Рішення № 37699106, 12.03.2014, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/523/13-ц

Номер провадження № 2/315/6/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"12" березня 2014 р.Гуляйпільський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Каракай Н.Д.,

при секретарі судового засідання Прокопенко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гуляйполе цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

В с т а н о в и в:

18 квітня 2013 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором про надання юридичних послу в сумі 168 750, 00 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він є фізичною особою-підприємцем основний вид діяльності якого є - діяльність у сфері права. 14 червня 2010 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір про надання юридичних послуг. В червні 2010 року ним були виконані всі замовлені ОСОБА_2 роботи з відстоювання корпоративних прав відповідачки у ТОВ «Приютне». Надані ним юридичні послуги та виконану роботу, відповідачка прийняла у повному обсязі, підтвердженням чому є відповідний акт виконаних робіт від 19.06.2010 року, який був підписаний ОСОБА_2 особисто. На виконання умов договору позивачем було надано відповідачці рахунок на сплату обумовленої суми вартості виконаних робіт, а саме 150 000,00 грн. про що, також зазначено в акті виконаних робіт від 19.06.2010 року. Враховуючи прохання відповідачки та маючи на меті подальше співробітництво з нею, позивач погодився на проведення розрахунку з ним на протязі 2011 року. На прохання відповідачки та для зручності щодо проведення розрахунку позивачем було відкрито картковий рахунок фізичної особи у відділенні ПАТ «Мета Банк» НОМЕР_3, де відповідачка є начальником. Однак, станом на теперішній час відповідачкою не проведено з ним ні повного, ні часткового розрахунку за виконані роботи за договором від 14.06.2010 року та акту виконаних робіт від 19.06.2010 року. Більш того, позивачем зазначено, що йому стали відомі намагання відповідачки протягом 2012 року в судовому порядку визнати результати його роботи недійсними, але це їй не вдалося зроби, що ще раз підтвердило якість наданих ним послуг та виконаної роботи.

Далі позивачем в позові зазначено, що 20.03.2013 року він звернувся до відповідачки з листом-претензією та нагадуванням про виконання нею взятих зобов'язань щодо проведення з ним остаточного розрахунку. Однак ні відповіді, ні розрахунку він так і не отримав.

Також, позивач вказує на те, що п.3.2 договору від 14.06.2010 року визначено відповідальність в разі затримки у проведенні оплати, а саме нарахування пені в розмірі 0,5 % за кожен день прострочки. На думку позивача, з часу прийняття виконаних на користь відповідачки робіт та отриманих нею послуг виникла прострочка в 1020 днів. Оскільки відповідачкою претензію позивача щодо проведення оплати було отримано 22.03.2013 року, то саме з цієї дати він відраховує прострочку для нарахування пені, яка становить 25 днів. Таким чином, за підрахунком позивача, розмір пені, визначеної договором від 14.06.2010 року становить 18 750 грн. (150 000грн. х 0,5% х 25дн.). Загальна ж сума боргу, яку просить позивач стягнути з відповідачки становить 168 750 грн. (150 000 грн. + 18 750 грн.), а також понесені ним судові витрати в сумі 1 687,50 грн.

29.10.2013 року відповідачка ОСОБА_2 надала до суду заперечення на позов (а.с.46-47), в яких зазначила, що вона вважає позовну заяву необґрунтованою та безпідставною. Так, в обґрунтування своєї позиції відповідачка вказує на те, що вона як фізична особа 14.06.2010 року не перебувала в м. Оріхів Запорізької області та з адвокатом ОСОБА_1 не зустрічалася, ніякого договору про надання юридичних послуг не підписувала, бо у цьому не мала жодної потреби. Відповідачка як учасник ТОВ «Приютне» Гуляйпільського району Запорізької області знала, що саме в той час, в червні 2010 року керівництво вказаного товариства в особі його директора ОСОБА_3, який є батьком відповідачки, мало зносини з адвокатом ОСОБА_1 щодо надання останнім юридичних послуг учасникам товариства з приводу захисту їх корпоративних прав та інтересів. Так, 19.06.2010 року між ТОВ «Приютне» та адвокатом ОСОБА_1 був укладений договір про надання юридичних послуг. За вказаним договором сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, про що може свідчити складений акт виконаних робіт від 19.06.2010 року. А після того, як виконавець адвокат ОСОБА_1 надав 19.06.2010 року товариству відповідні рахунки НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5, як це передбачено було в п. 3.1 договору, тоді ТОВ «Приютне» перерахувало на ці рахунки суму в розмірі 150 000,00 грн.. Таким чином, ТОВ «Приютне» провело повний розрахунок з виконавцем адвокатом ОСОБА_1 по договору від 19.06.2010 року. Що документально підтверджено та не заперечується самим позивачем.

Далі в своїх запереченнях відповідачка зазначила, що в межах кримінального провадження порушеного Оріхівським РВ ГУМВС України в Запорізькій області за її заявою відносно дій адвоката ОСОБА_1, було проведено почеркознавчу експертизу, згідно висновків якої підписи в наданих позивачем договорах, якими він обґрунтовує позовну заяву виконані не нею, а з наслідуванням її підпису. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі при цьому розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

28.01.2014 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 поданого суду її представником ОСОБА_4 про зупинення провадження по справі відмовлено (а.с. 82).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, за тих обставин, які ним викладені у позові, додатково суду пояснив, що відповідачу, як фізичній особі, надавав юридичні послуги з корпоративного права, яка не мала жодних внесків в статутному фонді ТОВ «Приютне», а тепер є єдиною засновницею цього товариства. Не заперечує, що надавав юридичні послуги і ТОВ «Приютне», але то були інші послуги: в галузі права власності на майно, земельні правовідносини, і останнє з ним розрахувалося, зазначивши, що то були різні послуги і суми за договорами, та договір відповідач суду для порівняння не надала. 14.06.2010 року відповідач була в м. Оріхів, так як уклала в цей день і нотаріально посвідчені договори дарування частки в статутному капіталі ТОВ «Приютне» з ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які були вилучені у нотаріуса слідчим Оріхівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, як і матеріали реєстраційної справи ТОВ «Приютне» та досліджувалися експертом по кримінальному провадженню, порушеному за заявою відповідачки, в якому він має статус свідка.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце його проведення повідомлена належним чином, подала через канцелярію суду письмову заяву, в якій прохає суд перенести розгляд справи, яка не підлягає задоволенню, враховуючи вимоги ст. ст. 157, 169 ЦПК України. Дії відповідачки суд оцінює як недобросовісне зловживання своїми процесуальними правами, спрямоване на затягування розгляду справи та визнає причини її неявки в суд неповажними, так як документальних доказів неявки до суду до заяви не додано, справу розглянуто без її участі з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач.

У відповідності до ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них докази, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем основний вид діяльності якого - діяльність у сфері права, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_6 ( а.с.6).

14.06.2010 року в м. Оріхів Запорізької області між ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) був укладений договір про надання юридичних послуг. За умовами даного договору замовник ОСОБА_2 доручає, а адвокат ОСОБА_1 бере на себе зобов'язання виконати роботу на надавати послуги, а саме: ознайомитись з документами, наданими замовником, з'ясувати можливість способів захисту його прав та інтересів у отриманні та відстоюванні корпоративних прав у ТОВ «Приютне», розробки законної та прийнятної для всіх учасників Товариства концепції такого захисту; надавати юридичні консультації по здійсненню корпоративних прав, проведенні загальних зборів учасників Товариства, підготовки статутних документів, роз'ясненню вимог чинного законодавства (в тому числі й судових документів), що регламентують відносини у сфері корпоративного права ( а.с.7).

19.06.2010 року сторонами був складений акт виконаних робіт згідно договору про надання юридичних послуг, відповідно до якого адвокатом ОСОБА_1 були виконані на замовлення замовника ОСОБА_2 наступні послуги: проведені юридичні консультації щодо виникнення та користування корпоративними правами у ТОВ «Приютне», участь у проведенні загальних зборів зазначеного Товариства 19.06.2010 року; виготовлено юридичні документи; надано консультації загального правового характеру. Всього виконанано робіт та надано послуг на суму 150 000,00 грн.. Вищевказані роботи замовник прийняла в повному обсязі. Сторони встановили, що заборгованість замовника перед ФОП ОСОБА_1 становить 150 000,00 грн.. На вказану суму ФОП ОСОБА_1 надав замовнику ОСОБА_2 рахунок для проведення остаточних розрахунків ( а.с.8).

15.07.2011 року між Публічним акціонерним товариством «МетаБанк» в особі начальника відділення № 47 ПАТ «МетаБанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір про обслуговування карткового рахунку фізичної особи і надання та використання платіжних карток НОМЕР_2, згідно умов якого банк відповідно до Тарифів по обслуговуванню карткових рахунків фізичних осіб в АТ «МетаБанк», а також Умов отримання і використання пластикової карти платіжної системи «МЕТАЛКАРТ» відкриває клієнту картковий рахунок у валюті рахунку та визначеного типу рахунку для здійснення операцій із застосуванням платіжних карток «МЕТАЛКАРТ», видає клієнту особисту персоніфіковану платіжну картку «МЕТАЛКАРТ» і здійснює обслуговування картрахунку за дебетовою схемою, а клієнт зберігає свої кошти на картрахунку, розпоряджається ним у відповідності із законодавством України та зобов'язується сплачувати Банку плату за банківські послуги в строки та в розмірах, що передбачені Тарифами банку (а.с.9).

20.03.2013 року за вих..№17/03-13 ОСОБА_1 надіслав відповідачці листа, в якому прохав сплатити в добровільному порядку заборгованість за договором про надання юридичних послуг від 14.06.2010 року в сумі 150 000,00 грн.. ( а.с.10). Даний лист був вручений ОСОБА_2 особисто 22.03.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.10 зворотній бік).

14 травня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до начальника Оріхівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області з заявою про вчинення злочину з проханням відкрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за скоєння ним злочинів, передбачених ст.ст.190, 358 КК України (а.с.13). Цього ж дня вказана заява Оріхівським РВ ГУМВС України в Запорізькій області була прийнята та внесена до реєстру за № 1652, що підтверджується талоном-повідомленням № 0001702 від 14.05.2013 року (а.с.14).

Згідно повідомлення старшого слідчого Оріхівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Резніченка О.М. від 15.08.2013 року вих..№45/13769 на ім'я ОСОБА_2 встановлено, що її заява, яка зареєстрована в журналі ЄО за № 1652 відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР під №12013080310000714 від 14.05.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. В ході проведення досудового розслідування по вищевказаному кримінальному провадженню з метою повного та об'єктивного розслідування 29.07.2013 року була винесена постанова про доручення проведення судової почеркознавчої експертизи документів, а саме в договорі про надання юридичних послуг від 14.06.2010 року укладеного між ОСОБА_2 та фізичною особою підприємцем (адвокатом) ОСОБА_1 та в акті виконаних робіт від 19.06.2010 року складеного цими ж сторонами ( а.с.23).

Відповідно до повідомлення старшого слідчого Оріхівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Резніченка О.М. від 20.09.2013 року вих. №45/16353 на запит суду встановлено, що в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12013080310000714 від 14.05.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України у ОСОБА_1 були вилучені документи: договір про надання юридичних послуг від 14.06.2010 року укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 та акт виконаних робіт від 19.06.2010 року складений між цими ж сторонами. 29.07.2013 року було винесено постанову про доручення проведення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи вказаних документів. За результатами експертизи складено висновок експерта за №349 від 03.09.2013 року. На час складання повідомлення проведення досудового розслідування не закінчено, повідомлення про підозру не пред'явлено та остаточне рішення не прийнято (а.с.30).

18.12.2013 року до суду надійшов лист старшого слідчого Оріхівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 16.12.2013 року вих..№45/22203, яким повідомлялося, що повторна почеркознавча експертиза, призначена по кримінальному провадженню №12013080310000714, відомості про яке внесені до ЄРДР 14.05.2013 року проведена і висновок експерта за № 153/154-13 від 02.12.2013 року знаходиться в матеріалах провадження (а.с.61).

Станом на 25.01.2014 року в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12013080310000714 від 14.05.2013 року проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України та планується проведення комплексної повторної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів і в залежності від результатів експертизи буде прийнято відповідне рішення ( а.с.81).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ч. 3 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачкою умови договору про надання юридичних послуг не виконуються.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідачка, не сплативши у вказаний в договорі строк грошову суму, порушила вимоги ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов договору про надання юридичних послуг від 14.06.2010 року порядок оплати полягає в наступному ( п.3.1 та п. 3.2 договору) послуги, вказані в розділі 1 договору оплачуються наступним чином: 150 000,00 грн. замовник вносить в касу адвоката чи на його розрахунковий рахунок на протязі трьох банківських днів з моменту надання такого рахунку. В разі затримки у проведенні оплати замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочки.

Позивач письмово звернувся з претензією до відповідачки, яку вона отримала 22.03.2013 року і саме з цієї дати позивачем було відраховано прострочку для нарахування пені, а саме 25 днів до моменту звернення до суду з позовом. Таким чином, розмір пені за підрахунками позивача становить 18 750,00 грн. (150 000,00 х 0,5% х 25 днів). Вказаний розрахунок приймається судом, та розглядається в межах заявлених вимог.

Доводи відповідачки, які викладені нею в письмових запереченнях судом не приймаються з огляду на наступне.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом (ст. 66 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно ч.4 ст. 147 ЦПК України у висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Згідно ч.6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Так, наданий суду висновок № 349 судово-почеркознавчого дослідження складеного судовим експертом, заступником начальника центру-начальника відділу техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ НДЕКЦ при ГУМВС підполковником міліції Боровиком Д.В. та судовим експертом, експертом сектору № 7 відділу техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області лейтенантом міліції Клименко Я.О. від 03.09.2013 року на виконання постанови про призначення комплексної судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, винесеної старшим слідчим СВ Оріхівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Резніченком О.М. від 26.07.3013 року по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12013080310000714 від 14.05.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України (а.с. 31-35), а також висновок №153/154-13 додаткової комплексної судової почеркознавчої експертизи та техніко-криміналістичної експертизи документів по кримінальному провадженню №12013080310000714 складеного судовими експертами Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Будзієвським М.Ю. та Пономаренко А.С. від 02.12.2013 року (а.с. 62-73), суд оцінює критично з огляду на те, що вказані висновки експертів прямо протилежні і надати перевагу одному із них не виявляється можливим, так як в рамках розглядуваної цивільної справи окремо експертиза з зазначених питань не судом призначалась.

Суд критично відноситься до письмових заперечень відповідачки в частині, що вона як фізична особа 14.06.2010 року не була в м. Оріхів, не зустрічалася з адвокатом ОСОБА_1 в цей день і не підписувала з ним ніякого договору про надання їй юридичних послуг, поскільки будь-яких доказів на підтвердження цього суду не надано, як не надано суду і договору від 19.06.2010 року, який укладений між ТОВ «Приютне» та адвокатом ОСОБА_1, та проведені розрахунки між цими сторонами.

Суд не приймає до уваги зазначене відповідачкою в заяві, що їй не було відомо про розгляд її заяви про зупинення провадження по справі, поскільки в судовому засіданні був її представник, адвокат ОСОБА_4, який діяв згідно ордера та договору про надання правових послуг (а.с. 20, 21).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 порушила вимоги договору про надання юридичних послуг від 14.06.2010 року, і повинна відшкодувати позивачу ОСОБА_1 150 000,00 грн. заборгованості за надані послуги, 18 750,00 грн. - пені та судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1687,50 грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що відповідають встановленим обставинам по справі та підтверджені наданими доказами.

Керуючись ст. ст. 10,11, 57-58, 60, 88, 157, 212-215, 218, 224-228 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 901, 903, 905 ЦК України, суд, -

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання юридичних послуг від 14.06.2010 року в сумі 168 750, 00 гривень, з яких 150 000,00 гривень - основний борг та 18 750,00 гривень - пеня.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат в розмірі 1 687 гривень 50 копійок.

З повним текстом рішення учасники процесу можуть ознайомитися 18.03.2014 року.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції - Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Н.Д. Каракай