Постанова № 37700751, 14.03.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 березня 2014 р. Справа № 802/461/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан В.В,

представника позивача: Арустамян А.Е.;

представника відповідача: Терепи С.В., Якименко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Олександр-Гарант"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

14.02.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - приватне підприємство "Олександр-Гарант" (далі- ПП "Олександр-Гарант") з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0006742203, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 100727 грн та 25128 грн штрафної санкції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 24.09.2013 року на підприємстві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" за травень 2013 року за наслідками якої складено Акт № 574/22-03/35903918 від 27.09.2013 року. Перевіркою встановлено порушення ПП "Олександр-Гарант" вимог Податкового кодексу України, а саме норм п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України. Фактичні обставини порушення полягали у тому, що податковий орган дійшов висновку про заниження підприємством податкового зобов'язання із податку на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту по господарській операції із ТОВ "Олександр-Гарант-Груп", яка виникла на підставі договорів щодо проведення комплексного обстеження та експертизи об'єкта на предмет визначення найбільш ефективної і якісної системи охорони. При цьому, на думку позивача, висновки податкового органу про допущене підприємством порушення норм Податкового кодексу України є безпідставними оскільки господарські операції ПП "Олександр-Гарант" із ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" щодо надання послуг носить реальний характер так як підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які у своїй сукупності є достатніми для спростування висновків відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав зазначених у позовній заяві та наданих у судовому засіданні додаткових поясненнях по справі.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив. У наданих суду письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.239-242 т.1) просив у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити. Як на підставу заперечень відповідач посилався на те, що зобов'язання ПП "Олександр-Гарант" які виникли на підставі договорів про надання послуг не вказано, на яких об'єктах проводяться роботи щодо обстеження та експертизи та позивачем не надано доказів, які б підтверджували виконання послуг, що підтверджує відсутність реального здійснення господарської операції між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання. Крім того, зазначає, що надані для перевірки первинні документи ПП "Олександр-Гарант" підписані однією посадовою особою директором Медончак О.С., який є одночасно і директором позивача та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд встановив наступне.

На підставі наказу № 539 від 23.09.2013 року, виданого Вінницькою ОДПІ, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Олександр-Гарант" з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" за травень 2013 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті № 574/22-03/35903918 від 27.09.2013 року (а.с.9-23 т.1). Відповідно до висновків акта перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено за травень 2013 року податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 100727 грн.

На підставі вказаного акта Вінницька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006742203 від 19.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100727 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 25128 грн (а.с.8 т.1).

Надаючи оцінку вказаному податковому повідомленню-рішенню № 0006742203 від 19.11.2013 року, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, (далі - ПК України).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду для долучення до матеріалів справи копії документів по взаємовідносинам зі своїм контрагентом ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" а саме: договора № 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 08 від 07.05.2013 року, додатки № 1 до договорів № 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 08 від 07.05.2013 року "Протоколи узгодження договірної ціни", податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові касові ордера, акти здачі-прийняття робіт (послуг), рахунки-фактури тощо.

Судом встановлено, що між ПП "Олександр-Гарант" та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" укладено договора № 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 08 від 07.05.2013 року, згідно умов яких Замовник (ПП "Олександр-Гарант") доручає, а Розробник (ТОВ "Олександр-Гарант-Груп") приймає на себе зобов'язання провести комплексне обстеження та експертизу об'єкта на предмет визначення найбільш ефективної і якісної системи охорони.

Вартість робіт та порядок розрахунків встановлюється на підставі Протоколу узгодження договірної ціни.Узгодження загальної вартості робіт по кожному із договорів проводиться Замовником та Розробником протягом 3-х робочих днів після надходження заяви від однієї із сторін.

Порядок оплати визначений у п. 3.6 Договорів та здійснюються в безготівковій формі.

Однак, перевіривши докази, на які посилається позивач як на підставу щодо проведення господарських операцій з контрагентом, суд доходить висновку про неможливість встановлення фактичного їх виконання з огляду на наступне.

Будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Такий висновок узгоджується із положеннями інформаційного листа Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року.

