Рішення № 37695382, 18.02.2014, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Cправа №201/15846/13-ц

Провадження №2/201/4194/2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

головуючого судді - Браги А.В.,

при секретарі - Лампіки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1, Приватного підприємства «Кристал» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2013 року позивач звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з ПП «Кристал» на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» 10,00 гривень заборгованість за кредитним зобов'язанням; в рахунок погашення заборгованості 345356,16 гривень за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11186940000 від 23 червня 2007 року, звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки Mitsubishi, модель Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу вказаного автомобіля ТОВ «Вердтикт Фінанс» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ТОВ «Вердикт Фінанс» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

19 листопада 2013 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було вирішено передати дану цивільну справу за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

19 грудня 2013 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська справу було прийнято до провадження та призначено до слухання.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача послався на те, що 23 червня 2007 року Акціонерний інноваційний комерційний банк «УкрСиббанк», що змінив найменування на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11186940000. Відповідно до умов вищевказаного договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 36785,00 доларів США з 22 червня 2007 року по 22 червня 2014 року. Відповідно до умов договору, позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього (графіком погашення кредиту). Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надав ОСОБА_1 кредит у сумі 36785,00 доларів США, що підтверджується випискою з рахунків. У порушення умов договору, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 31 березня 2013 року має заборгованість за кредитом у розмірі 345356,16 гривень. 20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір факторингу №05/12, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11186940000 від 23 червня 2007 року. 20 квітня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12-ВК, відповідно до умов якого ТОВ «Кредит Фінанс» відступив на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» своє право вимоги заборгованості за вказаним договором. Одночасно, 11 лютого 2013 року, ТОВ «Вердикт Фінанс» та ПП «Кристал», уклали договір поруки №11186940000/П. Відповідно до п. 2.1 договору поруки відповідач ПП «Кристал», як поручитель, поручився за виконання ОСОБА_1 обов'язків, які виникли на підставі кредитного договору. Обсяг відповідальності ПП «Кристал» перед позивачем за порушення основним позичальником обов'язків за кредитним договором відповідно до договору поруки складає 10,00 гривень. в забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11186940000 від 23 червня 2007 року ОСОБА_1 передав, а позивач прийняв у заставу - автомобіль марки Mitsubishi, модель Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1. Сторони дійшли згоди, що вартість предмета застави, що зазначена в договорі про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11186940000 від 23 червня 2007 року, складає 185760,00 гривень. Отже, з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 у добровільному порядку існуючу у нього перед позивачем кредитну заборгованість не погашає, позивач і змушений був звернутися до суду з даним позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави у примусовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити згідно обґрунтування, викладеного в позовній заяві, посилаючись на докази наявні в матеріалах справи. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надали, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернулися, а також не скористалися правом надання заперечень проти позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з чим суд, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, передбачених ст. 157 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 23 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11186940000, згідно п. 1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник прийняти, належним чином використати та повернути банку кредитні кошти (кредит) в сумі 36785,00 доларів США та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 185764,25 гривень за курсом НБУ на день укладення кредиту (а.с. 6 - 15, 17 - 27).

Згідно п. 1.2.1 даного кредитного договору надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: 23 червня 2007 року.

Пунктом 1.2.2 договору позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але у будь-якому випадку не пізніше 22 липня 2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або умов відповідної угоди сторін.

Згідно п. 1.3.1 договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,00 відсотків річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору.

Строк сплати процентів: з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти (п. 1.3.4 договору).

Згідно п. 1.4 договору кредит надається для його особистих потреб, а саме: на придбання: Mitsubishi, модель Pajero, колір чорний, рік випуску 2007, об'єм двигуна 1865.

Відповідно до п. 2.1 договору у забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань в повному обсязі позичальника за договором надається порука ОСОБА_3, згідно договору поруки № 11186940000 від 23 липня 2007 року, а також позичальник передає в заставу, а банк приймає наступне рухоме майно, а саме - транспортний засіб Mitsubishi, модель Pajero, рік випуску 2007, колір чорний, тип ТЗ.

Згідно п. 2.2 договору за домовлення сторін вартість предмету застави складає 185760,00 гривень.

Предмет застави є власністю позичальника на підставі договору купівлі - продажу № 167 від 19 липня 2007 року, укладено з ПП «Аеліта», зареєстрований РЕВ 1-го МВ ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АЕС № 133260, виданого 19 липня 2007 року, і немає жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких позичальник набув право власності на предмет застави (п. 2.4 кредитного договору).

Відповідно до п. 8.1 договору звернення стягнення на предмет застави здійснюється банком: у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором та/або у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом позичальника.

Згідно п. 8.2 договору звернення стягнення на предмет застави здійснюється: або на підставі рішення суду; або шляхом застосування позасудових засобів звернення стягнення.

Також, 23 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було підписано додаткові угоди до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11186940000 від 23 липня 2007 року, згідно яких були внесені відповідні зміни та доповнення, зокрема було змінено строк сплату процентів: з 01 по 25 число (включно) кожного місяця (а.с. 15, 24 - 27).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надав ОСОБА_1 кредит у сумі 36785,00 доларів США, що підтверджується випискою з рахунків (а.с. 39).

У порушення умов договору, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 31 березня 2013 року має заборгованість за кредитом у розмірі 345356,16 гривень (а.с. 16).

Представником позивача було надано до суду витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 08 серпня 2007 року, згідно якого вбачається, що в даному реєстрі зареєстроване обтяження за договором застави транспортного засобу № 11186940000/З від 23 липня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» на транспортний засіб Mitsubishi, модель Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 (а.с. 59 - 60).

20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір факторингу №05/12, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11186940000 від 23 червня 2007 року (а.с. 51 - 54).

20 квітня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12-ВК, відповідно до умов якого ТОВ «Кредит Фінанс» відступив на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» своє право вимоги заборгованості за вказаним договором (а.с. 55 - 57).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаних вище договорів, врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень».

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором, який укладається в письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Відповідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Стяттею 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 20 Закону «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень» унормовано, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором.

За змістом ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно частини 1 статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно зі ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Вирішуючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави, суд вважає їх законними та обґрунтованим з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 не виконує своїх зобов'язань стосовно повернення кредиту та має перед позивачем станом на 31 березня 2013 року заборгованість у розмірі 345356,16 гривень.

Виконання зобов'язань за вищевказаним договором кредиту було забезпечено заставою транспортного засобу - автомобіль марки Mitsubishi, модель Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 58 ЦПК України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, про день, час та місце розгляду якої був повідомлений належним чином, заперечення на позовну заяву суду не надав, також не надав жодних доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором або контррозрахунку, на спростування розміру грошового зобов'язання, який позивач просить стягнути з відповідачів.

Враховуючи часткове виконання боржником грошового зобов'язання за кредитним договором, згідно графіків погашення кредитного зобов'язання (а.с. 41), що підтверджує факт визнання ним грошових зобов'язань, та з огляду на те, що в судовому порядку вищевказаний кредитний договір визнаний недійсним не був, з урахуванням презумпції правомірності правочину, укладеного з додержанням встановленої форми, закріпленої ст. 204 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованими, законними та підлягають частковому задоволенню з урахуванням вимог ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень».

Щодо позовним вимог про стягнення з ПП «Кристал» на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» 10,00 гривень заборгованість за кредитним зобов'язанням, суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на те, що в матеріалах справи відсутній договір поруки №11186940000/П, укладений між ТОВ «Вердикт Фінанс» та ПП «Кристал», на який посилається представник позивача та яким обґрунтовую свої позовні вимоги до відповідача ПП «Кристал».

Таким чином, на підставі ст. 589 ч. 1 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу», суд приходить до висновку, що в результаті невиконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором, забезпечених договорами застави, заставодержатель ТОВ «Вердикт Фінанс» набуває право звернення стягнення на предмети застави.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у сумі 3441,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 109, 169, 197, 208, 209, 212-215, 223 - 233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1, Приватного підприємства «Кристал» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11186940000 від 23 липня 2007 року у розмірі 345356,16 гривень, звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки Mitsubishi, модель Pajero, тип ТЗ - легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, колір чорний, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» судовий збір понесений позивачем при зверненні до суду у розмірі 3441,00 гривень.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст.223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.В. Брага