Постанова № 37686365, 13.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 р. Справа № 804/2593/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріСкупейко І.М. за участю: представників позивача представників відповідача Гейко О.А., Жиріна С.О. Нещерет Л.Г., Демянової І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Військової частини 3021 до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2014 р. Військова частина 3021 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (далі - відповідач) з вимогами, з урахуванням уточнень, про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - Державної фінансової інспекцій в Дніпропетровській області щодо визначення фінансових порушень з боку військової частини 3021 відповідно до п.п. 3, 4, 5, 6 вимоги про усунення порушень від 10.01.2014 р. № 04-08-05-15/141; скасування п.п. 3, 4, 5, 6 вимоги про усунення порушень від 10.01.2014 р. № 04-08-05-15/141 Державної фінансової інспекцій в Дніпропетровській області.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили наступне.

Військовою частиною 3021 не було допущено порушення щодо покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду. Установою за результатами господарської діяльності були зароблені кошти, які відносяться до спеціального фонду. Ці кошти були розподілені та витрачені на ремонт приміщень казарми та продукти харчування. Відповідно до вимог чинного законодавства, кошти, зароблені військовими частинами використовуються виключно на забезпечення їх функціонування. Саме на такі цілі і були використані кошти. Всі зміни до кошторисів погоджені з командуванням.

Що стосується п. 4 вимог, то обов'язок військових частин внутрішніх військ перераховувати до ГУВВ МВС України 15 % з сум надходження коштів від господарської діяльності встановлений чинним наказом командувача внутрішніх військ МВС України.

Військовою частиною 3021 були придбані м'ясні консерви у ПП «Калінкін», які того ж дня, на підставі відповідного розпорядження, були передані військовій частині 3024. В подальшому вказана військова частина, як власні м'ясні консерви, так і отримані від позивача, передала для обміну до військової частини 3011. Проведена експертиза показала непридатність до споживання м'ясних консервів виробництва ТОВ «Черкаська продовольча компанія», в той час як військовою частиною 3021 були придбані консерви виробництва ПП «Харчовик-2».

Порушення, зазначене відповідачем в п. 6 вимог насправді не мало місця. Придбані товари та інші матеріальні цінності були правомірно передані іншим військовим частинам на підставі чинного наказу Міністерства внутрішніх справ України № 790 від 12.09.2012 р., який зареєстрований в міністерстві юстиції України. Даний перерозподіл матеріальних цінностей здійснюється з метою якісного, своєчасного та безперебійного постачання для підтримання постійної бойової готовності підрозділів.

Враховуючи наведене, п.п. 3, 4, 5, 6 вимоги про усунення порушень від 10.01.2014 р. № 04-08-05-15/141 Державної фінансової інспекцій в Дніпропетровській області суперечать вимогам законодавства та підлягають скасуванню.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначили наступне. Під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини 3021 посадовими особами Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області встановлено низку порушень законодавства.

Військовою частиною протиправно здійснено покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду. Так, грошові кошти, отримані від господарської діяльності, були витрачені на ремонт та продукти харчування. При цьому, відповідно до вимог законодавства, вказані кошти мали бути витрачені на військовослужбовців, які їх заробили - на їх грошове забезпечення, речове майно та інше забезпечення, створивши тим самим економію бюджетних коштів, що виділяються на утримання цих осіб.

Перерахування військовою частиною 15 % з сум надходження коштів від господарської діяльності суперечить вимогам законодавства, оскільки власні надходження бюджетних установ використовуються лише на покриття витрат, пов'язаних з організацією й наданням цих послуг та на організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ.

За результатами ревізії встановлено факт придбання військовою частиною продуктів харчування, непридатних до споживання, котрі були в подальшому передані для заміни до іншої військової частини.

Також, проведеною ревізією виявлено факт передачі військовою частиною 3021 продуктів харчування та інших матеріальних цінностей іншим військовим частинам. Вказане суперечить вимогам законодавства, оскільки військова частина зобов'язана визначити власну потребу в продуктах харчування та іншому забезпеченні та придбавати матеріальні цінності відповідно до власних потреб.

Враховуючи зазначене, оскаржувані пункти вимог відповідають вимогам законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Військова частина 3021 зареєстрована як юридична особа 30.04.1992 р. та внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 08803589.

22.11.2013 р. Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності військової частини 3021 внутрішніх військ МВС України за період з 01.01.2011 р. по 01.08.2013 р.

За результатами ревізії складено акт № 08-22/16 від 29.11.2013 р.

На підставі акта ревізії № 08-22/16 від 29.11.2013 р. Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області винесено вимоги про усунення порушень від 10.01.2014 р. № 04-08-05-15/141.

Відповідно до п. 3 вимог ревізією повноти надходження, достовірності і правильності визначення доходів від виконання робіт та надання послуг особовим складом встановлено покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду протягом 2011 - 7 місяців 2013 р. на загальну суму 519 337,82 грн., чим порушено п. 4 ст. 13, п. 9 ст. 51 Бюджетного кодексу України, п.п. 19, 23, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228, п.п. 1, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

В зв'язку з наведеним, військову частину зобов'язано відшкодувати за рахунок коштів спеціального фонду видатки загального фонду та перерахувати їх до загального фонду державного бюджету.

В іншому випадку, стягнути кошти з осіб, винних у покритті видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду у порядку та розмірі, встановленому законодавством.

В обґрунтування позовних вимог щодо скасування п. 3 вимог представниками позивача надані копії договорів купівлі-продажу продуктів харчування, будівельних матеріалів та інші; довідки про зміни до кошторису, листи про надання дозволу на проведення поточного ремонту в казармених приміщеннях, про внесення змін до кошторису.

Згідно до п. 4 вимог ревізією законності використання власних надходжень встановлено перерахування коштів до ГУВВ МВС України протягом 2011 - 7 місяців 2013 р., отриманих за надання платних послуг, на загальну суму 510 550,00 грн., чим порушено вимоги п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, яким передбачено, що власні надходження бюджетних установ використовуються лише на покриття витрат, пов'язаних з організацією й наданням цих послуг та на організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ.

В зв'язку з зазначеним установу зобов'язано відшкодувати перераховані до ГУВВ МВС України всупереч законодавству кошти на загальну суму 510 550,00 грн. шляхом звернення до ГУВВ МВС України щодо повернення коштів, перерахованих всупереч законодавству.

В іншому випадку стягнути з осіб, винних у перерахуванні до МВС України коштів всупереч законодавству, у порядку та розмірі, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 5 вимог ревізією законності укладення договорів, стану їх виконання та порядку оприбуткування придбаних матеріальних цінностей встановлено придбання військовою частиною 3021 у ПП «ОСОБА_7» м'ясних консервів, а саме, «Яловичина тушкована вищого ґатунку» на суму 99 879,65 грн., якість яких не відповідає умовам договору, чим порушено вимоги ст. 193 Господарського кодексу України та п. 1 договору від 26.04.2013 р. № 5 (ПС)-2013, укладеного з ПП «ОСОБА_7», чим завдано збитків військовій частині 3021 на відповідну суму.

В зв'язку з указаним військову частину зобов'язано здійснити заміну у ПП «ОСОБА_7» неякісної продукції на м'ясні консерви «Яловичина тушкована вищого ґатунку» в обсягах, зазначених у договорі, або повернути неякісну продукцію та стягнути з ПП «ОСОБА_7» кошти у сумі 99 879,65 грн., сплачені військовою частиною 3021 за м'ясні консерви, які не відповідають умовам договору, в тому числі, шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

В іншому випадку стягнути з осіб, винних у придбанні неякісних м'ясних консервів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому законодавством.

Військовою частиною 3021 та Приватним підприємцем «ОСОБА_7» укладено договір купівлі-продажу № 5 (ПС)-2013 від 26.04.2013 р.

Предметом договору є постачання продукції КДК 10.13.1 «Консерви та готові страви з м'яса, м'ясних продуктів чи крові» «Яловичина тушкована 525 гр.» в кількості 3 771 банка.

Відповідно до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21.04.2011 р. № 05.03.02-04/39897 консерви «Яловичина тушкована» виробництва ПП «Харчовик-2» відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використаний в заявленій сфері застосування.

Згідно до накладної № 295 від 26.04.2013 р. ПП «ОСОБА_7» відпущено, а військовою частиною 3021 - одержано продукцію в кількості відповідно до договору та сплачено її вартість.

Відповідно до акта про приймання матеріалів № 295 від 26.04.2013 р. посадовими особами військової частини 3021 отримано консерви м'ясні в кількості 1 979,775 за ціною 50,45 грн. на суму 99 879,65 грн. За висновками комісії отримана продукція якісна та придатна для вживання.

