Постанова № 37696483, 03.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 р. Справа № 816/6234/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. по справі № 816/6234/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" (далі за текстом - ТОВ "Новомосковськ Агро", позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 року №0006342202/639 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 608332,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 487667,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 120665,75 грн.).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006342202/639 від 22.10.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 498312,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 399651,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 98661,75 грн.). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 209.2, 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить постанову в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що податковий кредит в сумі податку на додану вартість, сплаченого на користь фірми «Геральд» ТОВ сформовано правомірно, оскільки отримані послуги були призначені та використані в господарській діяльності ТОВ "Новомосковськ Агро". При цьому, оскільки ТОВ "Новомосковськ Агро" є сільськогосподарським товаровиробником, суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, отже суми податку на додану вартість з вартості придбаних автомобіля, картриджів, джерел безперебійного живлення, комп'ютерів, адаптерів, карману, автошин підлягають включенню до складу податкового кредиту скороченої декларації з ПДВ, з огляду на використання таких товарів в його господарській діяльності з виробництва сільгосппродукції.

Також не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 209.2, 209.6, 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Кременчуцька ОДПІ зазначає, що перевіркою встановлено безпідставне віднесення позивачем до податкових зобов'язань скороченої декларації з податку на додану вартість сум ПДВ згідно здійсненої на користь ТОВ "Новомосковськ Агро" попередньої оплати за сільськогосподарську продукцію та віднесення до податкового кредиту сум податку що підтверджені податковими накладними, які оформлені з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача, ТОВ "Новомосковськ Агро", підлягає задоволенню, а апеляційна скарга, відповідача, Кременчуцької ОДПІ - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро", відповідно до свідоцтва серії А00 №131706, зареєстровано як юридичну особу 03.08.2004 року Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області, код ЄДРПОУ 33014041 та має свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №200078630 серії НБ №044224.

Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області в період з 16.09.2013 року по 24.09.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Новомосковськ Агро" з питання правомірності перебування на спеціальному режимі оподаткування за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки 01.10.2013 року складено акт №2492/16-03-22-02-12/33014041, яким зафіксовані наступні порушення:

- п. 187.1 ст. 187, п.п. 209.2, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 388800,0 грн.;

- пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ, що підлягає відображенню в особовому рахунку платника на суму 111629,0 грн.

На підставі встановлених актом перевірки порушень 22.10.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 року №0006342202/639 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 608332,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 487667,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 120665,75 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 498 312 грн. 75 коп., суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків податкового органу щодо неможливості віднесення до податкових зобов'язань скороченої декларації з податку на додану вартість сум ПДВ за отриманою попередньою оплатою за сільськогосподарську продукцію, а також відповідності податкових накладних виписаних контрагентом позивача ТОВ «Агрофірма Агросправа» вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з урахуванням наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2012 року між ТОВ "Новомосковськ Агро" (продавець) та ТОВ "Партнер-Хімагро" (покупець) укладено договір поставки №58/НО, згідно якого продавець зобов'язується поставити покупцю товарну сою (далі - насіння), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити поставлене насіння, відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 3.1 цього договору передбачено, що оплата за поставлений товар проводиться покупцем безготівковим шляхом на умовах 100% передоплати на рахунок продавця на підставі виставленого рахунку-фактури.

Так, на виконання умов вказаного договору, позивачем виставлено рахунок-фактуру від 22.10.2012 року №Н-0000295 на загальну суму 2332800,00 грн., у тому числі ПДВ 388800,00 грн., а ТОВ "Партнер-Хімагро" 23.10.2012 року здійснено 100% передоплату на рахунок позивача вказаної суми коштів, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою.

Також за вказаною господарською операцією її сторонами складено наступні первинні документи, а саме: податкову накладну від 23.10.2012 року №42/2, видаткові накладні, довіреність на отримання ТМЦ та товарно-транспортні накладні.

Сума податку на додану вартість у розмірі 388800,0 грн. за вказаною господарською операцією позивачем включена до складу податкових зобов'язань скороченої податкової декларації з ПДВ жовтня 2012 року.

Кременчуцькою ОДПІ в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 та п.п. 209.2, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, тобто заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 388800,0 грн., оскільки в скороченій податковій декларації відображаються лише суми податку за операціями, що пов'язані з реалізацією сільськогосподарської продукції, а суми попередньої оплати підлягають включенню до податкових зобов'язань в загальній декларації з подальшим корегуванням по мірі постачання такої продукції.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу та зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також: постачання товарів за рішенням суду.

Підпунктом 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкового зобов'язання з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з п. 2 розділу VІ "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за №1490/20228 у рядку 1 податкової декларації (скороченої) зазначаються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм чинного законодавства, для сільськогосподарських підприємств визначено особливий порядок відображення в податковій звітності операцій в залежності від їх спрямованості, між тим, право визначення податкових зобов'язань та віднесення їх до скороченої декларації з податку на додану вартість не ставиться в залежність від факту фізичної передачі такого товару.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума податку на додану вартість у розмірі 388800,0 грн., за операцією з постачання сільськогосподарської продукції власного виробництва, правомірно віднесена позивачем за правилом першої події до складу податкових зобов'язань скороченої податкової декларації з ПДВ.

Також з матеріалів справи вбачається, що Кременчуцькою ОДПІ в ході проведення перевірки встановлено віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 28843,07 грн., що були сплачені ТОВ «Агрофірма Агросправа» при придбанні паливно-мастильних матеріалів, які підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Податковий орган зазначає, що отримані від вказаного постачальника податкові накладні не відповідають вимогам податкового законодавства, оскільки в графі місцезнаходження юридичної особи - продавця вказана адреса за якою підприємство відсутнє та підтверджує дану обставину складеним Кременчуцькою ОДПІ актом № 454 від 16.06.2012 року про не встановлення місцезнаходження ТОВ «Агрофірма Агросправа».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача та зазначає наступне.

Відповідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Вимоги до оформлення податкової накладної встановлені пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» де визначено, що податкова накладна, серед іншого, має містити окремим рядком місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначені обов'язкові реквізити, які має містити податкова накладна, зокрема, місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у період з жовтня 2010 року по липень 2011 року (період здійснення господарських операцій з позивачем) запису про відсутність юридичної особи ТОВ "Агрофірма Агросправа" за місцезнаходженням Кременчуцькою ОДПІ не надано.

Відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що відображаються на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру та веб-сайті технічного адміністратора Єдиного державного реєстру, яким є Державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр", адресою місцезнаходження ТОВ "Агрофірма Агросправа" зазначено: 39100, Полтавська область, Глобинський район, м. Глобине, вул. Карла Маркса, 170, яка відповідає місцезнаходженню цього підприємства визначеній в податкових накладних, виданих по господарським операціях з позивачем.

Таким чином, акт складений відповідачем 16.05.2012 року № 454 щодо не встановлення місцезнаходження ТОВ "Агрофірма Агросправа" не може бути належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене та виходячи з приписів ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту відповідно до належним чином складених податкових накладних, виданих ТОВ "Агрофірма Агросправа".

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 110020 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності зв'язку отриманих послуг від Фірма «Геральд» ТОВ з господарською діяльністю ТОВ "Новомосковськ Агро" та неправомірності віднесення до податкового кредиту скороченої декларації з ПДВ сум податку на додану вартість з вартості придбаних автомобіля, картриджів, джерел безперебійного живлення, комп'ютерів, адаптерів, карману, автошин, як таких що не пов'язані з господарською діяльністю з виробництва сільгосппродукції.

Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 20.11.2011 року між позивачем (Довіритель) та ТОВ "ПК Біопрепарат" (Повірений 1), Фірма "Геральд" ТОВ (Повірений 2) укладено договір доручення №17/10-11, згідно умов якого Довіритель доручає, а Повірений 2 бере на себе зобов'язання на постійній основі здійснювати пошук Контрагентів для укладення Договорів купівлі-продажу посівного матеріалу насіння сої, а Довіритель виплачує Повіреному 2 винагороду.

Відповідно до пункту 3.2. умов Договору за виконання доручення Довіритель виплачує Повіреному 2 винагороду, розмір якої визначається за домовленістю сторін.

Виконання господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних (номенклатура товарів/послуг продавця - винагорода повіреного) на загальну суму 398287,25 грн, у тому числі ПДВ 66381,22 грн., актів надання послуг та звітами.

Податковий орган під час перевірки дійшов висновку, з яким погодився суд першої інстанції, що акти надання послуг носять загальний характер, аналогічні за змістом виконаних операцій, не конкретизують надання послуг та в якому обсязі вони надані, із їх змісту не можливо встановити в якій кількості та яким чином визначалася калькуляція за надані послуги. Крім того, не було встановлено використання результатів отриманих послуг у власній господарській діяльності позивача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками Кременчуцької ОДПІ та суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, право на податковий кредит за операціями з постачальником послуг - Фірма "Геральд" ТОВ залежить від наміру використання їх результатів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, використання позивачем результатів отриманих послуг від Фірма "Геральд" ТОВ полягало в подальшому укладені договорів постачання сільськогосподарської продукції виробництва ТОВ "Новомосковськ Агро" з підприємствами-покупцями, що були знайдені Повіреним.

Висновки податкового органу та суду першої інстанції, що акти надання послуг носять загальний характер, аналогічні за змістом виконаних операцій, не конкретизують надання послуг та в якому обсязі вони надані, із їх змісту не можливо встановити в якій кількості та яким чином визначалася калькуляція за надані послуги спростовується викладеною в цих актах інформацією, щодо переліку можливих покупців продукції ТОВ "Новомосковськ Агро", загальної вартості товару, тоннажу необхідного таким клієнтам, а також калькуляцій розміру винагороди повіреному за виконані послуги.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про завищення податкового кредиту на суму ПДВ 66381,22 грн., через відсутність зв'язку отриманих від Фірма "Геральд" ТОВ послуг з господарською діяльністю позивача та неможливість визначення фінансово-економічної доцільності отримання таких послуг.

Іншою підставою для визначення грошових зобов'язань позивачу є висновок Кременчуцької ОДПІ, з яким погодився суд першої інстанції, про неправомірне віднесення до податкового кредиту скороченої декларації сум ПДВ у розмірі 22381,0 грн. за податковими накладними, складеними під час придбання позивачем автомобіля, картриджів, джерел безперебійного живлення, комп'ютерів, адаптерів, карману, автошин, з огляду на невикористання їх у виробництві сільськогосподарської продукції.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, оскільки TOB «Новомосковськ Arpo» є сільськогосподарським товаровиробником і суб'єктом спеціального режиму оподаткування, всі товарно-матеріальні цінності, які придбаваються, використовуються підприємством у виробництві сільськогосподарської продукції.

Згідно письмових пояснень позивача, придбані комп'ютери використовуються на складах для контролю кількості та руху зерна, а автомобіль переданий в службу охорони, яка здійснює нагляд за збереженням посівів сільськогосподарських культур на полях. На підтвердження використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності, позивачем були надані до суду копії наступних документів: посадова інструкція водія ОСОБА_1, посадова інструкція завідуючого складу ОСОБА_2, накази про закріплення автомобіля, накази про закріплення техніки за матеріально-відповідальними особами тощо.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит, визначені як товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Отже, за умов реалізації своєї продукції іншим підприємствам та здійснення операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей для виробництва сільськогосподарської продукції, TOB «Новомосковськ Arpo», як сільськогосподарський товаровиробник, підпадає під спеціальний режим оподаткування та відображає податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит до спеціальної спрощеної податкової декларації.

Колегія суддів, керуючись приписами наведених норм чинного законодавства, оцінивши надані позивачем до матеріалів справи докази, зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції невірно були встановлені фактичні обставини та надана оцінка наявним у справі документам, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законодавства, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року по справі № 816/6234/13-а в частині відмови в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0006342202/639 від 22 жовтня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 110020 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 88016 грн. та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) в розмірі 22004 грн. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою вказану частину позову товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0006342202/639 від 22 жовтня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 110020 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 88016 грн. та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) в розмірі 22004 грн.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року по справі № 816/6234/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Старостін В.В. Повний текст постанови виготовлений 08.03.2014 р.