Рішення № 37691454, 19.03.2014, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1085/2014

Номер справи 243/2068/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 19» березня 2014 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.,

при секретарі - Нікіфоровій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, обгрунтувавши свої позовні вимоги тим, що 07 червня 2013 року приблизно о 14.00 годині ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп»яніння, біля воріт ринка «Схід», розташованих на вул. Ю.Комунарів м. Слов»янська, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав у нього особисте майно, яке для нього не має цінності, а також грошові кошти на суму 2450 грн, після чого з місця злочину втік, а викраденим розпорядився на свій розсуд, чим завдав йому матеріальної шкоди на суму 2450 грн 00 коп та скоїв цим кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 ч.2 КК України.

Вироком Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року, що набув законної сили, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців.

Також протиправними діями ОСОБА_2 йому було завдано і моральну шкоду, оскільки за наслідками його злочинних діянь він був позбавлений грошових коштів, які були йому необхідні для придбання ліків у зв»язку із хворобою його дружини ОСОБА_3 - інваліда першої групи та на повсякденні витрати на продукти харчування.

Він втратив сон та пережив душевні хвилювання, оскільки його матеріальне становище є скрутним. Не зважаючи на те, що він є людиною похилого віку, учасником війни, ід нього вимагалося додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки він був вимушений займати гроші на придбання ліків для дружини у родичів.

Моральну шкоду завдану йому злочином він оцінює у розмірі 2000 грн.00 коп. У добровільному порядку ОСОБА_2 відмовляється відшкодовувати йому завдані кримінальним правопорушенням матеріальні збитки та моральну шкоду.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальний збиток завданий кримінальним правопорушенням у розмірі 2450 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн, а всього 445 грн. 00 коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 18 березня 2014 року від позивача ОСОБА_1 надійшла Заява, в якій він просить суд розглянути справу без його участі та повністю задовольнити його позовні вимоги.( а.с. 10).

Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання не з"явився, хоча належним чином був повідомлена про час і місце слухання справи. Направив до суду Заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнав та не заперечує проти їх задоволення ( а.с. 7).

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином підлягають задоволенню повністю з огляду на їх законність та обгрунтованість.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» « Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов»язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов'язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності ( статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до ст.ст. 3, 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено в судовому засіданні 07 червня 2013 року приблизно о 14.00 годині ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп»яніння, біля воріт ринка «Схід», розташованих на вул. Ю.Комунарів м. Слов»янська, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав у позивача ОСОБА_1 особисте майно, яке для нього не має цінності, а також грошові кошти на суму 2450 грн, після чого з місця злочину втік, а викраденим розпорядився на свій розсуд, чим завдав позивачу матеріальної шкоди на суму 2450 грн 00 коп та скоїв цим кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 ч.2 КК України.

Вироком Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року, що набув законної сили, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців ( а.с.).

Тобто, з наведеного вбачається, що Вироком Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року було визнано винним відповідача ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, яким і заподіяного ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 2450,00 грн.

Таким чином, у відповідності до ч.4 ст. 61 ЦПК України, якою визначено,що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, суд вважає доведеним, що саме ОСОБА_2 є винним у протиправному заволодінні майном ОСОБА_1- грошовими коштами у розмірі 2450 грн. 00 коп шляхом крадіжки і тому приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Кожна особа відповідно до вимог ч.1 ст. 16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення їх реалізації, ступеня

вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов»язана з розміром цього відшкодування.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ч.2 ст. 16 ЦК України, зокрема п.9 ч.2 ст. 16 ЦК України передбачено таких спосіб захисту цивільних прав як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи, роз»яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" зазначено, „ що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:... в моральних переживаннях у зв"язку з ушкодженням здоров"я, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків".

У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вина.

Обов»язкової підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв»язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Згідно до Розділу 5 ЦПК України, доказами можуть бути лише ті факти, які мають документальне та фактичне підтвердження та на підставі яких в подальшому суд може дослідити їх правдивість.

Згідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" суд повинен з"ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин, в якій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить".

З урахуванням положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" „позивач повинен надати докази про моральні переживання у зв"язку з ушкодженням здоров"я, про порушення нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення спілкування з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків".

В судовому засіданні також встановлено, що протиправними діями ОСОБА_2 позивачу було завдано і моральну шкоду, оскільки за наслідками злочинних діянь відповідача позивач був позбавлений грошових коштів, які були йому необхідні для придбання ліків у зв»язку із хворобою його дружини ОСОБА_3 - інваліда першої групи та на повсякденні витрати на продукти харчування.

ОСОБА_1 втратив сон та пережив душевні хвилювання, оскільки його матеріальне становище є скрутним. Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 є людиною похилого віку, учасником війни, від нього вимагалося додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки він був вимушений займати гроші на придбання ліків для дружини у родичів.

Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у завданні ОСОБА_1 моральної шкоди встановлена Вироком Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної

шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно до роз»яснень п.2 Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, з урахуванням вище наведених положень ЦК України, виходячи із доведеності завданої позивачеві моральної шкоди, а також наявності причинного зв»язку між діями ОСОБА_2 та завданою позивачу моральною шкодою, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог та стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів на відшкодування моральної шкоди.

Також відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується".

Виходячи із принципу справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, положень ст. 23 ЦК України, з врахуванням доказів по справі, доведених позивачем моральних страждань, з врахуванням конкретних обставин справи та в межах заявленого позову, суд вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума на відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

Відповідно до п.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Згідно п.6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 01 листопада 2011 року від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.

Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду судовий збір не сплачувався, а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі 445 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,60,212,213,214,215 ЦПК України, ст.ст. 16, 23,1166, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди", суд -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Слов»янська Донецької області, не працюючого, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою- АДРЕСА_1, мешкає за адресою- АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 2450 грн. 00 коп, моральної шкоди- 2000 грн. 00 коп, а всього 4450 грн. 00 коп ( чотири тисячі чотириста п»ятдесят грн. 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Слов»янська Донецької області, не працюючого, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою- АДРЕСА_1, мешкає за адресою- АДРЕСА_2 судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 445,00 грн.( двісті сорок три грн. 60 коп) до державного бюджету коштів, отримувач коштів Слов'янське УК/Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий:

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Т.А.Хаустова