Ухвала суду № 37698550, 05.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/2161/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів Одеської області) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

28.03.2012р. ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС (правонаступник - ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів Одеської області) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16 237 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході перевірки належного відповідачу магазину «Продукти», були виявлені порушення вимог «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». За результатами вказаної перевірки було прийнято рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій, які відповідачем до цього часу не сплачені.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 суму податкового боргу 16237,50 грн. на бюджетній рахунок 31116104700005, бюджетна класифікація 2108900 отримувач ГУДКСУ в Одеській області ОКПО 37607526, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, 14.06.2012р. ФОП ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідач - ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Одеської міської ради 02.03.1999 року як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП та з 01.01.2001 року перебуває на обліку в ДПІ у Київському м. Одеси у якості платника податків за №10464.

Так, в лютому 2007р. працівниками ДПА в Одеській області, на підставі наказу №79 від 25.01.2007 року та відповідно до направлень №149123-6017 та №149223-6017 від 07.02.2007 року, було проведено перевірку господарської одиниці - магазину «Продукти», яка належить ФОП ОСОБА_1, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

За результатами вказаної перевірки, державними податковими інспекторами було складено акт (довідка) №0002032292 від 08.02.2007 року, який був підписаний відповідачем без будь-яких зауважень.

Так, відповідно до цього акту перевірки, працівниками податкового органу виявлені порушення відповідачем вимог п.1,9,11,13 ст.3,п.1,3,4 ст.17, ст.22 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та порушення приписів п.1 ст.7 ЗУ «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

На підставі зазначеного акту перевірки, 12.02.2007 року уповноваженою особою ДПІ у Київському районі м. Одеси було прийнято рішення №0000512360 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16237,50 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000512360 від 12.02.2007 року, ФОП ОСОБА_1 оскаржив його до господарського суду Одеської області.

Постановою господарського суду Одеської області від 11.06.2007 року (по справі №15/132-07-3061А) позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії ДПА в Одеській області щодо проведення 08.02.2007 року перевірки СПД - ФОП ОСОБА_1 протиправними та скасовано рішення ДПІ у Київському районі №0000592360 від 12.02.2007 року. В решті позову відмовлено.

18.09.2007 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги ДПІ у Київському районі м.Одеси та ДПА в Одеській області залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено. Постанову господарського суду Одеської області від 11.06.2007 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою повністю задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 Визнано протиправними дії ДПА в Одеській області щодо проведення перевірки 08.02.2007 року СПД - ФОП ОСОБА_1, скасовано рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 12.02.2007 року №0000592360 та №0000512360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відносно ФОП ОСОБА_1

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2010 року касаційні скарги ДПІ у Київському районі м. Одеси та ДПА в Одеській області задоволено частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2007р. скасовано, а постанову господарського суду Одеської області від 11.06.2007 року - залишено без змін.

Таким чином, в зв'язку із несплатою відповідачем штрафних санкцій, податковий орган звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції, посилаючись на приписи ст.72 КАС України, виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також з того, що спірне рішення ДПІ є правомірним та законним, що, в свою чергу, підтверджено судовими рішеннями.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу» №509-ХІІ від 04.12.1990р. (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин), посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Як слідує із ст.3 Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Крім того, положеннями ст.9 цього ж Закону №265/95-ВР встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

У відповідності до ст.15 діючого на той час Закону України №265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

А згідно зі ст.16 вказаного Закону №265/95-ВР, контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та вже було зазначено вище, в лютому 2007р. працівниками ДПА в Одеській області було проведено перевірку належного ФОП ОСОБА_1 магазину «Продукти», за результатами якої складено акт №0002032292 від 08.02.2007 року, який був підписаний відповідачем без будь-яких зауважень.

В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки начальником ДПІ було прийнято рішення №0000512360 від 12.02.2007 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16237,50 грн., яке останній оскаржив до господарського суду Одеської області, який, в свою чергу, своєю постановою від 11.06.2007 року частково задовольнив позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 та визнав дії ДПА в Одеській області щодо проведення 08.02.2007 року перевірки протиправними і скасував вищезазначене рішення ДПІ у Київському районі №0000592360 від 12.02.2007 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2007 року вказану постанову господарського суду Одеської області від 11.06.2007 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою повністю задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 та визнано протиправними дії ДПА в Одеській області щодо проведення перевірки 08.02.2007 року, скасовано рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 12.02.2007 року №0000592360 та №0000512360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відносно ФОП ОСОБА_1

Однак, в подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2010 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2007р. було скасовано, а постанову господарського суду Одеської області від 11.06.2007 року - залишено без змін.

Відповідно до приписів ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А згідно зі ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Окрім того, судовою колегією по справі встановлено, що 24.01.2011 року ДПІ у Київському районі м. Одеси складено податкову вимогу №6 за узгодженими податковими зобов'язаннями на суму 16237,50 грн., яка була направлена на адресу відповідача та отримана останнім.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про суму заборгованості платника податків та облікової картки платника податків (скороченої форми), станом на 31.08.2011 року сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 складає 16237,50 грн.

У відповідності до вимог п.20.1.18 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду із позовами про стягнення коштів з платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

А згідно із ст.25 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суми фінансових санкцій, які визначені ст.ст.17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки відповідачем не надано судам обох інстанцій належних доказів, які б спростували факт існування боргу в сумі 16237,5 грн., судова колегія приходить до аналогічного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Що ж стосується зазначеного в апеляційній скарзі відповідача факту наявності ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. про залишення аналогічного позову ДПІ без розгляду та пропуску позивачем встановленого законом строку для звернення до суду із даними позовними вимогами, то судова колегія цю позицію відповідача до уваги не приймає та розцінює критично, оскільки, по-перше, позивач, відповідно до змісту ч.3 ст.155 КАС України, має право знову звернутися до суду із таким самим позовом в загальному порядку, а по-друге, суд 2-ї інстанції вважає, що з урахуванням ухвали ВАС України від 02.11.2010 року, податковий орган встановлений законом строк для звернення до адміністративного суду із даним позовом не пропустив.

До того ж, судова колегія звертає увагу ще й на те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко