Рішення № 37688764, 17.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.2014 Справа № 905/697/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Кохановій Ю.І., розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення 5689,02грн.

за участю представників сторін:

від позивача: О.О. Лю-Хан-Чі за довір.

від відповідача: В.В. Сербін за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернувся з позовом до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення заборгованості за електроенергію у розмірі 5689 грн. 02 коп., яка складається із:

- суму 3% річних у розмірі 968,09 грн., нарахованих у період з 20.01.2011 р. по 30.04.2013 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за період грудень 2010 р., грудень 2012-березень 2013 р., та нарахованих у період з 16.02.2011 р. по 21.06.2013 р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії за період січень 2011 р., лютий, березень, травень 2013 р.;

- суму пені у розмірі 4 720,93 грн., нарахованої у період з 18.01.2013 р. по 30.04.2013р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за період грудень 2012 р. - березень 2013 р., та нарахованої у період з 19.03.2013 р. по 21.06.2013 р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії за період лютий, березень, травень 2013 р.;

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, статтю 193 ГК України, ст.ст.26,27 Закону України «Про електроенергетику».

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову в повному обсязі заперечував, надав письмові заперечення в яких просив застосувати позовну давність відповідно до приписів статей 257 (загальну позовну давність у 3 роки для нарахованих Позивачем 3 % річних за безпідставне користування чужими коштами) та 258 (спеціальну позовну давність у 1 рік для нарахованої Позивачем пені) Цивільного кодексу України. Крім того, просив максимально зменшити розмір пені та надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців. Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилався на те, що тарифи за надання послуг з водопостачання, встановлені для КП «Компанія «Вода Донбасу», є збитковими та не покривають витрат підприємства, крім того платежі від населення поступають не в повному обсязі. Усе в цілому приводить до затримок у сплаті за електроенергію. На підтвердження чого надала баланс підприємства та звіт про фінансові результати за 9 місяців 2013 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила користування електричною енергією регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

До приведення статутних документів у відповідність з Законом України "Про акціонерні товариства" позивач мав назву Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго", про що свідчить копія витягу зі статуту підприємства та копія свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ "Донецькобленерго".

Як вбачається, 29.12.2006р. між позивачем, як постачальником, та Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпром-водчормет", як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії 11/05-1/07 за умовами якого постачальник зобов'язався постачати електричну енергію споживачу як різновид товарної продукції в межах 5125 кВт приєднаної потужності, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно із п.2.3.4 та п.2.3.5 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію", а також оплачувати послуги з компенсації перетікання реактивної енергії згідно з Додатком №6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Пунктом 4.2.1 договору сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 та п.2.3.5 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію" споживач сплачує постачальнику електроенергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 10 Додатку №5 "Порядок розрахунків» розрахунки за активну електричну енергію та за перетікання реактивної електричної енергії здійснюється Споживачем у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

Відповідно до п.9.5 договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2007 р. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення дії терміну договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Угодою від 29.12.2006р. сторони змінили преамбулу договору у зв'язку з перетворенням державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет" на Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу".

Отже, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" є правонаступником Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет".

30.03.2012 року державним реєстратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області був зареєстрований у новій редакції Статут ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго». У відповідності до умов Статуту відбулась зміна найменування Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго». У подальшому Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» перейменоване на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго». Інші реквізити підприємства не змінилися.

З пояснень представників позивача, відповідача та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання Відповідачу електричної енергії та поставив Відповідачу за період грудень 2010 р., грудень 2012 р. - березень 2013 р. активної електроенергії в обсязі 2 233 297 кВт*г. та за період січень 2011 р., лютий - березень, травень 2013 р. реактивної електроенергії в обсязі 522 158 кВАр*г., що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції (а.с.22-28).

Позивач оформив та направив відповідачу рахунки за період грудень 2010 р., грудень 2012 р. - березень 2013 р. за спожиту активну електроенергію на загальну суму 1 912 073,06 грн., а також за період січень 2011 р., лютий - березень, травень 2013 р. за спожиту реактивну електроенергію на загальну суму 14 423,43 грн., а останній отримав рахунки за спожиту електроенергію, що підтверджується відміткою на других екземплярах рахунків (а.с.17-21).

Відповідно до п. 3 Додатку № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунків.

Відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання зі сплати вартості активної електричної енергії спожитої у грудні 2012 р. - березні 2013 р. та реактивної електроенергії спожитої у лютому - березні, травні 2013 р., що стало підставою для звернення ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до господарського суду із зазначеним позовом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України, встановлено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на зазначені позивач просить стягнути з відповідача:

суму 3% річних у розмірі 968,09 грн., нарахованих у період з 20.01.2011 р. по 30.04.2013 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за період грудень 2010 р., грудень 2012-березень 2013 р., та нарахованих у період з 16.02.2011 р. по 21.06.2013 р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії за період січень 2011 р., лютий, березень, травень 2013 р.;

- суму пені у розмірі 4 720,93 грн., нарахованої у період з 18.01.2013 р. по 30.04.2013р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за період грудень 2012 р. - березень 2013 р., та нарахованої у період з 19.03.2013 р. по 21.06.2013 р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії за період лютий, березень, травень 2013 р.;

У судовому засіданні представник відповідач підтвердив, що відповідач несвоєчасно проводив розрахунки за спожиту електроенергію у спірному періоді, проте, зазначив, що позивач звернувся до суду за стягненням пені після спливу строку позовної давності та відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних за грудень 2010 року у розмірі 23,48 грн. та пені за грудень 2012 року у розмірі 2 473,21 грн.

Пунктом 9.1 Договору про постачання електричної енергії № 11/05-1/07 від 29 грудня 2006 р. (далі - Договір), укладеного між Позивачем і Відповідачем загальний строк позовної давності до правовідносин встановлюється в 10 років, строк позовної давності для стягнення неустойки(штрафу, пені) - 2 роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 2 роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до протоколу розбіжностей до договору № 11/05-1/07 від 29.12.2006 р. Сторони домовилися, що загальний строк позовної давності до правовідносин встановлюється в 3 роки, строк позовної для стягнення неустойки (штрафу, пені) - 1 рік. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (ч. 1,5 ст. 261 ЦК України).

Порядок зміни тривалості позовної давності, встановлений статтею 259 ЦК України.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Пунктом 9.1 Договору про постачання електричної енергії № 11/05-1/07 від 29 грудня 2006 р. (далі - Договір), укладеного між Позивачем і Відповідачем загальний строк позовної давності до правовідносин встановлюється в 10 років, строк позовної давності для стягнення неустойки(штрафу, пені) - 2 роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 2 роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до протоколу розбіжностей від 12.01.2007 року до договору № 11/05-1/07 від 29.12.2006 р. Сторони домовилися, що загальний строк позовної давності до правовідносин встановлюється в 3 роки, строк позовної для стягнення неустойки (штрафу, пені) - 1 рік. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Приймаючи до уваги, що згідно поштового конверту (а.с.48) позивач звернувся до суду з вимогою про 3% річних за грудень 2010 року у розмірі 23,48 грн. та пені нарахованої за період з 18.01.2013 по 31.01.2013р. у розмірі 2308,33 грн. лише 31.01.2014 року, тобто після спливу строку позовної давності і про застосування позовної давності заявлено відповідачем, а також відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску строку позовної давності, суд дійшов висновку, що сплив позовної давності, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові в цій частині.

З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 2 303,33 грн., нарахованої з 18.01.2013 по 31.01.2013р. та в частині стягнення 3% річних нарахованих з 01.01.2011 по 31.01.2011 у сумі 23,48 грн.

Перевіривши розрахунок сум пені, 3% річних в іншій частині, суд вважає їх арифметично вірними та обґрунтованими.

З урахуванням вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» пені у сумі 2412,60 грн., та 3% річних у сумі 944,61 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені та надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення пені та надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства. На підтвердження таких обставин надано суду баланс підприємства станом на 30.09.2013р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2013р., з яких вбачається про наявність у відповідача - комунального підприємства, збитків у розмірі 337,6 млн. грн., проте дебіторська заборгованість населення за послуги водопостачання складає 205 млн. грн.

Позивач проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені та надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців заперечив, посилаючись також на скрутне фінансове становище ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго".

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, враховуючи, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців, проте суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача в іншій частині, та зменшує розмір пені на 20%. Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 1930,08 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної оплати отриманої відповідачем електроенергії.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивач не довів у повному обсязі заявлену до стягнення суму, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго", м.Горлівка, до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбаса" про стягнення 5689,02грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбаса" (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, код ЄДРПОУ 00131268) суми пені у розмірі 1930 (одна тисяча дев'ятсот тридцять) грн. 08 коп. та 3% річних у розмірі 944 (дев'ятсот сорок чотири) грн. 61 коп.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбаса" (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84600, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, код ЄДРПОУ 00131268) судовий збір у сумі 1078 (одна тисяча сімдесят вісім) грн. 15 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 17 березня 2014 року.

Повний текст рішення складено та підписано 19 березня 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов