Постанова № 37692316, 17.03.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/431/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представників позивача - Дробот Р.Д., Мандриченко С.І., Харченко В.В.

представників відповідача - Сухомлин Ю.В., Тягільцевої Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Полтавський автоагрегатний завод" (надалі - позивач, ПАТ "ПААЗ") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2014 №0000012301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 856 947 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 428473,50 грн. та №0000022301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 395 965,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 197 982,96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про незгоду із збільшенням ДПІ у м. Полтаві суми грошового зобов'язання ПАТ "ПААЗ" з податку на прибуток за наслідками планової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 19.12.2013 №2944/16-01-22-01-09/00232124. Позивач вказував, що податковий орган в акті перевірки встановив, що позивач здійснював торгівлю з нерезидентами та резидентами у гривні, у зв'язку з чим відповідач визначив для позивача звичайні ціни та дійшов висновку про заниження податку на прибуток. Разом з тим, позивач вказує, що в перевіряємий період ПАТ "ПААЗ" здійснював продаж м'ясорубок та пельменниць як резидентам так і нерезидентам, однак підприємствам України продаж здійснювався у національній валюті, а резидентам у валюті - долари США та євро. Крім того, зазначав про відсутність, встановленого перевіркою, нецільового використання кредитних коштів, оскільки отримані кошти позивачем було використано відповідно до цільового призначення, що підтверджується також актом перевірки АТ "Банк "Фінанси і кредит". Також позивач вказував на правомірність використання кредитних коштів на придбання цінних паперів, оскільки це не суперечить цільовому використанню кредиту та позивач мав право віднести до валових витрат сплачені проценти за користування кредитними коштами.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Полтавський автоагрегатний завод" (ідентифікаційний код 00232124) 03.09.1993 зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення до Єдиного державного реєстру 1 588 120 0000 001914.

У період з 04.11.2013 по 19.12.2013 на підставі направлень від 04.11.2013 №648, №650, №651, №652, від 18.11.2013 №735, №736, №741, відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві від 22.10.2013 №848 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у м. Полтаві проведена планова виїзна перевірка ПАТ "ПААЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012. Термін перевірки продовжувався на 10 робочих днів з 09.12.2013 згідно наказу від 09.12.2013 №12225.

В ході проведення перевірки встановлено заниження доходу на суму 1 885 552,00 грн. за рахунок заниження експортної ціни на товари народного споживання, а саме, реалізація на експорт товару (м'ясорубок та пельменниць) за договірною ціною, яка відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, а саме:

- експорт м'ясорубок, до Грузії, Казахстану, Литви, за ціною 6,85 грн., 6.86 грн., 6,50 грн., 6,41 грн., 6,60 грн., 5,09 грн., в той час, як протягом даного періоду реалізація вищеназваного товару підприємствам України та кінцевим споживачам відбувалася за ціною 45,00 грн., 45,90 грн., 46,80 грн., 47,80 грн. (без ПДВ).

- експорт пельменниць до Німеччини, Литви, за ціною 2,31 грн., 1,66 грн., 2.22 грн., в той час, як протягом даного періоду реалізація вищеназваного товару підприємствам України та кінцевим споживачам відбувалася за ціною 16,61 грн. (без ПДВ).

Порушення встановлено на підставі первинних бухгалтерських документів -розпорядження на відвантаження продукції, актів виконаних робіт, Головної книги, вантажно-митних декларацій.

Відповідно до пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПК України визначено, що положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 пункту 153.2 ст.153 поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Як встановлено перевіркою, покупці - експортери: індивідуальний підприємець ОСОБА_6 (Грузія), Fа.ОLYМР-НАNDELS Gmbh, Doutschland (Німеччина), ТОО „Дкор СК" (Казахстан), Індивідуальний підприємець ОСОБА_7 (Казахстан), Фірма „Варчена" (Литва), ТОО "Lock Compani" (Казахстан), ЗАТ "ALDIVA"(Литва) - не є платниками податку на прибуток.

Перевіркою встановлено неправомірне віднесення товариством до фінансових витрат суми процентів в розмірі 4080700 грн., нарахованих на суму непогашеного кредиту, отриманого на підставі укладеного договору від 03.06.2008 №1250-08 з ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Зокрема, при перевірці відображеного у рядку 06.3 податкової декларації показника "Фінансові витрати відповідно до п.138.10.5 п.138.10 ст.138 розділу III Податкового Кодексу" за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 в загальній сумі 4 246415,00 грн. встановлено завищення таких витрат за 4 квартал 2012 року на суму 4080700,00 грн., яке виникло за рахунок здійснення операцій зі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Так, ДПІ у м. Полтаві встановлено, що позивачем отримано кредитні кошти в розмірі 373 789 725,16 грн. на підставі Договору про відновлювальну кредитну лінію №1250-08 від 03.06.2008, укладеного між ВАТ „Банком „Фінанси та кредит" та ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод".

Як зазначено актом перевірки, станом на 01.07.2012 та 31.12.2012 по рахунку бухгалтерського обліку №501 "Довгострокові кредити банків" обліковується сальдо по Кту в сумі 373 789 725,16 грн.

Перевіряючими під час проведення перевірки, на підставі аналізу руху коштів на розрахунковому рахунку №2600.4.110851980, відкритому ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", встановлено, що дії позивача не спрямовувались на погашення суми кредиту. Тобто, на постійно-існуючий залишок суми кредиту нараховувались відсотки, які позивач включає до складу фінансових витрат підприємства.

Про відсутність наміру сплати кредиту свідчить й факт укладання між ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" та АТ "Банком "Фінанси та кредит" двох додаткових угод від 14.01.2010, від 04.12.2012 про перенесення термінів погашення кредиту, відповідно до 02.12.2012 та до 03.12.2014.

В період з 01.07.2012 по 31.12.2012, з отриманих грошових коштів в розмірі 78926578,33 грн. за векселі, з урахуванням залишку на 01.07.2012 в сумі 13251,14 грн., ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" перераховано:

- проценти в сумі 11 806 541,05 грн. - нараховані на суму непогашеного кредиту, отриманого на підставі Договору про відновлювальну кредитну лінію №1250-08 від 03.06.2008;

- підприємствам - продавцям за векселі, в розмірі 46 457 337,60 грн.;

- ХК "АвтоКрАЗ" в сумі 20 674 656,93 грн., відшкодування витрат за перераховані проценти згідно договору поруки від №31 від 28.08.2008р., без ПДВ, укладеного між ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" в формі ВАТ.

Відповідач стверджує, що з отриманих за реалізовані векселі кошти, перераховано суми за придбані векселі, а також, здійснено розрахунок з Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ", яким сплачено протерміновані відсотки по кредитному договору №1250-08 від 03.06.2008, на підставі договору поруки від №31 від 28.08.2008.

Рух коштів за реалізовані та придбані векселі відбувається між розрахунковими рахунками, відкритими в одній банківській установі - АТ "Банк "Фінанси та кредит".

Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що вищезазначені дії ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" направлені на зменшення розміру оподаткованого прибутку на суму віднесених до фінансових витрат нарахованих відсотків по кредитному договору №1250-08 від 03.06.2008, всього в розмірі 4080700,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012 року в розмірі 4080700,00 грн., чим порушено пп.44.1 ст.44, пп.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України.

За результатами перевірки складений акт від 19.12.2013 №2944/16-01-22-01-09/00232124, в якому зафіксоване порушення підприємством, зокрема, вимог п.п. 44.1 ст. 41, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 та пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1252913 грн., в тому числі по періодах: - за 3 квартал 2012 року - 233519 грн., за 4 квартал 2012 року - 1019394 грн.

У зв'язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ДПІ у м. Полтаві було винесено податкові повідомлення-рішення від 09.01.2014 №0000012301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 856 947 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 428 473,50 грн. та №0000022301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 395 965,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 197 982,96 грн.

Із даними рішеннями позивач не погодився та оскаржив податкові повідомлення - рішення до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить із наступного.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 44.1 ст.44 глави 1 розділу II ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі визначення складу витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.06.2008 між позивачем (позичальник) та ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" (банк) укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №1250-08 (том 1 а.с. 168-175).

Згідно пункту 1.1. даного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 190000000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 02.06.2010 та сплатити за користування кредитними коштами проценти. Для обліку виданих в рахунок кредитної лінії коштів банк відкриває позичальнику ссудний рахунок №20633001085113, МФО 300131.

Пунктом 3.4 додаткової угоди від 14.07.2008 до вищевказаного договору (том 1 а.с. 177-178) встановлено, що за користування кредитними коштами ПАТ "ПААЗ" сплачує відсотки, які обліковуються на рахунку №20633001085113 кожного кварталу в термін з 1 по 10 число першого місяця кварталу. Нараховані відсотки за кредитні кошти, що обліковуються на рахунку №20633001085113 сплачуються кожного місяця в термін з 26 числа, але не пізніше передостаннього робочого дня.

Відповідно до п 2.4 додаткової угоди від 14.01.2010 до кредитного договору № 1250-08 (т. 1 а.с. 180) позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти (тіло кредиту) до 02.12.2012 включно, тобто в кінці строку дії кредитної лінії.

За висновками акту перевірки від 19.12.2013 №2944/16-01-22-01-09/00232124 позивачем у порушення п.п. 44.1 ст.44, п.п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищено показники у 06.3 податкової декларації показника "Фінансові витрати відповідно до п.138.10.5 п.138.10 ст.138 розділу III Податкового Кодексу" за 4 квартал 2012 року на суму 4080700,00 грн., яке виникло за рахунок здійснення операцій зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, які отримано на підставі укладеного договору від 03.06.2008 №1250-08.

Перевіряючими в акті перевірки вказано, що в період з 01.07.2012 по 31.12.2012, з отриманих грошових коштів в розмірі 78926578,33 грн. за векселі, з урахуванням залишку на 01.07.2012 в сумі 13251,14 грн., ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" перераховано: проценти в сумі 11 806 541,05 грн. - нараховані на суму непогашеного кредиту, отриманого на підставі Договору про відновлювальну кредитну лінію №1250-08 від 03.06.2008; підприємствам - продавцям за векселі, в розмірі 46 457 337,60 грн.; ХК "АвтоКрАЗ" в сумі 20 674 656,93 грн., відшкодування витрат за перераховані проценти згідно договору поруки від №31 від 28.08.2008р., без ПДВ, укладеного між ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" в формі ВАТ.

Відповідач у акті перевірки зазначив, що рух коштів за реалізовані та придбані векселі відбувається між розрахунковими рахунками, відкритими в одному банку. Фінансовий потік не спрямований на погашення самого кредиту, на постійно існуючий залишок якого нараховуються відсотки, які включаються до фінансових витрат підприємства, що направлено на зменшення розміру оподаткованого прибутку ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод".

З огляду на викладене, контролюючий орган сформував висновки про заниження ПАТ "ПААЗ" податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на суму 4080700,00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.258 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Відповідно до п.п.14.1.206 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України процент - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються, зокрема платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положеннями п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Підпунктом 138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отже, якщо кредитні ресурси використовуються для цілей ведення господарської діяльності, то проценти по ним відносяться до фінансових витрат.

Із пояснень представників позивача, судом встановлено, що отриманий кредит частково було використано на погашення попереднього кредиту та частково на придбання у 2008 році векселів. Протягом 2011-2012 року підприємство операцій з продажу та придбання цінних паперів не здійснювало.

Таким чином, оскільки мало місце отримання доходу та прибутку від здійснення операцій по продажу векселів, а відтак, діяльність від реалізації векселі вважається господарською діяльністю.

Згідно приписів Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, облік нарахованих відсотків, зокрема, за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит ведеться на субрахунку 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками". По рахунку 95 "Фінансові витрати" ведеться облік витрат на проценти та інших витрат підприємства, пов'язаних із запозиченням. По субрахунку 951 "Відсотки за кредит" ведеться облік витрат пов'язаних з нарахуванням та сплатою відсотків, процентів тощо за користування кредитами банків.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується представниками відповідача, відсотки за користування кредитними коштами обліковані позивачем наступною проводкою: Дт 951 "Відсотки за кредит" Кт 684.1 "Розрахунки за нарахованими відсотками по кредиту в національній валюті" за 4 квартал 2012 року в сумі 4080700 грн., Дт 792 "Результати фінансової діяльності" Кт 951 "Вітсотки за кредит". В рядку 06.3 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2 півріччя 2012 року зазначена сума 4246415 грн., яка включає нараховані відсотки за користування кредитними коштами.

Згідно з пп.5.2 - 5.7 договору № 1250-08 від 3.07.2008 кредитор АТ "Банк "Фінанси та кредит" отримує до 5 числа кожного місяця звіт "основні показники роботи ПАТ "ПААЗ", з якого можна зробити висновки про обсяги реалізації продукції за поточний період (т. 2 а.с. 63-69). Також згідно вище вказаних пунктів договору банк мав право запросити у підприємства довідки про рух грошових коштів, довідки про кредиторську та дебіторську заборгованість та інші документи, які б могли дати оцінку фінансового стану підприємства.

Відповідно до п.7 договору № 1250-08 за несвоєчасне повернення кредитних коштів або несвоєчасну сплату відсотків ПАТ "ПААЗ" повинен сплатити банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п 2.7 кредитного договору в разі несвоєчасного повернення кредиту або несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами ПАТ "ПААЗ" повинен достроково повернути кредитні кошти та сплатити відсотки, в разі не виконання умов договору банк має право на списання грошових коштів з любих рахунків підприємства.

21.01.2014 кредитором АТ "Банк "Фінанси та кредит" було проведено перевірку цільового використання кредитних коштів, наданих ПАТ "ПААЗ" за договором про відновлену кредитну лінію №1250-08 від 03.06.2008, яка оформлена актом від 21.01.2014 (т. 1 а.с. 165-166).

За результатами проведеної перевірки, банк вважає, що транші кредиту, отримані ПАТ "ПААЗ" за кредитною угодою, були використані відповідно до цільового призначення кредиту.

Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє доводи ДПІ у м. Полтаві про неможливість віднесення відсотків за користування кредитом до фінансових витрат позивача через не пов'язаність вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку 06.3 (06.4) "Фінансові витрати" на загальну суму 4080700 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 4080700 грн.

Щодо висновків перевірки про заниження позивачем доходу на суму 1 885 552,00 грн. за рахунок заниження експортної ціни на товари народного споживання, а саме, реалізація на експорт товару (м'ясорубок та пельменниць) за договірною ціною, яка відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Статтею 39 Податкового кодексу України установлені методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.

Відповідно п. 39.1 ст.39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Підпункт 153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України містить положення, відповідно до якого дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно пп..153.2.2 ст. 153 Податкового кодексу України витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (робо ти, послуги) відрізняється більше ніж: на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

При цьому підпунктом 153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України передбачено, що положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу, у тому випадку, коли договір купівлі-продажу укладається між платником податку і пов'язаною особою.

Судом встановлено, що підставою для висновку про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток, на думку відповідача, мали місце при здійсненні позивачем господарських операцій у 2012 році на загальну суму 1885552,00 грн. з індивідуальним підприємцем ОСОБА_6 (Грузія), Fа.ОLYМР-НАNDELS Gmbh, Doutschland (Німеччина), ТОО "Дкор СК" (Казахстан), індивідуальним підприємцем ОСОБА_7 (Казахстан), Фірмою "Варчена" (Литва), ТОО "Lock Compani" (Казахстан), ЗАТ "ALDIVA"(Литва).

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) і компанією ТОО "Дкор СК" (Казахстан) укладено контракт № 40/38 від 30.07.2012, специфікацією №1 від 30.07.2012 до якого передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 13400 шт. за ціною 6,86 доларів США, всього на суму без ПДВ 91924,00 доларів США (т. 1 а.с. 67-70).

На виконання даного контракту позивачем на адресу компанії ТОО "Дкор СК" (Казахстан) згідно з вантажною митною декларацією № 806020000/2012/008282, розпорядження на відрядження продукції №477 від 31.08.2012, товарно-транспортної накладної СМR №128579, рахунка-фактури №1086 від 27.08.2012 було експортовано м'ясорубки МА-С МБ5-000-01 у кількості 13400 шт. на загальну суму 91 924,00 доларів США (т. 1 а.с. 125-129).

Між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) та індивідуальним підприємцем ОСОБА_7 (Казахстан) укладено контракт № 11 від 10.03.2010, специфікацією №8 від 22.08.2012 до якого передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 12000 шт. за ціною 6,50 доларів США, всього на суму без ПДВ 78000,00 доларів США та специфікацією №9 від 09.10.2012 передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 12000 шт. за ціною 6,50 доларів США, всього на суму без ПДВ 78000,00 доларів США (т. 1 а.с. 73-93).

На виконання даного контракту позивачем на адресу ОСОБА_7 згідно з вантажними митними деклараціями № 806020000/2012/009016, №806020000/2012/010555, розпорядження на відрядження продукції №526 від 24.09.2012, №625 від 05.11.2012, товарно-транспортних накладних СМR №106666, №154310, рахунків-фактур №1157 від 17.09.2012, №1496 від 23.10.2012 було експортовано м'ясорубки МА-С МБ5-000-01 у кількості 24000 шт. на загальну суму 156000,00 доларів США (т. 1 а.с. 130-139).

Між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) та Фірмою "Варчена" (Литва) укладено контракт № 46/38 від 30.08.2012, специфікацією №1 від 30.08.2012 до якого передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 600 шт. за ціною 5,09 євро, всього на суму без ПДВ 3054,00 євро та пельменниць ПК 10.000 у кількості 300 шт. за ціною 1,66 євро, всього на суму без ПДВ 498,00 євро (т. 1 а.с. 94-99).

На виконання даного контракту позивачем на адресу Фірми "Варчена" (Литва) згідно з вантажною митною декларацією № 806020000/2012/010651, розпорядження на відрядження продукції №635 від 08.11.2012, товарно-транспортної накладної СМR №0006392, рахунка-фактури №1225 від 10.09.2012 було експортовано м'ясорубки МА-С МБ5-000-01 у кількості 600 шт. на загальну суму 3054,00 євро, пельменниць ПК 10.000 у кількості 300 шт. всього на суму 498,00 євро (т. 1 а.с. 140-146).

Між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) та індивідуальним підприємцем ОСОБА_6 (Грузія) укладено контракт № 31/38 від 19.06.2012, специфікацією №1 від 05.07.2012 до якого передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 2500 шт. за ціною 6,85 доларів США, всього на суму без ПДВ 17125,00 доларів США (т. 1 а.с. 100-102).

На виконання даного контракту позивачем на адресу ОСОБА_6 згідно з вантажною митною декларацією № 806020000/2012, розпорядження на відрядження продукції №361 від 17.07.2012, товарно-транспортної накладної СМR №0012947, рахунка-фактури №905 від 12.07.2012 було експортовано м'ясорубки МА-С МБ5-000-01 у кількості 2500 шт. на загальну суму 17125,00 доларів США (т. 1 а.с. 115-119).

Між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) та Fа.ОLYМР-НАNDELS Gmbh, Doutschland (Німеччина) укладено контракт № 30/38 від 12.06.2012, специфікацією №1 від 12.06.2012 до якого передбачено поставку пельменниць ПК 10.000 у кількості 1500 шт. за ціною 2,31 доларів США, всього на суму без ПДВ 3465,00 доларів США (т. 1 а.с. 103-105).

На виконання даного контракту позивачем на адресу Fа.ОLYМР-НАNDELS Gmbh, Doutschland (Німеччина) згідно з вантажною митною декларацією № 806020000/2012/008143, розпорядження на відрядження продукції №466 від 29.08.2012, товарно-транспортної накладної СМR №054244, рахунка-фактури №790 від 28.08.2012 було експортовано пельменниці ПК 10.000 у кількості 1500 шт. всього на суму 3465,00 доларів США (т. 1 а.с. 120-124).

Між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) та ЗАТ "ALDIVA" (Литва) укладено контракт № 52/38 від 30.10.2012, специфікацією №1 від 30.10.2012 до якого передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 2200 шт. за ціною 6,41 доларів США, всього на суму без ПДВ 14102,00 доларів США та пельменниць ПК 10.000 у кількості 500 шт. за ціною 2,22 доларів США, всього на суму без ПДВ 1110,00 доларів США (т. 1 а.с. 106-109).

На виконання даного контракту позивачем на адресу ЗАТ "ALDIVA" (Литва) згідно з вантажною митною декларацією № 806020000/2012/010785, розпорядження на відрядження продукції №642 від 12.11.2012, товарно-транспортної накладної СМR №850805, рахунка-фактури №1561 від 06.11.2012 було експортовано м'ясорубки МА-С МБ5-000-01 у кількості 2200 шт. на загальну суму 14102,00 доларів США та пельменниці ПК 10.000 у кількості 500 шт. всього на суму 1110,00 доларів США (т. 1 а.с. 147-152).

Між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) та ТОО "Lock Compani" (Казахстан) укладено контракт № 49/38 від 27.09.2012, специфікацією №1 від 27.09.2012 до якого передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 4000 шт. за ціною 6,60 доларів США, всього на суму без ПДВ 26400,00 доларів США (т. 1 а.с. 110-114)

На виконання даного контракту позивачем на адресу ТОО "Lock Compani" (Казахстан) згідно з вантажною митною декларацією № 806020000/2012/011353, розпорядження на відрядження продукції №588 від 27.11.2012, товарно-транспортної накладної СМR №0458704, рахунка-фактури №1412 від 17.10.2012 було експортовано м'ясорубки МА-С МБ5-000-01 у кількості 4000 шт. на загальну суму 26400,00 доларів США (т. 1 а.с. 147-157).

Виконання ПАТ "ПААЗ" укладених між ним та вищевказаними контрагентами контрактів купівлі-продажу м'ясорубок та пельменниць та переміщення товару через митний кордон України сторонами не заперечується та підтверджується посвідченими копіями документів, що перебувають в матеріалах справи.

В обґрунтування висновків акту перевірки відповідач посилається на те, що реалізація ПАТ "ПААЗ" м'ясорубок до Грузії, Казахстану, Литви здійснювалася за ціною 6,85 грн., 6,86 грн., 6,50 грн., 6,41 грн., 6,60 грн., 5,09 грн., в той час, як протягом даного періоду реалізація вищеназваного товару підприємствам України та кінцевим споживачам відбувалася за ціною 45,00 грн., 45,90 грн., 46,80 грн., 47,80 грн. (без ПДВ); реалізація пельменниць до Німеччини, Литви здійснювалася за ціною 2,31 грн., 1,66 грн., 2,22 грн., в той час, як протягом даного періоду реалізація вищеназваного товару підприємствам України та кінцевим споживачам відбувалася за ціною 16,61 грн. (без ПДВ).

Разом з цим, надаючи оцінку твердженням контролюючого органу, слід зазначити, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Податковим кодексом України, покладається на податковий орган.

Таким чином, якщо не доведено зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. У зв'язку з цим будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

При проведенні перевірки та складанні вищевказаного акту, відповідачем не досліджувались питання кількості (обсягу) товарів за правочинами, що були вчинені при кожній поставці товару, питання строків виконання зобов'язань за цими правочинами, питання умов платежів, ані питання рентабельності відповідної категорії товару, його якості, будь-які інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну товару.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до вищевказаних зовнішньоекономічних контрактів ціна товару зазначена сторонами в іноземній валюті - доларах США та Євро, а реалізація даного товару підприємствам України та кінцевим споживачам позивачем здійснювалася за цінами у національній валюті - гривні.

Відповідно до наданого представниками позивача розрахунку різниці між звичайною ціною реалізації на внутрішньому ринку України та договірною ціною реалізації на експорт (т. 2 а.с. 73), судом встановлено, що договірна ціна на експорт складає більше 100 % до ціни реалізації на внутрішньому ринку України, а відтак, ціна реалізації товарів народного споживання на внутрішньому ринку України менша за договірну ціну реалізації на експорт.

Тобто, відповідачем у повній мірі, не було проведено дослідження ринку для того, щоб зробити висновок стосовно заниження рівня звичайної ціни понад 20%.

Наведені відповідачем у акті перевірки обставини жодним чином не підтверджують той факт, що позивачем занижено доходи у 2012 році на загальну суму 1 885 552 грн., а укладання контрактів спрямовано на зменшення бази оподаткування з податку на прибуток.

Слід зазначити, що відповідачем не ставиться під сумнів реальність господарської операції за вищезазначеними контрактами, наявність первинних бухгалтерських документів та первинних банківських документів по вказаних угодах, факт проведення розрахунків з зазначеними контрагентами грошовими коштами, а також фактичність виконання досліджуваних контрактів, а саме: фактична поставка товару, його отримання та проведення розрахунків за поставлений товар.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено той факт, що ціна товару, реалізованого позивачем, є нижчою за звичайні ціни.

Інших порушень правил формування валового доходу та валових витрат відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу, вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень та визнати їх протиправними та скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову майнового характеру ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012301 від 09.01.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 856 947 грн. (вісімсот п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сорок сім гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 428 473,50 грн. (чотириста двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят три гривні п'ятдесят копійок).

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022301 від 09.01.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 395 965,92 грн. (триста дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень дев'яносто дві копійки ), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 197 982,96 грн. (сто дев'яносто сім тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні дев'яносто шість копійок).

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" (ідентифікаційний код 00232124) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 березня 2014 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва