Постанова № 37692574, 18.03.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.03.2014 справа №913/3120/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.за участю представників сторін від позивача від відповідача Лещук Т.Г. - за довіреністю; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськна рішення господарського судуЛуганської областівід09.01.2014 р. (підписано 14.01.2014 р.)у справі№ 913/3120/13 (суддя Седляр О.О.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт", м. Дніпропетровськдо Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськпростягнення 2 055 339,17 грн.В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Металургтрансремонт", м. Дніпропетровськ (Позивач) із позовом до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ (Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 870 680,00 грн., пені у сумі 126 078,70 грн. та 3% річних у сумі 58 580,47 грн. за договором про закупівлю послуг № 114/02 від 17.06.2011 по результатам відкритих торгів від 12.05.2011р.

Позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення 3%річних до розміру 58 426,71грн. Зазначені вимоги розглянуті господарським судом.

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.01.2014р. позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 1 870 680,00 грн., пеню у сумі 125 213,31 грн., 3% річних у сумі 58 426,71 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 41 086,41 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині стягнення пені в сумі 125 213,31грн. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права України, а висновки, викладенні в рішенні суду першої інстанції - не відповідають обставинам справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на, що строк позовної даності щодо нарахованої позивачем пені на момент пред'явлення позову вже сплинув.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Донецького апеляційного господарського суду від 17.03.2014 р. змінено склад судової колегії, суддю Чернота Л.Ф. було змінено на суддю Шевкову Т.А.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням його представника у відпустці, яке судовою колегію залишено без задоволення, оскільки відповідач є юридичною особою, отже мав можливість направити іншого представника для участі в судовому засіданні.

Оскільки доказів поважності причин неявки представника відповідача у судове засідання судовій колегії не надано, судова колегія визнає причину неявки неповажною та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, який не скористався правом участі в судовому засіданні.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2011р. між сторонами укладений договір про закупівлю послуг № 114/02 по результатам відкритих торгів, які відбулись 12.05.2011р. (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов'язався у 2011 році з власних матеріалів та запасних частин виконати капітальний ремонт тепловозів ТГМ-6А № 831 та ТГМ-6А № 1065 (далі-об'єкти) згідно з технічним завданням (додаток № 1), який є невід'ємною частиною Договору, а відповідач - прийняти та оплатити надані послуги.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що розрахунок проводиться у національній валюті України шляхом оплати відповідачем послуг протягом 60 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі надання послуг.

На виконання умов Договору, позивачем були надані обумовлені Договором послуги, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт від 28.08.2012 на суму 1 870 680,00 грн. (а.с. 15).

Цей акт підписаний уповноваженими представниками сторін, без будь-яких зауважень.

Факт надання позивачем послуг за спірним Договором сторонами не оспорюється.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями за вих. № 70/218 від 28.10.2013р. та № 70/229 від 13.11.2012р. (а.с. 16, 19) щодо сплати заборгованості. Направлення вказаних претензій відповідачу підтверджується описами вкладення до цінного листа (а.с. 17-18, 20).

Відповідач листом за № 01/1938 від 26.12.2012р. з наявністю заборгованості в розмірі 1 870 680,00 грн. погодився, але у подальшому її не погасив.

Через невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків в повному обсязі позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 1 870 680,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати вищенаведеної заборгованості відповідач не надав.

За таких підстав, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з капітального ремонту тепловозів ТГМ-6А № 831 та ТГМ-6А № 1065 за договором № 114/02 від 17.06.2011р. в сумі 1 870 680,00грн.

За порушення строків оплати товару позивач вимагає стягнути 58 426,71 грн. - 3% річних за період з 30.11.2012р. по 13.11.2013р. та пеню в сумі 126 078,70 грн. за період прострочення з 15.11.2012р. по 27.04.2013р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п.6.2 Договору передбачено, що за порушення терміну оплати за надані послуги відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше шести місяців.

Висновок господарського суду щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 58 426,71 грн. також є вірним, обґрунтованим та сторонами не оспорюється.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 125 213,31 грн. судова колегія вважає його вірним, оскільки умовами п.6.2 Договору така відповідальність передбачена.

Щодо доводів скаржника про невірне застосування судом законодавства щодо строку позовної давності до нарахованої позивачем пені, судова колегія вважає їх необгрунтованими, оскільки позивач звернувся до суду 14.11.2013 (згідно поштового штемпелю на конверті), а нарахування пені ним було зроблено починаючи з 15.11.2012, тобто у межах річного строку позовної давності, передбаченого ч.2. ст. 258 Цивільного кодексу України та шестимісячного строку на нарахування пені, передбаченого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 09.01.2014 року у справі № 913/3120/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 09.01.2014 року у справі № 913/3120/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС