Постанова № 37696025, 19.03.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2014 року Чернігів Справа № 825/520/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 29.11.2012 № 0008921720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32 171,00 грн. (25 737,00 грн. за основним платежем та 6 434,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на протязі 2010 року останній мав господарські взаємовідносини з контрагентом - Приватним підприємством «Торговий дім «Марко» (далі - ПП «Торговий дім «Макро») з приводу купівлі паперу туалетного в рулонах. Так, між позивачем та вищезазначеним контрагентом укладено договір поставки № 11/1-0001 від 11.01.2010. Реальність здійснення господарської операції позивача підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Отже, позивачем правомірно віднесено суму ПДВ сплачену в ціні товару (робіт, послуг) до податкового кредиту. Таким чином, позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки від 26.10.2012 № 2237/17/НОМЕР_2, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області на підставі вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України) та згідно отриманих з Єдиного державного реєстру у м. Чернігові відомостей про припинення платника податків, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 12.10.2012, за результатами якої складено акт від 26.10.2012 № 2237/17/НОМЕР_2. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 10.02.2010 по 31.12.2010 встановлено його завищення всього у сумі 25 737,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року - на 1 800,00 грн., за 2 квартал 2010 року - 6 512,00 грн., за 3 квартал 2010 року - на 6 990,00 грн., за 4 квартал 2010 року - на 10 435,00 грн. В ході проведення перевірки позивачем не було надано документів, що підтверджують факт здійснення господарської діяльності з ПП «Торговий дім «Макро». У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 № 0008921720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32 171,00 грн. (25 737,00 грн. за основним платежем та 6 434,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). В судовому засіданні представник відповідача підтримала вищезазначену позицію та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач (код НОМЕР_2) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 16.09.2009, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 097144 (том № 1 а.с.13-14).

Згідно вищезазначеного витягу основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 21.22.0 виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення (том № 1 а.с.13 на звороті).

Судом встановлено, що ДПІ у м. Чернігові ДПС на підставі ст.ст. 20, 78, 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 12.10.2012 № 2968 (том № 1 а.с.253) та згідно отриманих з Єдиного державного реєстру у м. Чернігові відомостей про припинення платника податків проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 12.10.2012, за результатами якої складено акт від 26.10.2012 № 2237/17/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.240-252).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

п.9 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», а саме позивачем не подано до ДПІ у м. Чернігові звіт платника єдиного податку за 2011 рік;

пп.49.18.2 п.49.18, п.49.2 ст.49, пп.177.5.2 п.177.5 ст.177 ПК України, а саме позивачем не подано до ДПІ у м. Чернігові податкову декларацію про майновий стан і доходи за 1 квартал 2012 року;

пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем на перевірку не надано податкові накладні за період з 10.02.2010 по 31.12.2010, в результаті чого підприємцем завищено суму податкового кредиту всього на 25 737,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року - на 1 800,00 грн., за 2 квартал 2010 року - 6 512,00 грн., за 3 квартал 2010 року - на 6 990,00 грн., за 4 квартал 2010 року - на 10 435,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 № 0008921720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 32 171,00 грн. (25 737,00 грн. за основним платежем та 6 434,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (том № 1 а.с.10).

Необхідно зазначити, що в ході проведення перевірки позивачем не було надано документи, пов'язані з його господарською діяльністю, про що складено акт про ненадання документів для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.10.2012 № 554/17.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 11.01.2010 між позивачем (Покупець) та ПП «Торговий дім «Макро» (Постачальник) укладено договір поставки № 11/1-0001 (том № 1 а.с.36). Відповідно до вказаного договору Постачальник постачає, а Покупець купує папір туалетний в рулонах (далі - товар) в кількості та за ціною, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

В судовому засіданні на підтвердження реальності виконання господарської операції з ПП «Торговий дім «Макро» позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні (том № 1 а.с.41-46, 67-82, 103-120, 150-162). Оплата товару підтверджується випискою банку (том № 1 а.с.213-238).

Транспортування придбаного у ПП «Торговий дім «Макро» товару, а саме паперу туалетного в рулонах здійснювалось на підставі договору перевезення вантажу від 04.01.2010, укладеного позивачем (Замовник) з ФОП ОСОБА_4 (Виконавець), що підтверджується актами про прийняття-передачі виконаних робіт (том № 1 а.с.207-211).

Позивачем 19.04.2010 придбано у МП «Диск» ніж дисковий ф 610 мм для виробничих потреб, а саме для нарізання туалетного паперу, що на думку позивача підтверджує факт використання даного ножа в своїй господарській діяльності.

Однак необхідно зазначити, що даний ніж використовується, як складова в станку для намотування туалетного паперу. Документів про наявність відповідного станку у власності позивача, останнім не надано.

Відповідно до договору суборенди № 30/10 від 28.09.2010, укладеного між позивачем (Суборендар) та ПП «Мост-Ріал» (Орендар), Орендар зобов'язується надати у строкове користування Суборендареві за плату нежитлові приміщення загальною площею 174,3 м2, за адресою: АДРЕСА_1 (том № 1 а.с.194-199). Виконання договору підтверджується актом приймання-передачі та актами надання послуг (том № 1 а.с.200-206).

В судовому засіданні позивач зазначив, що переробку паперу туалетного з рулонів в штуки здійснював в домашніх умовах до 28.09.2010, тобто до моменту підписання вищезазначеного договору про суборенду нежитлових приміщень, однак документів про місце провадження господарської діяльності до вересня 2010 року, а саме документів, що підтверджують право власності або право користування житловим приміщенням (період з 01.01.2010 по 28.09.2010) не надано.

Позивач та його представник в судовому засіданні стверджують про реалізацію ряду підприємств придбаного у ПП «Торговий дім «Макро» товару, про що надано в якості доказів первинні документи (том № 1 а.с.47-62, 83-96, 121-145, 163-193).

Однак, необхідно зазначити, що у ПП «Торговий дім «Макро» позивачем придбано папір туалетний в рулонах (одиниця виміру - тонна), а реалізовано папір туалетний в одиницях виміру товару - штука.

В судовому засіданні позивачем не надано будь-яких доказів щодо перетворення з паперу туалетного в рулонах на папір туалетний в штуках.

Також, судом не беруться до уваги надані в судовому засіданні всі первинні документи, оскільки останні на момент перевірки позивачем не надавались.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними підпунктом 7.2.6 ст.7 Закону документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не в повному обсязі надано документи на підтвердження факту здійснення господарських операцій з контрагентом.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ виникає зокрема, у разі: реального здійснення операцій; документального підтвердження фактично вчинених операцій сукупністю первинних та інших документів (у т.ч. податкових накладних), які є юридично значимими та які зазвичай супроводжують такого роду операції (в залежності від характеру товарів, умов їх постачання, тощо); наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); придбання товарів та послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності платника податку та зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків.

При цьому, суд зазначає, що наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки в даному випадку дослідженню підлягає процес виготовлення з паперу туалетного в рулонах - паперу туалетного в штуках, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Враховуючи вищезазначене, позивач не мав права на включення сум по взаємовідносинам з ПП «Торговий дім «Макро» до податкового кредиту.

Таким чином, позивачем порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на 25 737,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року - на 1 800,00 грн., за 2 квартал 2010 року - 6 512,00 грн., за 3 квартал 2010 року - на 6 990,00 грн., за 4 квартал 2010 року - на 10 435,00 грн.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Докази надані позивачем не підтверджують обставини, на які він посилається в адміністративному позові, та були спростовані доводами відповідача, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій та рішень.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (від 1 827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (до 4 872,00 грн.).

За вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10% розміру ставки судового збору (182,70 грн. - 487,20 грн.). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн., що підтверджується квитанцією № 72/135 від 20.01.2014 (а.с.2-3).

Тому згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в розмірі 1 644,30 грн. стягується з позивача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) судовий збір в розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тихоненко