Рішення № 37698306, 19.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2038/14

19.03.14

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосан Транс»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго+»

Про

стягнення 6 794,83 грн.

Суддя Куркотова Є.Б.

Представники:

Від позивача

не з’явився

Від відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосан Транс» (надалі – ТОВ «Автосан Транс») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго+» (надалі – ТОВ «Енерго+») про стягнення 6 794,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору транспортного експедирування №1184 позивач надав послуги з організації перевезення, а відповідач належним чином своє грошове зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 6 300,00 грн. Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 345,55 грн., 3% річних у розмірі 79,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 69,54 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.02.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.02.2014 р.

24.02.2014 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.02.2014 р. у зв’язку із неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено до 19.03.2014 р.

В судове засідання представник позивача не з’явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026407285, яке отримано відповідачем 12.12.2014 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2013 р. між ТОВ «Автосан Транс» (надалі - експедитор) та ТОВ «Енерго+» (замовник, клієнт) укладено договір транспортного експедирування №1184 (надалі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 Експедитор зобов’язується від свого імені та за рахунок клієнта надати клієнтові транспортно-експедиційні послуги з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом шляхом пошуку третіх осіб, які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом – перевізників, експедиторів (надалі – по тексту «перевізник» розуміється також «Експедитор 2») у відповідності з інформацією наданою клієнтом у заявці, укладення с перевізниками договорів перевезень (або договорів транспортного експедирування с Експедитором 2) стосовно виконання заявок клієнта, а також організації оформлення та передачі документів від перевізника клієнтові.

Згідно п. 2 Договору конкретні умови кожного перевезення обумовлюються в заявці, яка є невід’ємною частиною дійсного Договору, і повинна бути повністю заповнена по формі, наданою експедитором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що транспортно-експедиційні послуги по дійсному Договору надаються на підставі підписаної та скріпленої печаткою клієнта заявки, яка направляється клієнтом експедиторові електронними засобами зв’язку, по факсу, по пошті, іншими прийнятними для сторін способами. Заявка вважається узгодженою с експедитором після її підпису уповноваженою особою експедитора та скріплення печаткою.

Положеннями п. 2.2 Договору визначено, що після отримання заявки від клієнта, експедитор укладає с перевізником. Який буде здійснювати перевезення вантажу на умовах, вказаних у заявці клієнта, договір перевезення та направляє перевізнику заявку з інформацією, наданою клієнтом.

Відповідно до п. 5.1 Договору відшкодування витрат експедитора та оплата його послуг здійснюється клієнтом в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту доставки вантажу перевізником вантажоодержувачу. Якщо інше не обумовлено в заявці. Розмір відшкодування витрат експедитора та оплата його послуг вказується в заявці та складає суму фрахту.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що дійсний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено Заявку на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, відповідно до якої позивач зобов’язався надати транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Челябінськ, (Росія) – м. Київ (Україна).

Відповідно умов Заявки вартість послуг становить 6 300,00 грн., оплата здійснюється у день розвантаження автомобіля по факсимільній копії рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Автосан Транс» та ТОВ «Вас Транс» укладено договір транспортного експедирування №2364 від 20.12.2012 р., відповідно до якого ТОВ «Вас Транс» зобов’язався доставити ввірений йому ТОВ «Автосан Транс» вантаж в пункт призначення, вказаний у заявці та видати його уповноваженій на отримання вантажу – особі вантажоодержувачу, а ТОВ «Автосан Транс» зобов’язується здійснити оплату за перевезення у4 відповідності з умовами даного Договору.

Здійснення спірного перевезення за укладеною між позивачем та відповідачем заявкою, ТОВ «Автосан Транс» було доручено ТОВ «Вас Транс» на підставі договору транспортного експедирування №2364 від 20.12.2012 р., у відповідності п. 2.2 Договору №1184 від 07.08.2013 р.

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Договору та Заявки підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №006676 та податковою накладною від 22.08.2013 р. №38.

08.10.2013 р. позивач звернувся до відповідача із претензією, за змістом якої, просив останнього сплатити заборгованість за надані послуги із організації перевезення за Договором та спірною заявкою у розмірі 6 300,00 грн. Крім того, позивачем до претензій було додано копію Договору, заявки, акту виконаних робіт №349 від 22.08.2013 р., рахунок №320 від 14.08.2013 р., а також податкову накладну №38 від 22.08.2013 р., що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист ф. 107 та фіскального чеку №4033 від 23.10.2013 р.

В свою чергу, відповідач відповіді не направив, грошові кошти на вимогу претензії не перерахував.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 6 300,00 грн.

За своєю правовою природою Договір є договором транспортного експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказані Договори-заявки є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Із змісту ст. 9 Закону України «Про транспорто-експедиторську діяльність» вбачається, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору та заявки на перевезення вантажів підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №006676 (в т.ч. відміткою вантажоодержувача, скріпленою відтиском печатки вантажоодержувача, згідно якої вантаж одержано 22.08.2013 р.)

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно умов Заявки вартість послуг становить 6 300,00 грн., оплата здійснюється у день розвантаження автомобіля по факсимільній копії рахунку.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи факт отримання відповідачем вантажу 28.08.2013 р. (згідно графи 24 міжнародної товарно-транспортною накладною CMR №006676) строк виконання грошового зобов’язання відповідача по сплаті наданих послуг з організації перевезення за Договором та заявкою на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 6 300,00 грн. на підставі Договору та спірної Заявки за надані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6 300,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 345,55 грн., 3% річних у розмірі 79,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 69,54 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 23.08.2013 р. по 23.01.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 6.4 Договору за порушення строків відшкодування витрат експедитора та оплати його послуг, передбачених п. 5.1 дійсного Договору, клієнт сплачує експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд вважає задовольнити дану вимогу у розмірі заявленому до стягнення з огляду правомірності розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, з урахуванням наданого позивачем розрахунку, розмірі інфляційних збитків, що підлягає стягненню з відповідача становить 82,28 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимогу в частині стягнення інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті транспортно-експедиторських послуг із перевезення у розмірі, який є меншим, ніж визначено судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, така вимоги задовольняється у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, суд вважає задовольнити дану вимогу у розмірі заявленому до стягнення з огляду правомірності розрахунку позивача.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосан Транс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго+» заборгованості у розмірі 6 300,00 грн., пені у розмірі 345,55 грн., 3% річних у розмірі 79,74 грн. та інфляційних збитків у розмірі 69,54 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосан Транс» задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго+» (03680, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, оф. 89; ідентифікаційний код 38039427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосан Транс» (83007, м. Донецьк, пр. Київський, 50; ідентифікаційний код 38356055) заборгованість у розмірі 6 300 (шість тисяч триста) грн. 00 коп., пеню у розмірі 345 (триста сорок п’ять) грн. 55 коп., 3% річних у розмірі 79 (сімдесят дев’ять) грн. 74 коп., інфляційні збитки у розмірі 69 (шістдесят дев’ять) грн. 54 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2014 р.