Суд зазначає, що на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період позивачем надані до суду податкові накладні, виписані його контрагентом - ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" та на підтвердження отримання позивачем послуг за укладеними із вказаним контрагентом договорами надані платіжні доручення, прибуткові касові ордера, акти здачі-прийняття робіт (послуг), рахунки-фактури.

Як зазначено представником відповідача та встановлено судом, у договорах № 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 08 від 07.05.2013 року укладеними між ПП "Олександр-Гарант" та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" не вказано, на яких об'єктах проводяться роботи щодо обстеження, їх адреса та схема території.

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що ПП "Олександр-Гарант" уклало договора з ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" з метою належного виконання своїх зобов'язань перед ТОВ "Прайм Лоджистікс" (згідно договору про надання охоронних послуг № 54 від 16.05.2011 року), ТОВ "Зоотехнологія" (згідно договору про надання охоронних послуг № 45 та № 44 від 21.03.2011 року), ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат" (згідно договору про надання охоронних послуг № 14 від 04.11.2009 року), ПАТ "Вінницький інструментальний завод" (згідно договору про надання охоронних послуг № 55 від 18.05.2011 року), ТОВ "Нібулон"(згідно договору про надання охоронних послуг № 83 від 01.11.2011 року), ТОВ "Фомальгайт-Полімін" (згідно договору про надання охоронних послуг № 100 від 01.03.2012 року), ТОВ "Ареал-Снігурівка"(згідно договору про надання охоронних послуг № 87 від 01.12.2011 року).

Судом під час розгляду справи досліджено договора про надання охоронних послуг № 54 від 16.05.2011 року, № 45 від 21.03.2011 року, № 44 від 21.03.2011 року, № 14 від 04.11.2009 року, № 55 від 18.05.2011 року, № 83 від 01.11.2011 року, № 100 від 01.03.2012 року, № 87 від 01.12.2011 року.

Із урахуванням вимог п. 2.2 вказаних договорів суд встановив, що Виконавець (ПП "Олександр-Гарант") спільно з Замовником проводить обстеження технічного стану об'єкта, що охороняється, засобів охорони і безпеки, у тому числі приладів охоронної сигналізації (при її наявності), про що складається Акт обстеження технічного стану об'єкту за підписом уповноважених на те Охороною (ПП "Олександр-Гарант") і Замовником представників із зазначенням строків усунення замовником виявлених недоліків і строків повідомлення про це охорони.

Таким чином, об'єкти, які передавались ПП "Олександр-Гарант" під охорону повинні були бути обстеженні на відповідність вимогам технічного стану об'єкта на момент укладення вказаних договорів про надання охоронних послуг.

Проте, як встановлено судом, договора про надання охоронних послуг були укладені в 2011 роках, а договори між ПП "Олександр-Гарант" та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" лише у травні 2013 року. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав зрозумілих та аргументованих пояснень стосовно господарської мети, комерційної необхідності та економічної доцільності витрат на зазначені послуги, з урахуванням сфери діяльності позивача, а також, стосовно призначення та використання цих послуг в господарській діяльності позивача. Тобто, якщо наведені у договорах послуги фактично не здійснювались контрагентом позивача, то право на податковий кредит у такого платника податків (позивача у справі) не виникає.

За таких обставин суд не погоджується з висновками позивача, що сама лише наявність у ПП "Олександр-Гарант" податкових накладних, виписані від імені його контрагента, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Вказаний висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду України. Так у постанові від 27.03.2012 року по справі № 21-737во10, Верховний Суд України зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази не свідчать про реальність господарських операцій ПП "Олександр-Гарант" з ТОВ "Олександр-Гарант-Груп", оскільки результати, відображені у податковому обліку ПП "Олександр-Гарант" по взаємовідносинам з вказаним контрагентом фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників взаємовідносин.

Додатково суд звертає увагу, що роботи, які опосередковують послуги згідно договорів № 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 08 від 07.05.2013 року укладені між позивачем та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" повинні бути виконані при укладенні основних договорів про надання охоронних послуг, а не через два роки після їх укладання. Тобто документальне відображення таких послуг свідчить про імітацію господарських операцій позивачем у справі з метою створення податкової вигоди.

Разом з тим, як вбачається з копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2013 року № ОУ-001, № ОУ-002, № ОУ-006, № ОУ-007, № ОУ-008, № ОУ-009, № ОУ-010, № ОУ-011, № ОУ-012, № ОУ-013, № ОУ-014 виконавцем (ТОВ "Олександр-Гарант-Груп") надано послуги ПП "Олександр-Гарант" на загальну суму 604363,70 грн, в тому числі ПДВ - 100727,28 грн.

Так, з наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (послуг), встановлено, що в зазначених документах в порушення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" не зазначені об'єкти, на яких здійснюється виконання робіт, не міститься вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів послуг та їх зміст, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг (робіт), їх об'єм, вартість, неможливо визначити одиницю виміру таких послуг для розрахунку їх вартості.

Тобто, з наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (послуг) неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг. Види, наданих згідно з актами здачі-прийняття послуг, носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання послуг стосовно зобов'язань виконавця за цими договорами та містять загальну вказівку про надання таких послуг.

Таким чином, аналізуючи письмові докази, надані позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту податку, сплаченого у ціни придбаних послуг, судом встановлено, що акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), не містять усіх необхідних реквізитів, а лише назву послуг та їх вартість, а інших документів, в яких міститься інформація про проведені заходи щодо надання вищевказаних послуг (суть виконаних робіт), об'єктів, на яких здійснюється виконання робіт, перелік конкретно виконаних робіт не надано і, відповідно, документально не підтверджено, що понесені ПП "Олександр-Гарант" витрати на послуги пов'язані з їх подальшим використанням у господарській діяльності.

Окрім вказаного, надані позивачем звіти про обстеження об'єктів, розрахунки норм часу та акти обстеження об'єктів не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" на підставі яких формуються дані бухгалтерського обліку.

Воднас, при перевірці наданих Договорів та додатків № 1 до них, актів здачі-прийняття робті (надання послуг), рахунків-фактур, податкових накладних оформлених між позивачем та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" судом встановлено, що дані документи підписані однією посадовою особою директором Медончак О.С., який є директором ПП "Олександр-Гарант" та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп", що додатково підтверджує мету отримання податкової вигоди позивачем.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунків-фактур, податкових накладних, виписаних ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного надання послуг, і не дають можливості суду дійти висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту.

Окрім цього, при дослідженні змісту штатного розкладу ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" та ПП "Олександр-Гарант" суд встановив, що виконавець не володів необхідною кількістю працівників для надання вказаних послуг.

Отже, всі вищенаведені дані в сукупності свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп".

За таких обставин, наявність вказаних актів, податкових накладних не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються належними первинними бухгалтерськими документами.

Щодо посилань позивача стосовно правомірності застосування методу "сторно" в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи встановлено, що при перевірці реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року ПП "Олександр-Гарант" в реєстр виданих та отриманих податкових накладних включило податкову накладну № 141 від 31.05.2013 року в сумі 604363,68 грн в т.ч. ПДВ - 100727,28 грн, яка не була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Водночас, податковим органом при перевірці реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2013 року встановлено, що позивач в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2013 року самостійно виправило знайдену помилку методом "сторно" та в замін відкоригованої податкової накладної до податкового кредиту за травень 2013 року були надані до перевірки податкові накладні № 1 від 31.05.2013 року на суму 54942,16 грн, в т.ч. ПДВ - 3157,03 грн, № 2 від 31.05.2013 року на суму 54942,16 грн, в т.ч. ПДВ - 3157,03 грн, № 6 від 31.05.2013 року на суму 48890,0 грн, в т.ч. ПДВ - 8148,33 грн, № 7 від 31.05.2013 року на суму 58800,0 грн, в т.ч. ПДВ - 9800,0 грн, № 8 від 31.05.2013 року на суму 59000,0 грн, в т.ч. ПДВ - 9833,33 грн, № 9 від 31.05.2013 року на суму 54942,16 грн, в т.ч. ПДВ - 9157,03 грн, № 10 від 31.05.2013 року на суму 47930,0 грн, в т.ч. ПДВ - 7988,33 грн, № 11 від 31.05.2013 року на суму 56229,0 грн, в т.ч. ПДВ - 9371,55 грн, № 12 від 31.05.2013 року на суму 57700,0 грн, в т.ч. ПДВ -9616,67 грн,№ 13 від 31.05.2013 року на суму 56300,0 грн, в т.ч. ПДВ - 9383,33 грн, № 14 від 31.05.2013 року на суму 54687,92 грн, в т.ч. ПДВ - 9114,65 грн.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Отже, на підставі вищевказаного розрахунку здійснюється коригування податкових зобов'язань з обов'язковим відображенням такого коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що податкова накладна № 141 від 31.05.2013 року в сумі 604363,68 грн в т.ч. ПДВ - 100727,28 грн позивачем була відкоригована та поділена на окремі податкові накладні із сумою ПДВ не більше 10000 грн. Як зазначено представником позивача, реєстрація вказаних податкових накладних не здійснювалась у зв'язку із тим, що сума податку на додану вартість в одній податковій накладній не перевищувала 10000 грн.

Згідно абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 11 підрозд. 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Відповідно до п.7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р з №1402/18697, чинного на час виникнення спірних правовідносин, реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Пунктом 1 Порядку №1002 передбачено, що виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Відповідно до абз.2 п.2 Розділу V Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29 грудня 2010 року, метод "сторно" здійснюється шляхом зворотного запису на величину помилки в тому звітному періоді, у якому вона виявлена. При здійсненні такого зворотного запису платником податку: в колонці 1 розділів І та/або ІІ Реєстру зазначається порядковий номер запису; в колонках 2-6 розділу І та/або колонках 2-7 розділу ІІ Реєстру дублюються реквізити документа, кількісні показники якого сторнуються; у відповідних колонках 7-12 розділу І та/або колонках 8-16 розділу ІІ Реєстру кількісні показники зазначаються з відповідним знаком "+" чи "-". При цьому, якщо виправлення помилки потребує подання платником податку уточнюючого розрахунку, то до виду документа додається літера "У" (наприклад: ПНПУ). Крім того, запис щодо включення показників такого документа до уточнюючого розрахунку зазначається окремим рядком у рядку "З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний період" Реєстру.

Водночас, у судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити яка саме помилка була при коригуванні реєстру виданих та отриманих податкових накладних та чим керувався при застосуванні методу "сторно". При цьому, поділ показників податкової накладної № 141 від 31.05.2013 року (на суму 604363,68 грн в т.ч. ПДВ - 100727,28 грн) на окремі податкові накладні із сумою ПДВ до 10000 грн свідчить про вчинення позивачем дій з метою ухилення обов'язку реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім цього є незрозумілими критерії поділу послуг, які за твердженням позивача йому надавалися ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" та відображення їх у окремих актах здачі-прийняття робіт (надання послуг). Так, згідно договору № 01 від 07.05.2013 року послуги відображені у Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-001 та Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-002. Враховуючи викладене, такі дії підтверджують намір позивача створити підстави для формування окремих податкових накладних із сумою ПДВ до 10000 грн.

За таких обставин, суд приходить до переконання про правомірність висновків відповідача щодо безпідставності включення ПП "Олександр-Гарант" до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Отже, оскільки фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, первинні бухгалтерські документи, оригінали яких надавались позивачем під час проведення перевірки не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи не спростовують висновків акта відповідача, а відповідач в свою чергу довів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні. Відтак, у задоволені адміністративного позову необхідно відмовити.

В силу вимог ст. 94 КАС України підстав для присудження позивачу понесених ним судових витрат у справі немає.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Олександр-Гарант" (код ЄДРПОУ 35903918) судовий збір у сумі 2265,40 грн. (дві тисячі двісті шістдесят пять гривень 40 коп.) за реквізитами платежу: отримувач коштів - УДКСУ у м. Вінниці, код платежу 22030001 банк отримувачв - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович