, 88, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість у розмірі 45 675,72 грн.

У задоволенні іншої частини позову до ОСОБА_2 та частини позову до ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" у якості відшкодування судових витрат 456,76 грн.

Роз'яснити, що:

- рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано;

- у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;

- апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення;

- особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.В. Корбут