Ухвала суду № 37697210, 06.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

06 березня 2014 р. Справа № 815/7203/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « РТС Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РТС Україна", звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.10.2013 року №0000272210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 72 780 грв.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року - позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03.10.2013 року №0000272210 про суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 72 780 (сімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят), 00 грн., в тому числі за основним платежем 48 520 (сорок вісім тисяч п'ятсот двадцять), 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 24 260 (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят),00 грн.

В апеляційній скарзі, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 01.11.2013 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 320 від 08.08.2013р. згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4, п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовою особою ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РТС Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині визначення звичайної ціни при здійсненні експортних операцій та правильності нарахування податку на прибуток підприємств з 01.01.2012 р. по 30.06.2013 р.

За результатами перевірки складено акт № 1437/22-10/13903152 від 06.09.2013 року відповідно до висновків якого встановлені такі порушення:

1. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. із змінами і доповненнями, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на прибуток підприємств у сумі 48 520 грн., в тому числі:

2. п.3.6 Розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272210 від 03.10.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 72 780 гривень. (а.с. 9).

Згідно з п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового Кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

В п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України вказано, що звичайна ціна товарів (робіт, послуг),визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до п.п.1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв у періоді, що перевірявся (надалі - Закон), обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок встановлення рівня звичайних цін визначено п.1.20 ст.1 цього Закону, згідно з п.п.1.20.1. якого, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з п.п.1.20.2. цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п.1.20.3 Закону для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

П.п.1.20.4 Закону передбачає, якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Згідно з п.п.1.20.5 Закону у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Відповідно до п.п.1.20.5-1. цього Закону якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

В судовому засіданні було встановлено, що жоден з перелічених у п.п.1.20.1-1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» способів визначення звичайної ціни відповідачем не застосовувався.

Як убачається з акту перевірки, податковий орган визначив рівень звичайних цін при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації сг-продукції на рівні даних інтернет-мережі. Однак, в акті перевірки відповідач не визначив конкретні джерела такої інформації, конкретні договори з ідентичною продукцією, обсяг ідентичної товарної партії, строки виконання ідентичних зобов'язань, умови платежів. Так само впродовж судового процесу відповідач не надав такі відомості суду.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в ході перевірки розмір звичайних цін на зернові культури, які продавалися ТОВ «РТС Україна» своїм контрагентам, відповідачем був визначений не у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим безпідставними є висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про продаж позивачем зазначених товарів за цінами, нижчими звичайних цін.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « РТС Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: