Ухвала суду № 37692630, 11.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 р.Справа № 818/8105/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представників позивача Грешило В.В., Кандюкова Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2013р. по справі № 818/8105/13-а

за позовом Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп"

до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп" (далі - позивач) до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Шосткинської об"єднаної державної податкової інспекції № 0000182201 від 17.06.2013 року, яким Середино-Будському дочірньому агролісогосподарському підприємству "Середино-Будський агролісгосп" визначено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 230098 ( двісті тридцять тисяч дев'яносто вісім) грн., № 0000192201 від 17.06.2013 року про визначення зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70973 ( сімдесят тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн., №0001941702 від 29.08.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510( п'ятсот десять) грн., № 0000202201 від 20.08.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 230098 ( двісті тридцять тисяч дев'яносто вісім) грн.

Не погодившись частково з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ненадання належної правової оцінки обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182201 від 17.06.2013 року, № 0000192201 від 17.06.2013 та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що перевіркою встановлені наступні порушення податкового законодавства, допущені ДП "Середино-Будський агролісгосп", оскільки отримані позивачем від контрагентів податкові накладні по господарських операціях не дають права на податковий кредит, оскільки не засвідчують факт отримання товарів.

В іншій частині, постанова Сумського окружного адміністративного суду не оскаржувалась.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по взаємовідносинам з контрагентами позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми витрат, господарські операції були направлені на настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами., а отже відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в квітні-травні 2013 року Шосткинською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року валютного та іншого законодавства, про що 31.05.2013 року складений акт перевірки №516/22-005/14027095 (том 1 а.с.17-61).

За результатами перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, внаслідок адміністративного оскарження яких чинними залишилися № 0000182201 від 17.06.2013 року, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 230098 грн., № 0000192201 від 17.06.2013 року про визначення зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70973 грн., №0001941702 від 29.08.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510 грн., № 0000202201 від 20.08.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 230098 грн. ( том 1 а.с. 84, 87, 102, 104).

Підставою для прийняття таких рішень став висновок відповідача про не підтвердження господарських операцій позивача з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо отримання послуг з навантаження та вивозу лісу, оскільки у цих підприємців відсутні наймані працівники; з ТОВ "Конвалія-Ш", ТОВ "КАСС" по придбанню паливно-мастильних матеріалів, оскільки фінансово-господарська діяльність цих підприємств відбувалась поза межами правового поля, відповідно правочини є фіктивними; з ТОВ "Ізоліт ЛТД" по придбанню стрічок та дроту, оскільки в ході перевірки цього товариства не підтверджено придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від контрагентів, відповідно не підтверджено і їх реалізацію позивачу. Тому на думку податкового органу позивачем завищені валові витрати за цими операціями та податковий кредит. Окрім того, відповідач зазначив що позивачем подавались податкові розрахунки за формою №1-ДФ про суми виплачених доходів фізичним особам і утриманих з них податків за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року з недостовірними даними, що стало підставою для застосування штрафних санкцій у сумі 510 грн.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що протягом 2010-2012 років між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладені договори щодо отримання послуг з навантаження та вивозу лісу. Умовами договорів передбачено, що підприємці зобов'язувались виконати своїми силами роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи і оплатити її. Всі роботи виконуються механізмами, засобами та транспортом надавача послуг. На підтвердження виконання цих договорів позивачем надані первинні документи бухгалтерського обліку, зокрема, рахунки, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення по кожному із контрагентів ( том 1 а.с.120-254, том 3,4,5, том 6 а.с. ).

Також позивачем відповідно до договорів купівлі-продажу придбавались паливно-мастильні матеріали в січні 2011 року у ТОВ "Конвалія-Ш" ( том 2 а.с.3-4) в липні 2011 року у ТОВ "КАСС" ( том 2 а.с.39-40), та у ТОВ "Ізоліт Лтд" в січні 2012 року придбана стрічка та пряжка дрот ( том 2 а.с.41,42). Зазначені господарські операції підтверджуються видатковими , податковими накладними, платіжними документами. ( том 2 а.с. 5-43).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати по придбанню вищевказаних товарів та послуг позивачем правомірно включені до складу валових витрат, та сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Конвалія-Ш" , ТОВ "КАСС", ТОВ "Ізоліт Лтд", виходячи з наступного.

Визначення платників податку на прибуток підприємств, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.04.2011року було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9. підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10. пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5. підпунктами 138.10.5. 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11. 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.5 ст. 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору; датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординовапого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку; витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був Закон України "Про податок на додану вартість".

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період з грудня 2009 року по листопад 2010 року, оскільки вій визначав правила формування спірного податкового кредиту за вказаний період.

До спірних правовідносин, які виникли у період з січня по грудень 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року. Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України "Про додаток на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011року.

Згідно з п.п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку па додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення па митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги на основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, достатніми підставами для включення підприємством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що, оскільки податкові накладні на користь ДАП "Середино-Будський агролісгосп" виписані у перевіряємий період, постачання товарів відбулося в тих же податкових періодах, в силу вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.2. 198 Податкового кодексу України, то право на віднесення сплачених сум податку на дану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у той же самий період.

Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України визначають лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статгі 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Аналогічним чином врегульовано правила нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судовим розглядом, на момент складання податкових накладних ТОВ "Конвалія-Ш", ТОВ "КАСС" та ТОВ "Ізоліт ЛТД" були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Щодо реальності поставки та отримання товарів та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, яка ставиться під сумнів податковим органом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу Украхїни під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи падання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судовим розглядом, замовлені у вищевказаних суб'єктів господарювання товари придбавалися з метою використання в подальшій господарській діяльності та були використані позивачем у такій діяльності.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, ним були вчинені дії та досягнуті конкретні результати, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають па стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Тобто, дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Укладенні договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, який був постачальником товарів (послуг), витрати на придбання яких включається до складу валових витрат та на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такими що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість своїх висновків, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище дії позивача відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року по справі № 818/8105/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 17.03.2014 р.

Головний спеціаліст Зливко І.М.