Рішення № 37693520, 17.03.2014, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/10296/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2014 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі Гоноболіній О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 04.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-203/138/2007, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредитні кошти для рефінансування житлового іпотечного кредиту в сумі 70000,00 швейцарських франків. За положеннями вищевказаного кредитного договору позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту та сплатити Банку відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, зазначені у договорі. Згідно п.3 частини №1 кредитного було встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 3,99 % річних + FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником щомісяця в розмірі і строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок. Дата остаточного повернення кредиту - 04.12.2017 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору ЗАТ «ОТП Банк» був укладений договір поруки №SR-203/138/2007 з ОСОБА_2, відповідно до якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Банком за повне і своєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань по кредитному договору. У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, Банком на підставі п.1.9 частини №2 кредитного договору ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу №16.07.2013 від 16.07.2013 року про погашення заборгованості протягом 30 календарних днів, але вказана вимога відповідачем виконана не була. Згідно розрахунку, заборгованість станом на 14.10.2013 року складає: 64794,38 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.10.2013 року складає 570514,51 грн.- сума заборгованості за тілом кредиту; 16443,57 швейцарських франків, , що за офіційним курсом НБУ станом на 14.10.2013 року складає 144785,63 грн. - сума заборгованості за процентами за період з 26.07.2011 року по 14.10.2013 року; 2496548,88 грн. - пеня, нарахована на суми заборгованості в розмірі 1% на кожний день прострочення сплати кредиту за період з 14.10.2012 року по 14.10.2013 року. 24 лютого 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, до якого увійшов і вищевказаний кредитний договір, що укладений з відповідачем. Згідно з цим договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло за кредитним договором № ML-203/138/2007 від 04.12.2007 року та договором поруки №SR-203/138/2007 від 04.12.2007 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.

У лютому 2014 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій послався на те, що за первинним позовом заборгованість по кредитному договору була розрахована станом на 14.10.2013 року, проте станом на 07.02.2014 року сума грошових зобов'язань відповідачів змінилася та складає 3115929,02 грн., в тому числі 64794,38 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.02.2014 року складає 622895, 65 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 4909,45 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.02.2014 року складає 47196,60 грн.- сума заборгованості по процентам, 2445836,77 грн.- пеня, тому просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів на свою користь 3115929,02 грн. та судовий збір в сумі 3441,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог просив розглянути справу без участі представника позивача, на позовних вимог наполягає в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися також, направили до суду декілька письмових заперечень, в яких просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що спір підсудний Господарському суду, оскільки ОСОБА_1 є приватним підприємцем, а тому розмір штрафних санкцій повинен бути встановлений за погодженням сторін при умові, що не буде перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в цей період, та не може нараховуватися більше ніж за шість місяців. Вони не отримували досудову вимогу від 16.07.2013 року. Наявність заборгованості не підтверджується банківськими виписками Вважають, що розмір пені відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України повинен бути зменшений судом, оскільки він у три рази перевищує суму самого кредиту. Додатково відповідач ОСОБА_2 в своїх запереченнях послався на те, що він тяжко хворіє і знаходиться на лікуванні у кардіолога та невропатолога з діагнозом ішемічна хвороба серця, стенокардія, атеросклеротичний кардіосклероз, складне порушення серцевого ритму. Вважає, що у нього як у поручителя не виникло обов'язку щодо виконання боргових зобов'язань ОСОБА_1, оскільки в п.3.4 договору поруки зазначено, що обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. В позові прямо зазначено, що позивачем було направлено досудову вимогу №16.07.2013 тільки відповідачу - боржнику ОСОБА_1, йому ніяких вимог чи повідомлень позивачем не направлялося.

В доповненнях до заперечення від 17.03.2014 року відповідач ОСОБА_1 послалася на те, що вона не була повідомлена належним чином про заміну кредитора в зобов'язанні, чим були порушені її права, передбачені ст..ст.518, 561 ЦК України, тому вважає, що на теперішній час ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є неналежним позивачем, а його вимоги є передчасними. Наданий розрахунок заборгованості по кредитному договору повинен бути складений первісним кредитором ЗАТ «ОТП Банк». Крім цього, не надано оригіналу договору купівлі-продажу кредитного портфелю, і у неї є сумнів, що такий договір взагалі укладався, оскільки кредитор не повідомив її про нього і що вона має зобов'язання перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке виставляє величезну суму заборгованості, просила в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-203/138/2007, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредитні кошти для рефінансування житлового іпотечного кредиту в сумі 70000,00 швейцарських франків зі сплатою 3,99% річних + FIDR. та кінцевою датою повернення 04 грудня 2017 року. Повернення кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів в розмірі і строки, визначені в Графіку Платежів, що підтверджується копією кредитного договору № ML-203/138/2007 від 04.12.2007 року та додатком №1 до нього.

Також з матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному кредитному договору ЗАТ «ОТП Банк» був укладений договір поруки №SR-203/138/2007 з ОСОБА_2, відповідно до якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Банком за повне і своєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань по кредитному договору № ML-203/138/2007 від 04.12.2007 року, що підтверджується його копією. Крім цього судом з'ясовано, що додатковим договором №3 від 22 березня 2010 року до кредитного договору № ML-203/138/2007 від 04.12.2007 року були внесені зміни та доповнення до кредитного договору щодо розміру процентної ставки: на період з 22.03.2010 року до 21.06.2010 року для розрахунку процентів буде використовуватися фіксована процентна ставка в розмірі 6,05% річних, на період з 21.06.2010 року по 20.12.2010 року - фіксована процентна ставка в розмірі 9,8% річних, на період з 20.12.2010 року і до повного виконання боргових зобов'язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток - 5,30% річних + FIDR.

З наданих копій письмових доказів судом встановлено, що 24.02.2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, до якого увійшов і вищевказаний кредитний договір, що укладений з відповідачем. Згідно з ст.3 цього договору ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло за кредитним договором № ML-203/138/2007 від 04.12.2007 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.

Як вбачається з додатку №1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 24.02.2012 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 становила по тілу кредиту - 64794,38 швейцарських франків та по процентам - 4909,45 швейцарських франків, а всього 69703,83 швейцарських франків.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова у станова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до положень ст..ст.512, 514,516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом встановлено, що позивач, посилаючись на порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору, нарахував їй заборгованість станом на 07.02.2014 року в розмірі 3115929,02 грн., в тому числі 64794,38 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.02.2014 року складає 622895, 65 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 4909,45 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.02.2014 року складає 47196,60 грн.- сума заборгованості по процентам.

Згідно з п.4.1.1 кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми прострочених боргових зобов'язань за кожний день прострочки.

Як видно з розрахунку, на суму заборгованості позивач нарахував пеню в розмірі 2445836,77 грн. за 365 днів прострочення за період з 07.02.2013 року по 07.02.2014 року.

Згідно із пунктом 1.9.1 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов'язань за цим договором. При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу позичальника відповідної Вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Як видно з договору, дата остаточного погашення кредиту визначена сторонами 04.12.2017 року.

Суд вивчивши матеріали справи, не знаходить підстав для дострокового стягнення суми кредиту та нарахованих відсотків, а також пені, враховуючи, що посилання позивача на відправлення боржнику ОСОБА_1 досудової вимоги №16.07.2013 від 16.07.2013 року не підтверджено належними і допустимими доказами: до позовної заяви взагалі не долучено ані копії тексту такої вимоги, ані доказів щодо її направлення позичальнику.

Немає підстав для стягнення суми заборгованості за кредитним договором і з поручителя -відповідача ОСОБА_2, враховуючи, що його обов'язок виконати боргові зобов'язання виникають лише при отриманні від кредитора відповідної вимоги, надісланої на адресу, вказану в договорі.

Позивач в своїй позовній заяві навіть не посилався на те, що він надсилав таку вимогу поручителю, зазначивши в позові лише про те, що відправляв її позичальнику, втім у підтвердження цього доказів суду не представив.

До того ж поручитель не був обізнаний про укладення між Банком та позичальником додаткового договору №3 від 22 березня 2010 року до кредитного договору, яким змінено нарахування процентів за користування кредитом та графік платежів викладено в новій редакції.

Про укладення вказаного додаткового договору до кредитного договору немає посилання позивача навіть в позовній заяві, втім це має істотне значення для перевірки правильності нарахувань заборгованості за кредитним договором, оскільки фактично змінені розміри обов'язкових щомісячних платежів в порівнянні з первинним графіком платежів.

Як вбачається з позову та з заяви про уточнення позовних вимог, ТОВ «ОТП Факторинг України» спочатку просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 14.10.2013 року в розмірі 3211849,02 грн., а потім станом на 07.02.2014 року в розмірі 3115929,02 грн., однак з долученого розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 81-82, 117-118) видно, що фактично сума заборгованості за кредитом нарахована не на дату 07.02.2014 року, а на дату 24.02.2012 року, тобто на день укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю, і саме ця сума у швейцарських франках в розмірі 69703,83, яка складалася з суми кредиту в розмірі 647904,38 швейцарських франків та заборгованості по процентам в сумі 4909,45 швейцарських франків, була зазначена в додатку №1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю.

Між тим, згідно з додатком №1 до додаткового договору №3 від 22.03.2010 року до кредитного договору, а саме з графіком платежів, позичальник повинна була після зміни кредитора у зобов'язанні так само вносити щомісячні платежі в розмірі по 1112,90 швейцарських франків на погашення основної суми кредиту та процентів, втім позивач не показує їх в розрахунку заборгованості взагалі.

Таким чином, даний розрахунок заборгованості суперечить додатку №1 до договору, а саме графіку платежів, відповідно до якого помісячно для позичальника визначені суми платежів з погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 11 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На переконання суду, при розгляді справи про дострокове стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, позивач, крім іншого, повинен довести, що право позикодавця на дострокове стягнення з позичальника кредитних коштів настало, а також загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з позичальника.

Суд вважає, що позивачем не надано доказів щодо його права на дострокове стягнення кредитних коштів відповідно до положень п.1.9.1 кредитного договору та п.3.4 договору поруки у зв'язку з ненаправленням ним відповідачам відповідної досудової вимоги, оскільки його посилання на неї в позові є голослівним.

Крім цього, позивачем також не доведено і суми заборгованості, які належать до стягнення з відповідачів, оскільки, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом станом на 07.02.2014 року, позивачем в обґрунтування цих вимог суду надано розрахунок, проведений фактично станом на 24.02.2012 року, коли борг за кредитом в цій самій сумі був визначений на момент укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю, тому за відсутності платежів з боку позичальника після укладення договору відступлення права вимоги і до 07 лютого 2014 року сума заборгованості за два роки не може залишатися незмінною, враховуючи наявність обов'язкових щомісячних платежів згідно умов кредитного договору.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов є недоведеним, тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 10,11,57-60, 62, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 554, 612, 1054 ЦК України, п.1.9.1 кредитного договору № ML-203/138/2007 від 04.12.2007 року, п.3.4 договору поруки №SR-203/138/2007 від 04.12.2007 року , суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: З. П. Пустовіт