Ухвала суду № 37691985, 18.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22-ц/790/2015/14 Головуючий 1 інст.: Куст Н.М.

Справа № 624/1208/13-ц Доповідач: Малінська С.М.

Категорія: «житлові правовідносини»

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Швецової Л.А.,

Даниленка В.М.,

при секретарі - Лотох І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 27 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку та повернення документів,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом, обґрунтовуючи який зазначив, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 1998 року. 28 лютого 1998 року він одружився з ОСОБА_3 та разом з її малолітнім сином ОСОБА_4 вселив їх у вищевказаний будинок, як членів сім'ї. 26 листопада 2010 року шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Кегичівського районного суду Харківської області. На його прохання до відповідачки виселитися з його будинку, ОСОБА_3 відмовилася, змінила замок на вхідних дверях, заволоділа правовстановлюючим документами. 23 серпня 2011 року позивач одружився та має намір жити в своєму будинку. Оскільки ОСОБА_3 перешкоджає йому та його сім'ї проживати в будинку, позивач просив виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з належного йому на праві приватної власності житлового будинку та повернути правовстановлюючі документи на будинок.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 27 січня 2014 року вищевказані позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 повернути позивачу документи на житловий будинок по АДРЕСА_1, саме договір купівлі-продажу житлового будинку, технічний паспорт, домову книгу. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з належного ОСОБА_2 на праві приватної власності житлового будинку, що знаходиться за вищевказаною адресою. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача судовий збір у сумі 114 грн. 70 коп. з кожного по 58 грн. 35 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з належного йому житлового будинку скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про виселення відповідачів зі спірного будинку по АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача судовий збір в сумі 229,40 коп., сплачений за розгляд справи в суді першої інстанції та 114,70 грн. - за розгляд апеляційної скарги. В решті рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 27 січня 2014 року ОСОБА_2 просив залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 документи на житловий будинок по АДРЕСА_1 не оскаржено, а тому судова колегія в цій частині не перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 зі своїм сином ОСОБА_4 були зареєстровані у спірному будинку з 11 травня 1999 року, як члени сім'ї позивача, оскільки з 28 лютого 1998 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Кегичівського районного суду розірвано 26 листопада 2010 року.

Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Саме як член сім'ї власника будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані в ньому, про що не заперечував і сам позивач, а тому вони у встановленому законом порядку набули права користування ним.

Шлюб між сторонами розірвано. Проте припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сім'ї права користування займаним приміщенням.

Особа, яка вселилася в будинок (квартиру) як член сім'ї власника цього будинку (квартири), не може бути позбавлена права на користування цим житлом після припинення сімейних правовідносин з власником будинку (квартири) на підставі правових норм, якими регулюється право власності.

Право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом встановлено ст.405 ЦК України, в якій зазначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Посилання позивача на ст.ст. 825 ЦК України та ст. 168 ЖК України є безпідставними, оскільки відповідачі були вселені в спірний будинок позивача як члени його сім'ї , а не як наймачі , про що вказує в позові позивач( а.с.2) і останній підтвердив цю обставину в суді апеляційної інстанції .

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 безоплатно мешкає у спірному будинку, чинить перешкоди щодо проживання ОСОБА_2 в ньому, оскільки сам позивач з позовом про усунення перешкод в користуванні будинком у встановленому законом порядку не звертався, як і не звертався до суду з позовом про стягнення витрат за комунальні послуги.

Виходячи з наведеного, судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам і постановлено законне й обґрунтоване рішення у справі, підстав до скасування якого судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 27 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :