Рішення № 37692483, 25.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/15187-2012 25.02.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року, у справі

за позовом акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу "ЦВЕК-Д"

до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи"

публічне акціонерне товариство "Веста-Дніпро"

про визнання іпотечного договору №40 від 25.04.2008 року недійсним

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Молодюк А.Л. - представник за довіреністю № 03/2/777 від 27.11.2013 року;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду міста Києва передано вимоги акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу "ЦВЕК-Д" до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання недійсним іпотечного договору № 40 від 25.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 під реєстровим номером 1429, укладеного між позивачем та відповідачем.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи" був укладений кредитний договір №2/К-гр від 23.01.2008 р.

25.04.2008р. між акціонерним проектно-будівельним та експлуатаційним, комерційним товариством закритого типу "ЦВЕК-Д" (іпотекодавець) та відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір № 40, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №1429.

Позивач стверджує, що оскільки в іпотеку відповідачу за оспорюваним договором було передано нерухоме майно, балансова вартість якого складає більше 83% вартості всього майна АТ "ЦВЕК-Д", а ринкова вартість перевищує балансову вартість більше, ніж у 4 рази, то рішення про укладення даного іпотечного договору мало прийматися загальними зборами акціонерів АТ "ЦВЕК-Д". Проте, на розгляд загальних зборів акціонерів позивача питання про передачу в іпотеку зазначеного нерухомого майна та укладення відповідного іпотечного договору не виносились, не розглядались та рішення з цих питань не приймались.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що при укладенні та виконанні іпотечного договору Наглядова рада та Голова правління АТ "ЦВЕК-Д" діяли з перевищенням своїх повноважень, визначених статутом та законодавством, передача нерухомого майна була здійснена без відповідного рішення загальних зборів акціонерів, що свідчить про невідповідність іпотечного договору та додаткових угод до нього вимогам законодавства, дії органів управління позивача по укладенню оспорюваного правочину не відповідали волі позивача, яка мала бути виражена лише у формі прийнятого загальними зборами акціонерів АТ "ЦВЕК-Д" рішення.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним іпотечного договору № 40 від 25.04.2008 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.12.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013 року, позов задоволено та визнано недійсним іпотечний договір від 25.04.2008 року № 40, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 1429, укладений між акціонерним проектно-будівельним та експлуатаційним, комерційним товариством закритого типу "ЦВЕК-Д" та відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк".

23.05.2013 року, на виконання рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2012 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року, видано наказ.

13.09.2013 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року по справі № 5011-37/15187-2012.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.09.2013 року заяву публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року по справі № 5011-37/15187-2012 та додані до неї документи повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на ухвалу господарського суду м. Києва від 17.09.2013 року задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 17.09.2013 року скасовано. Заяву публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2012 в справі №5011-37/15187-2012 направлено до суду першої інстанції для розгляду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2013 року прийнято заяву публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року, призначено розгляд заяви на 27.01.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.01.2014 року розгляд заяви відкладено на 10.02.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.01.2014 року розгляд заяви відкладено на 17.02.2014 року.

У судове засідання 17.02.2014 року представники третьої особи не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.02.2014 року розгляд справи відкладено на 25.02.2014 року.

В судове засідання 25.02.2014 року представники позивача та третьої особи не з'явився, вимоги ухвали від 26.12.2013 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 27519885, 01030 27519826 відповідно.

Представник заявника заяву підтримав, просив суд задовольнити та переглянути судове рішення.

Окрім того, представник заявника в повному обсязі підтримав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно, в тому числі грошові кошти на рахунках, що належать позивачу та заборонити його відчуження.

Вказана заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що заява відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню в повному обсязі.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" стверджує, що існує нововиявлена обставина, яка не була йому відома і яка має істотне значення для справи. Такими обставинами є наявність в 2008 та 2009 році звітів ревізійної комісії, що підтверджують «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» № 165 (923) від 08.09.2010, а також затверджений річний баланс за 2008 рік. Про що стало відомо заявнику з офіційної відповіді адвоката ОСОБА_3 №1-13 від 03.09.2013, в якій зазначено, що відповідно до видання «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» № 165 (923) від 08.09.2010, було призначено на 25.10.2010 на 10 год. 00 хв. проведення чергових зборів акціонерів АОЗТ «ЦВЕК-Д» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 25а. На загальні зборах збори акціонерів АОЗТ «ЦВЕК-Д» 25.10.2010 серед інших було винесено наступне питання: звіт ревізійної комісії за 2009 рік та прийняття рішення за наслідками розгляду звіту.

Згідно зі статтею 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами ", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Приймаючи рішення суди (першої, апеляційної та касаційної інстанції) виходили з того, що що оспорюваний договір іпотеки підписаний головою правління позивача з перевищенням повноважень з огляду на ч.2 ст. 98 Цивільного кодексу України, єдиним компетентним органом, який приймає рішення про укладення договорів на суму більше 50 000 грн., є загальні збори товариства.

А, основним доказом у справі, яким обґрунтовуються вимоги позивача та рішення судів, є висновок ревізійної комісії товариства від 02.07.2012 року. Так, 02.07.2012 на підставі п. 8.5.5. Статуту АТзТ «ЦВЕК-Д», ревізійною комісією позивача за власною ініціативою було проведено перевірку порядку використання і збереження належного товариству нерухомого майна.

Згідно з висновком від 02.07.2012 року, перевіркою ревізійної комісії позивача встановлено, що нерухоме майно - комплекс будівель та споруд загальною площею 1 964,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 25а та належить йому на праві власності, передано в іпотеку ПАТ «ВіЕйБі Банк» з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №2/К-гр від 23.01.2008 року. При цьому встановлено, що іпотечний договір підписаний головою правління позивача на підставі рішення наглядової ради АТ «ЦВЕК-Д», оформленого протоколом від 12.12.2007 року.

Ревізійною комісією позивача зроблено висновок - оскільки в іпотеку банку за оспорюваним договором, передано нерухоме майно, балансована вартість якого складає більше 83% вартості всього майна АТ «ЦВЕК-Д», а ринкова вартість перевищує балансована вартість більше, ніж у 4 рази, то рішення про укладення даного іпотечного договору мало прийматися загальними зборами акціонерів АТ «ЦВЕК-Д». На розгляд загальних зборів акціонерів позивача питання про передачу в іпотеку зазначеного нерухомого майна та укладення відповідного іпотечного договору не виносились, не розглядались, рішення з цих питань не приймались.

Оскільки, звіти ревізійної комісії 2008 та 2009 року та затверджений річний баланс за 2008 рік існували на час винесення рішення (2012 р.), вони не були відомі заявнику та маються істотне значення для вирішення спору, тому суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для перегляду судового рішення у справі № 5011-37/15187-2012 за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч.8 статті 114 ГПК України, у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

23.01.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (кредитодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи" (позичальник) укладений кредитний договір № 2/К-гр.

У відповідності до пункту 1.1. зазначеного кредитного договору, кредитодавець зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору. При цьому кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 25 250 000, 00 грн., з терміном повернення - 21.01.2011 р. включно, процентна ставка за користування кредитом - 16,5%.

Згідно з підпунктом 1.1.5 пункту 1.1. кредитного договору, надання кредиту буде здійснюватися в повному обсязі або окремими частинами. Кредит надається залежно від оформленої застави: зокрема, серед іншого, застави комплексу об'єктів нежитлової нерухомості, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Погрібняка, 25А, що належить майновому поручителю АТЗТ "ЦВЕК-Д", загальною оціночною вартістю незалежного експерту 12 723 000, 00 гривень.

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава, зокрема, серед іншого, комплексу об'єктів нежитлової нерухомості, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Погрібняка, 25А, що належить майновому поручителю АТЗТ "ЦВЕК-Д", загальною оціночною вартістю незалежного експерту 12 723 000, 00 гривень.

До даного кредитного договору неодноразово додатковими угодами, підписаними між сторонами, вносились зміни та доповнення. Зокрема, згідно з договором про внесення змін № 13 від 29.12.2010 р., усі права та обов'язки ТОВ "Промислові Енергетичні Системи" за кредитним договором № 2/К-гр перейшли до ПАТ "Веста-Дніпро".

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 Цивільного кодексу України іпотеку визначено як одним із видів застави.

25.04.2008 року між акціонерним проектно-будівельним та експлуатаційним, комерційним товариством закритого типу "ЦВЕК-Д" (іпотекодавець) та відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (іпотекодержатель) укладений іпотечний договір № 40, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №1429.

У відповідності до умов іпотечного договору, іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору № 2/К-гр від 23.01.2008 р. між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" і ТОВ "Промислові Енергетичні Системи" передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно (будівлі та споруди), яке належить йому на праві власності, місцезнаходження якого: м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 25а, склад якого визначений в пункті 2.1. іпотечного договору.

У відповідності до пункту 2.3.1. іпотечного договору, узгоджена сторонами вартість предмета іпотеки становить 12 723 000, 00 грн.

Позивач стверджує, що оскільки в іпотеку відповідачу за оспорюваним договором було передано нерухоме майно, балансова вартість якого складає більше 83% вартості всього майна АТ "ЦВЕК-Д", а ринкова вартість перевищує балансову вартість більше, ніж у 4 рази, то рішення про укладення даного іпотечного договору мало прийматися загальними зборами акціонерів АТ "ЦВЕК-Д". Проте, на розгляд загальних зборів акціонерів позивача питання про передачу в іпотеку зазначеного нерухомого майна та укладення відповідного іпотечного договору не виносились, не розглядались та рішення з цих питань не приймались.

Відповідно до абз. 2 ч.2 статті 98 ЦК України рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Фактично вказана норма відносить до виключної компетенції загальних зборів товариства прийняття рішень із зазначених у ній питань, які повинні прийматись більшістю не менш як 3/4 голосів. У той же час вона має відсилковий характер, що дозволяє застосувати інші законодавчі положення.

Стаття 98 ЦК України, яка містить у гл. 7 (Загальні положення про юридичну особу), Цивільний кодекс України відіграє роль загального правила лише у разі, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 4 статті 83 гл. 7 Цивільного кодексу України положення гл. 7 Цивільного кодексу України застосовується до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Управління акціонерним товариством має свої особливості, порівняно з загальними положеннями, встановленими абз. 2 ч.2 статті 98 ЦК України.

Відповідно до абз. 2 ч.2 статті 4 ЦК України термін «закон», який вживається в абз. 2 ч.2 статті 98 ЦК України, розуміються як закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України. Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначаються Законом України «Про господарські товариства».

Так, на момент затвердження статуту позивача та укладення договору іпотеки діяв саме Законом України «Про господарські товариства».

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємства, який відповідно до Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємства, затвердженого Указом Президента України від 25.05.2010 №721/2000 є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва, та спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, державної регуляторної політики і дозвільної системи у сфері господарської діяльності відповідно до покладених на нього завдань, що надає роз'яснення положень законодавства про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності, неодноразово зазначав, що спеціальним законом, який регулює діяльність господарських товариств, є Закон України «Про господарські товариства». При вирішенні питання про правомочність рішень загальних зборів акціонерів використовується норми Закону України «Про господарські товариства».

Таким чином, відсилкова норма статті 98 ЦК України встановлює, що у випадку дії спеціального закону, що регулює порядок прийняття рішення загальними зборами окремих видів товариств, цим товариством слід керуватись нормами спеціального закону, а не статті 98 ЦК України.

Так, стаття 159 ЦК України, яка присвячена загальним зборам акціонерів є спеціальною нормою щодо статті 98 ЦК України, врегульовує вказане питання іншим чином, встановлюючи свій перелік питань, що належать до компетенції загальних зборів їздіонерного товариства, відмінний від передбаченого абз. 2 ч.2 статті 98 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 статті 159 ЦК України до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:

1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

2) утворення та ліквідація наглядової ради та інших органів товариства, обрання та відкликання членів наглядової ради;

3) затвердження річного звіту товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства.

До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.

Як слідує з наведеної норми, рішення про відчуження майна акціонерного товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, не віднесено Цивільним кодексом України до виключної компетенції загальних зборів його учасників.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, що викладена в Узагальненнях судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства» у частині регулювання діяльності акціонерних товариств і погоджена постановою Президії Верховного суду України від 03.03.2004 №15 «на сьогодні основним актом, що регулює діяльність акціонерних товариства є Закон України «Про господарські товариства». Прийняття рішень по внесення змін до статуту товариства та про припинення піяльності товариства, відповідно до статей 41 та 42 Закону України «Про господарські товариства» належить до виключної компетенції загальних зборів, для прийняття яких необхідна більшість у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. У той же час статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені і й інші питання.

Тобто, Закон України «Про господарські товариства» не відносить питання щодо прийняття рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, до компетенції загальних зборів. Таке питання може бути віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів лише статутом акціонерного товариства.

З аналізу змісту статуту позивача, вбачається, що жодне положення переліку повноважень, що є виключною компетенцією загальних зборів, не відноситься до затвердження загальними зборами акціонерів договорів (угод) та не містить вказівок стосовно будь-якої суми таких договорів, що підлягають затвердженню загальними зборами акціонерів товариства позивача.

Водночас, в матеріалах справи містить копія протоколу засідання наглядової ради АТЗТ «Цвек-Д» №5 від 08.01.2008 року, яким ухвалено рішення виступити майновим поручителем перед ВАТ «ВіЕйБі Банк» по кредиту в сумі 10 000 000,00 доларів США, та надати в іпотеку комплекс об'єктів нерухомості (нежиле адміністративне приміщення, гаражі, майстерня). що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровська, вул. Погребняка. 25-а. Засіданням наглядової ради товариства вирішено надати голові правління АТЗТ «Цвек-Д» Коржу І.І. повноваження щодо укладення договору іпотеки, виконання інших дій та процедур, пов'язаних з виконанням доручення.

Відповідно до ч.4 статті 46 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції чинній на момент затвердження статуту товариства та засідання наглядової ради) статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на наглядову раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Згідно з ч.1 статті 160 ЦК України в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

Частиною 2 статті 160 ЦК України статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

Відповідно до ч. 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч.3 статті 88 ГК України учасники господарського товариства зобов'язані: додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління; вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства; нести інші обов'язки, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства.

Статтею 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов'язані:1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

На момент укладення оспорюваного договору діяв статут товариства, затверджений протоколом №9 загальних зборів акціонерів від 23.11.2006 року.

Пунктом 8.3.4. (підпункт «к») статуту товариства передбачено, що до компетенції наглядової ради належить затвердження договорів відчуження нерухомого майна та інші договори (угоди), укладені на суму, що становить 50 000,00 грн. і більше. Повноваження, передбачені пунктом «к» належать до виключної компетенції наглядової ради товариства і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Відповідно до п. 8.3.2. статуту, наглядова рада підпорядковується загальним зборам акціонерів, рішення яких є для неї обов'язковими. У своїй діяльності наглядова рада товариства керується Положеннями про наглядову раду товариства, яке затверджується загальними зборами товариства.

Таким чином, статутом товариства передбачено, що Положення про наглядову раду є невід'ємним додатком до статуту, Положення про наглядову раду створюється на підставі Статуту.

Так, згідно з Положенням про наглядову раду АТзТ «ЦВЕК-Д», затвердженим протоколом №9 Загальних зборів акціонерів від 23.11.2006 року, а саме п.п. 2.3.,2.4, у своїй діяльності Наглядова рада керується чинним законодавством, статутом товариства, цим положенням, іншими внутрішніми документами і рішеннями, прийнятими загальними зборами акціонерів товариства. Наглядова рада обирається загальними зборами акціонерів товариства з числа акціонерів.

Пунктом 4.1. вказаного Положення визначено перелік питань, які входять до компетенції Наглядової ради. Зокрема, до компетенції наглядової ради входить питання приймати рішення та затверджувати договори відчуження нерухомого майна та інші договори (угоди), укладені на суму, що становить 50 000,00 грн. і більше.

Згідно з п. 5.13 вказаного Положення передбачено, що наглядова рада в межах своєї компетенції видає рішення з питань, порядку денного засідання та розпорядження щодо організаційних та інших питань та розпорядження наглядової ради, видані в межах її компетенції, є обов'язковими для виконання виконавчими органами товариства та ревізійної комісії.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання іпотечного договору № 40 від 25.04.2008 року.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, АТзТ «ЦВЕК-Д» схвалив іпотечний договір, що дідтверджують укладеними додатковими угодами до іпотечного договору, а саме: додатковий договір №1 від 12.05.2008 року до іпотечного договору; додатковий договір №2 від 25.11.2008 року до іпотечного договору; додатковий договір №3 від 13.04.2009 року до іпотечного договору; додатковий договір №4 від 04.04.2011 року до іпотечного договору; додатковий договір №5 від 27.12.2011 року до іпотечного договору.

З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а натомість відповідачем надано документи що їх спростовують, тому, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним іпотечного договору № 40 від 25.04.2008 року.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про визнання недійсним іпотечного договору № 40 від 25.04.2008 року, слід зазначає наступне.

У відповідності до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача та про відсутність порушення права позивача, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2012 року у справі № 5011-37/15187-2012 - скасуванню, а позовні вимоги акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу "ЦВЕК-Д" не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 112, 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2012 року скасувати.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу "ЦВЕК-Д" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Старокодацька, 9, код ЄДРПОУ 01190273) на користь публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, код ЄДРПОУ 19017842) судовий збір в розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 19.03.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий