Постанова № 37695119, 05.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 2-а-9511/10/1570

Категорія: 8.1.1

Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретар – Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби ( правонаступник Державна податкова інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області) про визнання дій щодо неприйняття податкових декларації з податку на прибуток, на додану вартість протиправними та зобов’язати відповідача прийняти податкові декларації, –

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Шторм", звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття податкових декларацій ТОВ «Шторм» з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року, податкових декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року; зобов’язати відповідача прийняти ці податкові декларації та внести їх показники до електронної бази даних звітності, що ведеться в податкових органах на основі показників звітних документів платників податків.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивачу стало відомо про відсутність відображення у інформаційній базі ДПА України сум узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ за липень 2010 року, серпень 2010 року. Проте прийняття податкової звітності є обов’язком посадових осіб податкових органів відповідно до ст.4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-Ш «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до вимог законодавства ним були направлені податкові декларації поштою з повідомленням. Повідомлення повернулись, тобто ДПІ отримало поштові відправлення.

Згідно вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі недоліків у податковій декларації контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), а такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження. Проте жодного листа від ДПІ щодо невизнання податкових декларацій до ТОВ «Шторм»не надходило.

Враховуючи викладене, а також те, що податкові декларації були оформлені відповідно до вимог наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що позивачу спірний період податкові декларації не подавав, а наявні у нього повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, не є доказом їх належного подання, оскільки у позивача відсутні відповідні описи вкладеного до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 року скасовані постанова Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шторм» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області (далі ДПІ) про визнання дій щодо проведення невиїзної документальної перевірки, дії щодо складання акту перевірки, дії щодо неприйняття податкових декларації з податку на прибуток, на додану вартість протиправними та зобов’язати відповідача прийняти податкові декларації. Справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 року справа прийнята до провадження, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року на підставі п.4 ч.1 ст.157 КАС України провадження по справі закрито в частині позовних вимог ТОВ «Шторм» щодо визнання неправомірними дій щодо проведення невиїзної документальної перевірки, дій щодо складання акту перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ТОВ «Шторм» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Шторм» зареєстроване Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 29.08.2001року, код ЄДРПОУ 31657105, остання реєстраційна дія 02.07.2012 року - підтвердження відомостей про юридичну особу. Знаходиться на податковому обліку в ДПІ з 30.08.2001 року.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції зазначив, що позивач, стверджуючи про порушення відповідачем вимог законодавства, а саме неприйняття у нього податкової звітності, не зазначив коли саме декларації з податку на прибуток та ПДВ за відповідні періоди не були прийняті в ДПІ, якою посадовою особою, не надав у судовому засіданні жодного доказу цих обставин.

До того ж позивач не заперечував, що у нього наявні лише повідомлення про поштові відправлення на адресу ДПІ, проте відсутні описи вкладеного у кожне таке поштове відправлення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Шторм» як платник податків не виконав обов’язків, покладених на нього щодо подання податкової декларації, та не довів, що податкові декларації ним були подані в ДПІ.

Проте з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 N 2151-XII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до абз. 1 п.4.1.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою.

На підставі абз. 2 п.4.1.2 ст.4 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

При відмові посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію, що є перевищенням службових повноважень, Закон визначає обов’язки платника податку щодо шляху подання неприйнятою такою посадовою особою податкової звітності, а саме подання декларації поштою. При цьому до декларації долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу із зазначенням прізвища службової особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. Вказані документи повинні бути відправлені з описом вкладеного та повідомленням про вручення. Зазначене поштове відправлення повинно відбутися до закінчення граничного строку подання декларації.

При дотриманні вказаних вимог у встановлені строки та наявність документів, які підтверджують таке відправлення (опис вкладеного, повідомлення про вручення поштового відправлення) є доказом того, що податкова звітність платником податку своєчасно подана.

При цьому відповідно до пп.4.1.7 п.4.1 с.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» порядок оформлення поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним законодавством передбачено загальний порядок направлення податкових декларацій до податкового органу та спеціальний порядок направлення декларацій у разі прийняття податковим органом рішення про не визнання попередньо поданої податкової звітності як податкових декларацій після надходження декларацій до податкового органу із порушенням чинного законодавства.

Апеляційним судом встановлено, що ТОВ «Шторм» зареєстроване Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 29.08.2001року, код ЄДРПОУ 31657105, остання реєстраційна дія 02.07.2012 року - підтвердження відомостей про юридичну особу. Підприємство знаходиться на податковому обліку в ДПІ з 30.08.2001 року як платник податків на загальній системі оподаткування та зареєстроване платником податку на додану вартість 30.08.2001 року, свідоцтво № 40381997, видане ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області. ( а.с.77, т.1).

У спірний період підприємство у відповідності до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 року № 270 направило поштою на адресу позивача податкову звітність, а саме: податкові декларації ТОВ «Шторм» з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року, податкових декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року з відповідними розшифровками податкових зобов’язань ( а.с.9-17, 19-26, 32-40, 42-49, 65-6872-75, т.1).

На підтвердження факту доставки вищевказаної кореспонденції на адресу відповідача, позивачем отримані відповідні повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення ( а.с.91-97,т.2).

По факту відправлення відповідних податкових декларацій на адресу відповідача, позивач відповідності до приписів абз.п.п.4.1.2 п.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого, незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону, погасив податкові зобов’язання, що підтверджується відповідними платіжними доручення позивача про сплату податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств у спірний період, зокрема 08.07.2010 року, 02.08.2010 року, 03.09.2010 року, 07.09.2010 року, 04.10.2010 року ( а.с.146-150, т.2).

Проте відповідач, вважаючи зазначену податкову звітність не поданою (акт перевірки податкового органу від 20.09.2010 року. № 2008/23/31657105, а.с. 79, т.1), не відобразив показники цієї звітності у відповідній базі податкової звітності Державної податкової адміністрації України.

При цьому судом достовірно встановлено про відсутність факту надходження декларацій до податкового органу із порушенням чинного законодавства із відповідним застосування правових наслідків, а саме - прийняття рішення податковим органом про не визнання податкової звітності як податкових декларацій відповідно до пп. 4.1.2. п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та відсутності рішення податкового органу про продовження строків подачі податкової декларації без застосування штрафних санкцій відповідно до приписів пп. 15.4.1. п. 15.4. ст. 15 вказаного Закону.

На спростування довів податкового органу щодо відсутності факту надання ТОВ «Шторм» податкової декларації у спірний період, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до приписів Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено обов'язок будь-якого платника податків і зборів подавати декларації та бухгалтерську звітність.

Як вбачається із матеріалів справи, представником позивача на виконання ухвали суду першої інстанції від 30.08.2012 року (а.с.32,т.2), надані до суду повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, а саме: від 17.07.20010 року та отримане відповідачем 20.07.2010 року (а.с.91, т.2); від 17.07.2010 року та отримане відповідачем 20.07.2010 року (а.с.92, т.2); від 28.07.2010 року та отримане відповідачем 02.08.2010 року (а.с.93,т.2); дата відсутня та отримане відповідачем 02.09.2010 року (а.с.94, т.2); від 22.09.2010 року та отримане відповідачем 27.09.2010 року (а.с.95,т.2); 22.09.2010 року та отримане відповідачем 27.09.2010 року (а.с.96,т.2); від 25.09.2010 року та отримане відповідачем 28.09.2010 року (а.с.97,т.2).

Відповідно до пп.4.1.7 п.4.1 с.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» порядок оформлення поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 18 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 року № 270 встановлено, що матеріали звітності, документи і декларації платників податків пересилаються в межах України в листах, бандеролях, посилках з оголошеною цінністю з додержанням цих Правил та з урахуванням особливостей, визначених у Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 р. N 799.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. N 799 (далі - Порядок N 799), звіти, розрахункові документи і декларації (далі - звіти) приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі - поштові відправлення) з позначкою "Звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються адресатам під розписку (пункт 11 Порядку N 799). У містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центрах повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення до підприємства поштового зв'язку (пункт 10 Порядку N 799). Відправнику надсилається повідомлення після вручення поштового відправлення адресату (пункт 6 Порядку N 799).

Таким чином, документальним підтвердженням направлення документації є документ, який підтверджує дату надходження такої кореспонденції від позивача, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення N 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля.

Відповідно до пунктів 89, 91 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 року № 270 реєстровані поштові відправлення доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку.

Відповідно до п.108 вказаних Правил поштові відправлення з позначкою з «З описом», розкриваються працівником поштового зв’язку у присутності одержувача на його вимогу.

Отже єдиною відмінністю рекомендованого поштового відправлення та рекомендованого поштового відправлення «З описом» є наявність чи відсутність інформації щодо змісту кореспонденції.

Колегія суддів, керуючись приписами ст.11, ч.1 ст.161 КАС України, з метою встановлення фактичних обставин у справі, а саме встановлення змісту (певного переліку) документів, отриманих відповідачем за вищенаведеними поштовими повідомленнями, постановила ухвалу від 20.11. 2013 року (а.с.133, т.2) про витребування у відповідача інформації стосовно переліку документів, які отримані податковим органом відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення відправника ТОВ «Шторм».

Вказана інформація була затребувана у відповідача з огляду на те, що дати, зазначені у відповідних поштових повідомленнях співпадають із обґрунтуванням позивача щодо направлення податкової звітності у спірний період та узгоджуються із вимогами п.п. 4.1.7 п.4.7 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), згідно якої платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Зазначена ухвала суду від 20.11.2013 року отримана представником відповідача 04.12.2013 року( а.с. 154,т.2).

Натомість представник відповідача надав лише протокол про схвалення актів №1, №2 про видалення та знищення справ, що не підлягають зберіганню зокрема інформацію щодо знищення книги реєстрації вхідної кореспонденції за період 2010 року (спірний період), при цьому вказаний протокол датований лише 28.02.20014 року, тобто після отримання представником вищевказаної ухвали суду ( а.с.156-158,т.2).

Окрім того, з огляду на те, що відповідач у справі, що розглядається стверджував про відсутність факту подання позивачем податкових декларацій з ПДВ за липень 2010 року, серпень 2010 року, податкових декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року, апеляційним судом витребувана інформація про застосування щодо позивача штрафних санкцій відповідно пп. 17.1.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На виконання вказаної ухвали представник позивача надав лише виписку із інформації завідуючого юридичного сектору податкового відповідно до якої відносно відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за неподачу податкових декларацій у спірний період ( 144-145, т.2) .

Проте надати оригінали чи завірені копії зазначених рішень, доказів їх вручення позивачу та їх виконання , представник відповідача надавати відмовився, посилаючись на те, що вони були вилучені в рамках кримінальної справи.

Водночас, на пропозицію суду надати відповідний документ (копію постанови органу досудового органу щодо вилучення зазначених документів) згідно кримінально-процесуального судочинства, представник відповідача зазначив про відсутність їх у податковому органі.

Заперечував також про наявність факту винесення рішень податковим органом про застування адміністративно-господарських санкцій і представник позивача у справі, який також надав до суду копію звернення до відповідача щодо отримання вищезазначених доказів без відповіді ( а.с.155-156,т.2).

