Ухвала суду № 37702465, 19.03.2014, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/687/13-к

Провадження № 1-кп/177/1/14

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2014 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

прокурора Савелової О.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013040450000162 від 26.02.2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новопілля, Криворізького району, Дніпропетровській області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, раніше судимого:

- 05.08.2009 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 13.10.2009 років Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України частково приєднано покарання за вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05.08.2009 р. та остаточно призначено покарання 4 роки позбавлення волі, звільнився 16.09.2011 року з Криворізької ВК № 80 Дніпропетровській області за постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровській області від 02.09.2011 року на підставі ст. 3 п. « А » ЗУ « Об амністії»;

- 01.11.2011 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 263 ч. 2, 309 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі, звільнений 17.11.2012 року з Солонянської виправної колонії № 21 за відбуттям строку покарання,

зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

за ч.2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Криворізького районного суду перебувають матеріали кримінального провадження № 12013040450000162 від 26.02.2013 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України.

В ході судового розгляду прокурором заявлено клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави. Вказувала, що на досудовому слідстві 20.03.2013 року відносно нього був обраний запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з визначеними щодо нього обов'язками, які обвинувачений порушив. Оскільки строк обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання з покладеними на нього обов'язками сплинув, в силу ст.. 194 КПК України, тому просила суд саме обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 185 ч.2 КК України, має не зняту та непогашену судимість, що свідчить про його небезпеку для суспільства, існує ризик, що обвинувачений знаходячись на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховується від суду, оголошений в розшук з 17.05.2013 року.

Обвинувачений в судовому засіданні не заперечував факту того, що знаючи про те, що відносно нього розглядається кримінальне провадження в суді на виклики суду не з'явився, працював в Херсонській області та сподівався, що його роботодавець привезе. Просив обрати щодо нього більш м'який запобіжний захід.

Потерпіла покладалася на розсуд суду.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною 2 цієї статті передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частиною 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як:

- до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, суд враховує вимоги п.п. 3.4.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув'язнення.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України»)

Прокурором поза розумним сумнівом доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не дасть змогу суду забезпечити швидкий, повний та неупереджений судовий розгляд, оскільки не можливо буде запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч. 1 ст.. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставами для обрання саме такого запобіжного заходу є те, що ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості, маючи незняту та непогашену у встановлений строк судимість, переховувався від суду, про що свідчить ухвала суду від 17.05.2013 року (а.с.27 т.2) про оголошення обвинуваченого у розшук та від 06.09.2013 року (а.с.41 т.2) .

При постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої, для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави, у відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України визначається у таких межах: щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчинені злочину середньої тяжкості - від одного до 20-ти розмірів мінімальної заробітної плати.

Судом оцінено репутацію обвинуваченого, а саме те, що він за місцем реєстрації не проживає, ніде не працює, не встановлено джерело його доходів, що додатково свідчить про неможливість запобігання вказаних ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Враховуючи тяжкість скоєного злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, суд вважає, що відповідно до п. 1 ч.5 ст. 182 КПК України необхідно визначити заставу в 10 -ть розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч.7 ст. 182 КПК України у випадках передбачених ч.3 або 4 ст. 183 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України та ч.. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки:

1) прибувати до суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований, перебуває чи проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання або перебування.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної в цій ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 331, 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 197, 199 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 14-00 годин 19.03.2014 року протягом двох місяців до 14-00 годин 19.05.2014 року.

Взяти під варту із зали суду.

Розмір застави визначити в межах 10-ти розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 12 180, 00 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою ( заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 805012, р/р 37312022006709.

Обвинувачений або заставодавець, мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов'язки :

1) прибувати до суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований, перебуває чи проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання або перебування.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документів , що підтверджують внесення застави, уповноважена особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно чи письмово суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає виконанню негайно після її проголошення.

Суддя: Приміч Г. І.