Постанова № 37703529, 25.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. Справа № 804/2061/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - Семенкіної Ю.М.,

представника відповідача - Гришанова К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську (код ЄДРПОУ 24237480) на користь Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21928522) витрати, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття за грудень 2013 р. на загальну суму 52 грн. (п'ятдесят дві гривні) 86 коп.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до Порядку відшкодування Фондом Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою ППФУ та Фонду від 04.03.03 №5-5/4, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які вчинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів. В порушення зазначеного Порядку відповідачем не прийнята до заліку та не відшкодована сума в розмірі 52,86 грн., з якої основний розмір пенсії 11,06 грн., щомісячна цільова грошова допомога на прожиття 41,80 грн. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Представник відповідача, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, просив відмовити в задоволені позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та незаконності.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, при винесені рішення виходить з наступних підстав та мотивів.

Як встановлено судом в ході вирішення справи, спірна сума заборгованості складається з суми, що виплачена позивачем ОСОБА_3 за грудень 2013 р. в якості пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який отримав каліцтво на підприємстві, розташованому на території країни СНД, основний розмір якої 11,06 грн., розмір щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття 41,80 грн.

Розв'язуючи спір, суд відмічає, що види загальнообов'язкового державного соціального страхування, принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.98 №16/98-ВР (далі - Основи). Відповідно до ст. 1 Основ загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Основи виділяють такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: - пенсійне страхування; - страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; - медичне страхування; - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; - страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України (ст.4).

Положеннями ст. 25 Основ визначено, що зокрема, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: - профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; - допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; - відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; - пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; - пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

На реалізацію положень Основ виданий Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 №1105 (далі - Закон №1105), який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 24 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків (далі - Фонд) зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений ст.21 Закону № 1105.

Зі змісту вказаного Закону та також зі змісту п.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України і правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 №5-4/4 відповідно до Законів №1105, «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про пенсійне забезпечення» (далі - Порядок №5-4/4), вбачається, що відшкодуванню підлягають такі суми:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

За матеріалами справи громадянин ОСОБА_3, якому позивач за грудень 2013р. здійснював виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, став інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актом про нещасний випадок на виробництві №3 від 31.08.92, випискою із акту огляду МСЕК від 10.10.07 (а.с.14-16). Як підтверджено протоколом від 07.11.07 №3340 ОСОБА_3 призначена пенсія по інвалідності (а.с.18_.

Як вбачається зі змісту ч.2 ст.2 Закону №1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. Наведеним положенням кореспондують положення ч.2 ст.24 Закону №1105, відповідно до яких - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналізуючи наведене, суд доходить до висновку, що у спірних відносинах позивач правомірно звернувся до Відділення фонду щодо відшкодування понесених ним втрат відносно зазначеної вище особи в сумі 52,89 грн., адже страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами управлінням пенсійного фонду - відшкодувати останньому витрати, є Фонд.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.18 Закону №1105 відділення в районах і містах обласного значення є робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, яка, в свою чергу, є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Таким чином, основним завданням відділення є, в тому числі, забезпечення сталого фінансування системи страхування від нещасного випадку на відповідній території.

Крім того, суд звертає увагу на положення ст.244-2 КАС України відповідно до яких рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїх діяльності нормативно-правові акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України. З огляду на зміст наведеної норми процесуального права суд не вбачає підстав для неврахування під час розгляду даного справи постанови Верховного Суду України від 20.03.07, прийнятої у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області про зобов'язання прийняти до заліку та відшкодування суми, постанови Верховного Суду України від 05.12.11, прийнятої у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тальнівському районі про зобов'язання вчинити дії, а також постанови Верховного Суду України від 28.11.12, прийнятої у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в смт. Кіровське Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в означених постановах, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, та відповідні суми підлягають стягненню з відповідних відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, відділення Фонду не надало згоди на підписання актів звірки, направлених на його адресу позивачем за правилами, визначеними Порядком №5-4/4, з підстав, наведених у запереченнях проти позову. За викладених обставин суд робить висновок, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, пов'язаної з виплатою розміру основної пенсії по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві, та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття в розмірі 52,86 грн., є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську (код ЄДРПОУ 24237480) на користь Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21928522) витрати, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття за грудень 2013 р. на загальну суму 52 грн. (п'ятдесят дві гривні) 86 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції відповідно до ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 03.03.2014р.

Суддя А.О. Коренев