Ухвала суду № 37692669, 27.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1064/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Кріль В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод ЗБК» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський завод ЗБК» звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому, просили суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2012 №2036/0000432230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67366,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 17 вересня 2012 року №2036/0000432230 в частині основного платежу у сумі 57061 (п'ятдесят сім тисяч шістдесят одна) грн. 20 коп. та штрафних санкцій у сумі 10151 (десять тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариством за період з 01.04.2011 по 31.03.2012.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №2724/22-3/00130659/137 від 03.09.2012, згідно висновків якого перевіркою ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» встановлено порушення: 1) п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п. 138.1, п.138.4, п.138.8, п. 138.9, п.п.138.10.1,138.10.2,138.10.3 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст. 141, п.143.1 ст.143, п.п.145.1.2, 145.1.3, 145.1.4 п.145.1, п.145.2 ст.145, п. 146.11.ст. 146, п.6 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1064078 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2011 року на суму 290113 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 394572 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 357965грн., за 1 квартал 2012 року на суму 21428 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 588705 грн., в т.ч. за 1 квартал 2012 року на суму 588705 грн.; 2) вимог п.198.1, 198.2, п.198.3 абз.1,2 п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 57214 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на 2520 грн.; за травень 2011 року на 6477 грн.; за червень 2011 року на 7615 грн.; липень 2011 року на 9576 грн.; серпень 2011 року на 4028 грн.; вересень 2011 року на 5854 грн.; жовтень 2011 року на 4878 грн.; листопад 2011 року на 2329 грн.; грудень 2011 року на 5305 грн.; січень 2012 року на 6147 грн.; лютий 2012 року на 1695 грн.; березень 2012 року на 790 грн.; 3) Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач помилково розрахував позивачу масу використаної сировини та маси виготовлених бетонних опор.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами п.п. 134.1.1, п.п. 134.1.2 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Інші доходи згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2-140.5 ст. 140, ст.ст. 142, 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому ст.159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що виробництво залізобетонних виробів на Товаристві здійснюється відповідно до державних стандартів. Зокрема, виготовлення бетонних опор СО 135-79 здійснюється відповідно до ТУ (технічні умови) 26.6.-00130659-001:2205, а віброваних стояків СВ 95-2 - відповідно до ДСТУ (державні стандарти України) БВ.2-6-2-95 (Робочі креслення № 83Н/1-1). Зазначені стандарти та технічні умови визначають, зокрема, кількість сировини (пісок, щебінь, цемент), необхідної для виготовлення 1 куб. м. продукції, її об'єми та граничне відхилення фактичного об'єму виробу від нормативного. Так, для бетонних опор СО 95-2 встановлено наступні граничні відхилення: по довжині стояка - +-24мм, комель (нижня частини опори) - +-5мм, оголовок (верхня частина опори) - +- 5мм. Для бетонних опор СО 135-79 встановлено наступні граничні відхилення: по довжині стояка - +-20мм, комель (нижня частини опори) - +-5мм, оголовок (верхня частина опори) - +- 5мм, товщина стінки - +30 -5 мм. Це пов'язано з тим, що бетонні опори не є сталими геометричними фігурами, а відтак не можуть бути ідеально рівними, і до міліметра відповідати нормативним розмірам.

На підтвердження вказаного надали висновок експерта від 25.01.2013 № 1, відповідно до якого середньоарифметична маса виготовлених на підприємстві бетонних опор СВ 95-2 складає 802 кг, а не 750 кг, як то передбачено проектом, та взято за основу при розрахунках податковим органом. Щодо виготовлення бетонних опор СО 135-79 аналогічно попередньому зазначили, що фактична вага зазначених опор відрізняється від їх проектної маси.

Відповідно до висновку експерта від 25.01.2013 № 1, середньоарифметична маса виготовлених на підприємстві бетонних опор СО 135-79 складає 2498 кг, а не 2375 кг, як то передбачено проектом, та взято за основу при розрахунках податковим органом. Різниця між фактичною та проектною вагою пояснюється тим, що опори виготовляються у формах, які вже тривалий час використовуються на заводі, мають фізичний знос поверхні та зміну геометричних форм. Фактичні розміри вироблених підприємством бетонних опор хоча і є більшими від нормативних, але за фактичним об'ємом відповідають нормам державних стандартів та технічних умов. Різниця між масою фактично використаної сировини та загальною масою виготовленої продукції за перевіряємий податковим органом період склала лише 12,69 тонн бетону.

Отже, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач помилково розрахував масу використаної сировини та маси виготовлених бетонних опор.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 04.03.2014 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.