За змістом частин 4, 5, 6 статті 71 КАС суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причинне надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин апеляційний суд вирішував справу на основі наявних у справі доказі, які підлягають дослідженню в судовому засіданні з дотриманням вимог про їх належність і допустимість та мають бути оцінені судом відповідно до вимог статті 86 КАС.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналіз доказів у їх сукупності, зокрема: податкові декларації ТОВ «Шторм» з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року, податкових декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року з відповідними розшифровками податкових зобов’язань ( а.с.9-17, 19-26, 32-40, 42-49, 65-6872-75, т.1); повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення ( а.с.91-97,т.2); платіжні доручення позивача про сплату податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств у спірний період від 08.07.2010 року, 02.08.2010 року, 03.09.2010 року, 07.09.2010 року, 04.10.2010 року ( а.с.146-150, т.2); правова позиція відповідача , викладена у апеляційній скарзі від 05.11.10 року, відповідно до якої відповідач не заперечував факт надходження спірної податкової звітності до податкового органу (а.с. 128, т.1), безумовно свідчить про факт направлення та відповідне отримання відповідачем податкової звітності у спірний період та факт погашення ТОВ «Шторм» податкових зобов’язань за показниками цієї податкової звітності та обґрунтованість вимог позивача.

При цьому суд не вирішував питання щодо правильності формування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, з огляду на те, що це питання знаходиться поза межами предмету спору у справі, що розглядається.

На спростування доводів представника податкового органу позивача щодо законодавчої заборони , а отже неможливості прийняття вказаних податкових декларації з огляду на відсутності опису вкладеного, повідомлення про вручення та заяви на ім’я керівника відповідного контролюючого органу , що прямо зазначено абзацом 2 п.п.4.1.2. п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», колегія суддів зазначає, що відповідно до вищенаведеної норми закону, якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Проте, з матеріалами справи достовірно підтверджено відсутність факту саме відмови позивача у прийнятті податкової декларації, оскільки відповідач офіційно стверджував про наявність факту саме не подання відповідних декларацій, про що прямо було зазначено у акті перевірки податкового органу від 20.09.2010 року. № 2008/23/31657105 ( а.с.79, т.1) та у відповідних запереченнях представника відповідача.

За таких обставин, вищенаведені вимоги закону до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.

При цьому, вирішуючи спірне питання суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладеної у Рішенні від 14.10.2010, "Справа "Щокін проти України"", відповідно до пункту 57 якого, зазначено, що Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року, який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Обговорюючи питання щодо способу захисту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини 2 ст.106 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до п. п. 1.3, 2.14 Наказу ДПА України від 18.04.2008р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та положення Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 «Про затвердження форми декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання», колегія суддів зазначає, що База співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827 ( в редакції на виникнення спірних правовідносин) за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181).

У БДАЗ ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус "Не визнано як податкова декларація" із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

Для інформування платників податків про відповідальність та наслідки повернення податкової звітності на дошці об'яв або інших інформаційних стендах в операційних залах розміщується витяг із Закону N 2181 (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4).

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати податкові декларації узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Відповідно до ст.ст.71,71 Податкового кодексу України інформаційне-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах.

Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Отже, вимоги ТОВ «Шторм» щодо визнання дій відповідача протиправним та зобов’язання вчинити певні дії є ґрунтовним та узгоджуються із вимогами чинного законодавства, а доводи суду першої інстанції щодо не виконання позивачем обов’язків, покладених на нього під час подання податкової декларації, та не доведення, що податкові декларації ним були подані в ДПІ, а отже про відсутність факту документального підтвердження надання позивачем податкової звітності у спірний період є неправильним.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов’язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові податку визначено відповідні грошові зобов’язання.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України податковий орган як суб’єкт владних повноважень не довів обґрунтованість своїх доводів щодо відсутності факту надання позивачем податкової звітності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд першої інстанції вищенаведеного не врахував та помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою слід задовольнити адміністративний позов.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм" задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі № 2-а-9511/10/1570 – скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (правонаступник Державна податкова інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області) щодо неприйняття податкових декларацій товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм" з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року, податкових декларацій з податку на прибуток 2010 року, півріччя 2010 року.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняти податкові декларації товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм" з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року, податкові декларацій з податку на прибуток 2010 року, півріччя 2010 року та внести їх показники до електронної бази даних звітності, що ведеться в податкових органах на основі показників звітних документів платника податків.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду -11.03.2014 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян