Постанова № 37700891, 12.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 р. Справа № 820/13515/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

представника відповідача Черткова М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2014р. по справі № 820/13515/13-а

за позовом Державного комунального підприємства "Харківський завод електроапаратури"

до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський завод електроапаратури", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова в якому просив суд скасувати рішення відповідача №1264 від 29.08.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 року адміністративний позов задоволено.

Пенсійний орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.09.2013 року Управлінням Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова на підставі п.2 ч.9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було винесено рішення №1264 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду відносно ДП "Харківський завод електроапаратури" у розмірі 29014,74 (а.с. 8).

Зі змісту вказаного рішення, встановлено, що штрафні санкції застосовані до ДП "Харківський завод електроапаратури" нараховані за період з 20.10.2008 р. до 28.01.2011 року та з 20.11.2008 року до 24.10.2011 року.

Задовольняючи адміністративний позов , суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вирішив , що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, відповідно до абз. 6 п.7 розділу VII „Прикінцевих та перехідних положень" Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно - правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 1 ст.14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхувальниками є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договором цивільно- правового характеру.

Згідно з п.6 4.2 ст.17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 ст.20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначених платників є календарний місяць.

Згідно з п.2 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожжний день прострочення платежу.

Нарахування фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунку підприємства, яка формується за даними звітів платника розрахованих самостійно.

Відповідно до ч.5 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Приймаючи до уваги, що позивач суми страхових внесків сплатив з порушенням строків, встановлених законодавством, що в свою чергу підтверджується матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що пенсійний орган відповідно до рішення № 1264 від 29.08.2013 року правомірно застосовано фінансову санкцію.

До того ж, колегія суддів зазначає, що Розділ XIV Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає відповідальність у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а саме застосування до страхувальників фінансових санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, у т.ч. донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду. Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів також не бере до уваги доводи позивача та посилання суду першої інстанції на ст. 250 Господарського кодексу України про те, що загальне правило про шестимісячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій поширюється на органи Пенсійного фонду, оскільки стягнення недоїмки, пені та штрафів в зазначених правовідносинах регулюється спеціальним Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який не передбачає застосування строку давності.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2014р. по справі № 820/13515/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст постанови виготовлений 17.03.2014 р.