Відповідно до розпорядження № 80-прод від 22.04.2013 р. та накладної № 154 від 26.04.2013 р. консерви м'ясні в кількості 1 979,775 за ціною 50,45 грн. на суму 99 879,65 грн. військовою частиною 3021 передані військовій частині 3024.

Відповідно до доповнень до протоколів випробувань зразків (проб) № 4283, № 4284, № 4282 від 14.10.2013 р. зразок продукції консерви м'ясні стерилізовані «Яловичина тушкована вищого сорту» виробництва ТОВ «Черкаська продовольча компанія» не відповідає вимогам нормативної документації.

Довідкою про результати перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини 3021 Управління Центрального територіального командування внутрішніх військ МВС України за період з 01.01.2013 р. по 01.07.2013 р. встановлені наступні обставини.

Відповідно до пояснень начальника продовольчого складу військової частини 3021 прапорщика Солодовника С.М. 26.04.2013 р. при розгрузці продукції було встановлено, що консерви були виробництва Підприємства «Харчовик-2», вагою 525 гр, вищого ґатунку, ящики з консервами не були опечатані стрічкою, металеві банки деяких консервів були здуті, брудні та з іржею. Сертифікати на продукцію та жерстяну банку були в наявності та відповідали маркуванню продукції на банці.

З пояснень начальника продовольчої служби військової частини 3021 майора Фролова О.О. слідує, що металеві банки деяких консервів мали здуття, іржу.

В ході проведення перевірки отримано копію листа Відділу внутрішньої безпеки в Тернопільській області ДВБ МВС України від 15.07.2013 р. № 18/20-199 на ім'я директора Підприємства «Харчовик-2» та відповідь директора Підприємства «Харчовик-2» від 16.07.2013 р. № 11 в якій зазначено, що за період 2012 -2013 р.р. фінансово-господарські відносини між Підприємством та ПП «ОСОБА_7» не проводились, переписка з ПП «ОСОБА_7» не здійснювалась, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи на консерви м'ясні ДСТУ 4250:2005 Підприємству не видавався,банка жерстяна від ПП «Стасик» в 2013 р. на підприємство не поставлялась та реалізація консервів м'ясних в 2013 р. не проводилась.

Відповідно до пояснень Гейка О.А. на його думку накладна та договір на поставку консерви м'ясної були зроблені правильно, крім документів, які підтверджують якість консерви м'ясної, які можливо були зроблені у програмі «фото шоп».

Згідно до п. 6 вимог ревізією стану збереження майна, використання оборотних та необоротних активів встановлено, що за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, які виділені згідно кошторисних призначень для потреб військової частини 3021, придбано продуктів харчування та інших матеріальних цінностей, які передано іншим військовим частинам на загальну суму 1 046 037,64 грн.

Внаслідок виділення бюджетних асигнувань в завищених обсягах, за рахунок коштів загального фонду військової частини 3021 покрито витрати на харчування та інші витрати інших бюджетних установ на суму 1 046 037,64 грн., чим порушено вимоги п. 20, 29, 46 Порядку 228.

В зв'язку з цим установу зобов'язано відшкодувати витрати сторонніх юридичних осіб на загальну суму 1 046 037,64 грн. шляхом повернення матеріальних цінностей та продуктів харчування, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

В іншому випадку стягнути з осіб, винних у покритті витрат сторонніх юридичних осіб за рахунок коштів загального фонду військової частини 3021, у порядку та розмірі, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до п.п. 7, 10, 13, 15 ч. 1 ст. 10 вказаного Закону України органу державного фінансового контролю надається право:

- пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку;

- порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Відповідно до п.п. 46, 49 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 550 від 20.04.2006 р. якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

У разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21.09.1999 р. № 1076-ХІV господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Господарська діяльність у Збройних Силах України не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності. Не допускається залучення військовослужбовців до виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, не передбачених цим Законом.

Згідно до ст. вказаного Закону України кошти, одержані від дійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

Порядок обліку коштів, одержаних від господарської діяльності у Збройних Силах України, визначається Міністерством фінансів України та Міністерством оборони України.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

В складі другої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об'єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на: організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи); виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.

Згідно до п. 9 ст. 51 Бюджетного кодексу України якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов'язаннями із спеціального фонду бюджету.

Відповідно до п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Відповідно до п. 8.4 Інструкції про порядок укладення та погодження договорів, обліку та використання коштів, отриманих від господарської діяльності військових частин, затвердженої наказом командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 14.03.2011 р. № 115 з метою проведення централізованих видатків для забезпечення життєдіяльності військ військові частини на наступний день після отримання витягу з органу Держказначейства про надходження коштів за надані послуги перераховують до ГУВВ МВС України 15 відсотків від загальної суми надходження коштів.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.

Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.

У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.

Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 Положення про продовольче забезпечення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України в мирний час, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України N 790 від 12.09.2012 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2012 р. № 1693/22005 на продовольчу службу ГУВВ покладаються: визначення потреби внутрішніх військ у продовольстві, техніці та майні, необхідних для повного та своєчасного забезпечення особового складу внутрішніх військ; здійснення розподілу запасів продовольства, техніки та майна між військовими частинами внутрішніх військ. На продовольчу службу управління територіального командування покладаються: організація своєчасного та повного забезпечення підпорядкованих військових частин продовольством, технікою та майном; здійснення розподілу запасів продовольства, техніки та майна між підпорядкованими військовими частинами.

Відповідно до п. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно до ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Позовні вимоги військової частини 3021 підлягають задоволенню частково в зв'язку з наступним.

Відповідно до вимог чинного законодавства кошти, отримані військовими частинами в зв'язку із здійсненням ними господарської діяльності, використовуються виключно на забезпечення діяльності цих військових частин.

З матеріалів справи вбачається, що кошти спеціального фонду бюджету були використані військовою частиною на продукти харчування для особового складу та ремонт належних військовій частині казармених приміщень.

Доводи представників відповідача стосовно того, що отримані кошти спеціального фонду бюджету мали бути використані виключно на утримання військовослужбовців, котрі заробили ці кошти для військової частини, не приймаються судом до уваги.

Представниками позивача доведено, що отримані від господарської діяльності кошти використані хоча і не на забезпечення саме тих осіб, що виконували умови господарських договорів, але на потреби установи за наявності погодження з командуванням саме на таке витрачання коштів.

Враховуючи наведене, п. 3 вимог Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 10.01.2014 р. № 04-08-05-15/141 не відповідає п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесений відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, що передбачені законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Доводи представників відповідача щодо безпідставного перерахування військовою частиною 3021 до ГУВВ МВС України 15 відсотків від загальної суми надходження коштів від надання послуг суд до уваги не бере. Військова частина 3021 є установою, яка підпорядкована ГУВВ МВС України, тому чинний наказ командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 14.03.2011 р. № 115 є обов'язковим для виконання військовою частиною.

В зв'язку з зазначеним, п. 4 вимог не відповідає п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню.

Доводи представників позивача щодо протиправності п. 5 вимог не приймаються судом до уваги. З матеріалів справи вбачається, що при постачанні продукції на підставі договору м'ясні консерви «Яловичина тушкована» вищого ґатунку, незважаючи на наявність висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, на вигляд були не придатними до споживання. При встановленні зазначеного факту, посадові особи військової частини не мали приймати таку продукцію та передавати її до іншої військової частини.

З огляду на наведене, позовна вимога про скасування п. 5 вимог Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 10.01.2014 р. № 04-08-05-15/141 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Твердження представників відповідача щодо безпідставної передачі військовою частиною 3021 до інших військових частин продуктів харчування та інших матеріальних цінностей не враховуються судом, оскільки така передача здійснювалась відповідно до чинного наказу Міністерства внутрішніх справ України N 790 від 12.09.2012 р. та відповідних розпоряджень командування, які є обов'язковими для виконання позивачем як підпорядкованою установою.

Таким чином, п. 6 вимог не відповідає п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню.

Позовна вимога військової частини 3021 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - Державної фінансової інспекцій в Дніпропетровській області щодо визначення фінансових порушень з боку військової частини 3021 відповідно до п.п. 3, 4, 5, 6 вимог про усунення порушень від 10.01.2014 р. № 04-08-05-15/141 не підлягає задоволенню, оскільки за своєю сутністю вказана вимога є ідентичною позовній вимозі про скасування вказаних пунктів вимог, яка і є належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до п. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Військової частини 3021 до Державної фінансової інспекцій в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування вимог - задовольнити частково.

Скасувати п.п. 3, 4, 6 вимог про усунення виявлених ревізією порушень від 10.01.2014 р. № 04-08-05-15/141 Державної фінансової інспекцій в Дніпропетровській області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати в розмірі 36,54 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь військової частини 3021.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 березня 2014 року

Суддя Постанова не набрала законної сили стантм на 17.03.2014 Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіО.С. Рябчук О.С.Рябчук М.М.Бухтіярова