Рішення № 37698350, 13.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2014 р. Справа № 914/4869/13

Господарський суд Львівської області у складі колегії:

головуючий суддя Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал-Плюс», м. Львів-Винники

про: стягнення 1 756 901,71 грн.

Представники :

Від позивача: Презлята С.З. - начальник відділу юридичної підтримки (Довіреність №141/03 від 15.04.2013р.).

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Львів до відповідача - Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал-Плюс», м. Львів-Винники про стягнення 1 756 901,71 грн.

Ухвалою суду від 30.12.2013 р. вказана позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 21.01.2014 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався. Для надання сторонам можливості врегулювати спір в добровільному порядку в судовому засіданні 18.02.2014 р. оголошувалася перерва. За клопотанням позивача строк вирішення господарського спору було продовжено в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України.

03.02.2014 р. від відповідача в канцелярію суду поступило Клопотання б/н від 03.02.2014 р. про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Львівської області пов'язаної із нею справи № 914/287/14 за позовом ПП «БФ «Квартал-Плюс» до ПАТ «Брокбізнесбанк» про визнання недійсним Кредитного договору № 254 від 16.11.2005 р.

З огляду на те, що 17.02.2014 р. господарським судом Львівської області у вищевказаній справі № 914/287/14 прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПП «БФ «Квартал-Плюс», зазначені відповідачем у клопотанні підстави для зупинення провадження у справі № 914/4869/13 відпали.

В судовому засіданні 13.03.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив. Відзиву на позовну заяву, клопотань чи заяв по суті спору від ПП «БФ «Квартал-Плюс» на адресу суду не надходило.

13.03.2014 р. від представника відповідача в канцелярію суду поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитись у судове засідання (участь в іншому судовому засіданні).

Представник відповідача проти відкладення розгляду справи заперечив із посиланням на приписи ст. 69 ГПК України щодо строків вирішення господарського спору.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про його відхилення з огляду на наступне:

Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, керівник ПП «БФ «Квартал-Плюс» з урахуванням того, що про дату судового засідання було попереджено заздалегідь, не був обмежений у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншій особі з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні.

Крім того, згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позовна заява ПАТ "Брокбізнесбанк" поступила 30.12.2013 р. Згідно клопотання позивача від 03.03.2014 р. строк вирішення даного господарського спору було продовжено на п'ятнадцять днів.

Таким чином, визначений положеннями ст. 69 ГПК України строк розгляду даного спору закінчився, що виключає можливість подальшого відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, в порядку ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

16.11.2008 р. між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» та Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал-Плюс» укладено Кредитний договір № 254, умови якого передбачали відкриття позивачем відповідачу кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 520 000,00 грн. на термін з 16.11.2005 р. до 15.11.2008 р.

В межах відкритої кредитної лінії позивач зобов'язався перераховувати відповідачу кошти згідно представлених контрактів та рахунків за згодою сторін, зі сплатою 18 % річних в національній валюті (гривні) (п. 2.2. Договору).

Підписанням Додаткового договору № 1 від 22.12.2005 р. сторонами було збільшено максимальний ліміт заборгованості до 795 000,00 грн.

Згідно Додаткового договору № 2 від 15.05.2006 р. максимальний ліміт заборгованості збільшено до 1 000 000,00 грн.

Додатковими договорами № 3 від 30.05.2008 р.; № 4 від 22.07.2008 р. та № 5 від 10.10.2008 р. сторони змінювали п. 2.2. Договору в частині розміру відсотків за користування кредитом.

У п. 1 Додаткового договору № 6 від 14.11.2008 р. сторони погодили новий термін відкриття кредитної лінії - до 13.11.2009 р.

У відповідності до п. 1 Додаткового договору № 7 від 12.11.2009 р. максимальний ліміт заборгованості встановлено в розмірі 980 000,00 грн. на термін до 11.11.2010 р.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору передбачено, що відповідач повертає позивачу кредит на умовах п. 2.1. Договору. Відповідач доручає позивачу відсотки за користування кредитом самостійно стягувати зі свого поточного рахунку у Львівській філії АБ «Брокбізнесбанк» не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та в день повного погашення кредиту.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, своїх зобов'язання за Кредитним договором № 254 від 16.11.2005 р. належним чином не виконував - з грудня 2010 року процентів за користування кредитом не сплачував.

В результаті такого порушення умов Кредитного договору та невиконання договірних зобов'язань про повне погашення заборгованості за кредитом до 11.11.2010 р. у відповідача перед ПАТ "Брокбізнесбанк" виникла заборгованість в сумі 1 673 114,79 грн., з яких 930 000,00 грн. - це борг по тілу кредиту, 743 114,79 грн. - борг по процентах за користування кредитом.

Окрім вищезазначених сум заборгованості за Кредитним договором № 254 від 16.11.2005 р., позивач із посиланням на положення п.п. 7.1., 1.1.3. Кредитного договору просить суд стягнути з відповідача 69 941,10 грн. неустойки за порушення строків повернення кредиту за період з 09.11.2012 р. по 10.05.2013 р. та 13 845,83 грн. неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 09.11.2012 р. по 08.11.2013 р.

Загальна сума позовних вимог складає 1 756 901,72 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Кредитного договору № 254 від 16.11.2005 р., у відповідності до умов яких відповідачу було відкрито кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 520 000,00 грн. на термін з 16.11.2005 р. до 15.11.2008 р. з умовою сплати 18 % річних в національній валюті (гривні).

Умови Кредитного договору щодо лімітів заборгованості, термінів відкриття кредитної лінії та розміру відсотків за користування кредитом сторонами неодноразово змінювалися шляхом підписання Додаткових договорів до Кредитного договору № 254 від 16.11.2005 р. (№ 1 від 22.12.2005 р.; № 2 від 15.05.2006 р.; № 3 від 30.05.2008 р.; № 4 від 22.07.2008 р.; № 5 від 10.10.2008 р.; № 6 від 14.11.2008 р. та № 7 від 12.11.2009 р. )

Згідно визначення ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 2 вищенаведеного норми передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 2 ст. 1048 ЦК України).

У п.п. 4.1., 4.2. Договору сторони обумовили, що відповідач повертає позивачу кредит на умовах п. 2.1. Договору. Відповідач доручає позивачу відсотки за користування кредитом самостійно стягувати зі свого поточного рахунку у Львівській філії АБ «Брокбізнесбанк» не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та в день повного погашення кредиту.

Відсотки за користування кредитом нараховуються і сплачуються щомісячно за фактичний час користування кредитом (п. 4.4. Договору).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи суд встановив, що договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом відповідач належно не виконав.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" в частині стягнення 930 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту та 743 114,79 грн. боргу по процентах за користування кредитом за період з березня 2009 р. по жовтень 2013 р., є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача в цій частині вимог не спростував, доказів належного виконання кредитних зобов'язань суду не надав.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно визначення ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач із посиланням на положення п.п. 7.1., 1.1.3. Кредитного договору просить суд стягнути з відповідача 69 941,10 грн. неустойки за порушення строків повернення кредиту за період з 09.11.2012 р. по 10.05.2013 р. та 13 845,83 грн. неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 09.11.2012 р. по 08.11.2013 р.

При вивченні змісту Кредитного договору № 254 від 16.11.2005 р. суд встановив, що п. 1.1.3. у тексті Договору відсутній, а п. 7.1. Договору містить умову про перегляд сторонами встановленої Договором відсоткової ставки у разі збільшення середньої відсоткової ставки на ринку кредитного капіталу.

Таким чином, посилання позивача в обґрунтуванні позовних вимог щодо стягнення пені на вищезазначені пункти Договору є помилковим.

Як встановлено судом відповідальність відповідача за несвоєчасне погашення кредиту та (або) сплати відсотків за його використання у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, передбачена п. 6.1. Договору.

Із наданого позивачем розрахунку позовних вимог слідує, що пеню позивачем нараховано в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам п. 6.1. Договору.

Однак, як вбачається із розрахунку при нарахуванні пені за порушення строків повернення кредиту позивачем порушено приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно положень вищенаведеної правової норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За умовами 2.1. Кредитного договору в редакції Додаткового договору № 7 від 12.11.2009 р. кінцевим терміном повернення відповідачем кредиту визначено 11.11.2010 р., а тому, із врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України позивач вправі нараховувати відповідачу пеню за порушення строків повернення кредиту протягом шести місяців починаючи з 12.11.2010 р.

З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що нарахування пені за порушення строків повернення кредиту за період з 09.11.2012 р. по 10.05.2013 р. суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Розрахунок пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 09.11.2012 р. по 08.11.2013 р. здійснено позивачем вірно, із дотриманням приписів правових норм, а тому позов в частині стягнення 13 845,83 грн. неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом слід задоволити повністю.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 174, 193, 216, 230, 232 ГК України, ст.ст. 253, 509, 525, 526, 599, 610, 612, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал-Плюс» (79495, Львівська обл., м. Львів-Винники, вул. Шевченка, 1 Д. Ідентифікаційний код 33667107) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр-т. Перемоги, 41. Ідентифікаційний код 19357489) 930 000,00 грн. боргу по тілу кредиту, 743 114,79 грн. боргу по процентах за користування кредитом, 13 845,83 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, всього - 1 686 960,62 грн.; 33 739,21 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 69 941,10 грн. пені за порушення строків повернення кредиту в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.03.2014 р.

Суддя Ділай У.І.