Рішення № 37685539, 12.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/478 12.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія"

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 886 293,37 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Вознюк М.В., за довіреністю

від відповідача -1: не з'явився

від відповідача -2: Гордієнко Л.В., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" (далі - відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" (далі - відповідач - 2) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 296 434,27 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. у справі № 35/478 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 35/478 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2013 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 35/478 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду м. Києва від 27.03.2013 р. № 04-1/147 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 35/478, за результатами якого справу № 35/478 було передано для подальшого розгляду судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2013 р. прийнято справу № 35/478 до провадження суддею Сташківим Р.Б.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2012 р. у справі № 35/478 позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" 453 454,05 доларів США заборгованості за кредитом, 529574,72 грн. заборгованості за кредитом, 351 107,73 грн. пені за прострочення сплати кредиту у іноземній валюті, 41 541,70 грн. пені за прострочення сплати кредиту у гривні, 30 383,98 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом у іноземній валюті, 4 801,33 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом у гривні, 271 418,56 грн. 3% річних за кредитом у іноземній валюті, 32006,13 грн. 3% річних за кредитом у гривні, 56 460 грн. судового збору, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" 32 190,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" 34 410,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги, у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 р. рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2013 у справі № 35/478 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2013 у справі № 35/478 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно з Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-1/1157 від 08.11.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 35/478, за результатами якого справу № 35/478 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. справа № 35/478 прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В. та призначена до розгляду на 11.12.2013 р.

06.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача - 2 були подані письмові пояснення.

11.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про забезпечення позову.

У судове засідання 11.12.2013 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. позивач не виконав.

У судове засідання 11.12.2013 р. представник відповідача - 1 не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва відповідач - 1 не виконав.

У судове засідання 11.12.2013 р. представник відповідача - 2 з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва відповідач - 2 виконав.

Розглянувши у судовому засідання 11.12.2013 р. заяву представника позивача про забезпечення позову, суд відмовив у задоволенні вищезазначеної заяви у зв'язку з її невідповідністю приписам статті 67 ГПК України.

Враховуючи те, що представник відповідача - 1 у судове засідання 11.12.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням позивачем та відповідачем -1 вимог ухвали господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р., розгляд справи було відкладено на 25.12.2013 р.

17.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення.

19.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про забезпечення позову.

25.12.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 25.12.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 35/478 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 р. справа № 35/478 була прийнята до провадження суддею Гавриловською І.О. та призначена до розгляду на 22.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 13.01.2014 р., у зв'язку з виходом судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 35/478 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. справа № 35/478 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В. та призначена до розгляду на 29.01.2014 р.

У судове засідання 29.01.2014 р. представники позивача з'явились.

У судове засідання 29.01.2014 р. представник відповідача - 1 не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. відповідач - 1 не виконав.

У судове засідання 29.01.2014 р. представник відповідача - 2 з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 29.01.2014 р. заяву представника позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищезазначеної заяви.

Враховуючи те, що представник відповідача - 1 у судове засідання 29.01.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем - 1 вимог ухвали господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 19.02.2014 р.

14.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

19.02.2014 р. судове засідання не відбулось з технічних причин.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. розгляд справи було призначено на 12.03.2014 р.

У судове засідання 12.03.2014 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача - 1 у судове засідання 12.03.2014 р. не з'явився.

Представник відповідача - 2 у судове засідання 1.03.2014 р. з'явився, надав свої пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 2, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", (перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", далі - банк, кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" (далі - відповідач - 1, позичальник) було укладено Кредитний договір № 47-2/20-10 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну (гривня, долари США) кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі еквівалентній 800 000,00 доларів США, строком до 14.01.2009 р. зі сплатою процентів із розрахунку 20 % річних за користування кредитом у гривні та 13,5 % річних за користування кредитом у доларах США.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та порядку, передбачених цим договором.

В подальшому між сторонами було укладено низку Договорів про внесення змін до Кредитного договору, зокрема, Договором про внесення змін № 17 до Кредитного договору, сторони домовились про те, що позивач відкриває відповідачу - 1 невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 569 214,05 доларів США та 536 000,00 грн. строком до 20.05.2011 р. зі сплатою процентів із розрахунку 19% річних за користування кредитом у гривні та 12,5% річних за користування кредитом у доларах США.

Згідно із п. 4.6. Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін № 17 від 18.11.2010 відповідач - 1 зобов'язався повністю погасити кредит у строк до 20.05.2011 р. Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредитні кошти у встановлених Кредитним договором порядку та розмірі. В свою чергу, відповідач - 1 порушив вищезазначені умови Кредитного договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами. Враховуючи дану обставину, позивач, на підставі п. 4.3.4. Кредитного договору, просить суд стягнути з відповідача - 1 заборгованість по кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача - 1 також вбачається, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу - 1 кредит у належному розмірі.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача - 1 є первинними документами, а відповідно, і належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

З вищезазначених банківських виписок вбачається, що у відповідача обліковується заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 569 214,05 доларів США, що за офіційний курсом Національного банку України станом на 12.03.2014 р. складає 5 292 267,63 грн., та 536 000,00 грн.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача перед позивачем по поверненню кредитних коштів складає 569 214,05 доларів США, що за офіційний курсом Національного банку України станом на 12.03.2014 р. складає 5 292 267,61 грн., та 536 000,00 грн., що підтверджується первинними документами, які містяться у матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача - 1 також вбачається, що у відповідача - 1 обліковується заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 73 787,41 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 12.03.2014 р. складає 686 038,44 грн. та 95 290,65 грн.

Відповідачем - 1 не надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у вищезазначеному розмірі.

Як передбачено п. 4.5. Кредитного договору, позичальник сплачує кредитору комісію за управління кредитною лінією в сумі 1 000,00 грн. щомісяця.

Банком була нарахована, а відповідачем - 1 не сплачена комісія за управління кредитом в розмірі 14 000,00 грн. за 14 місяців в період з жовтня 2010 р. по листопад 2011 р.

Крім основної суми заборгованості позивачем нарахована пеня за прострочення сплати кредиту в доларах США в розмірі 351 971,18 грн. та в гривнях в розмірі 41 451,70 грн., за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами по валютному кредиту в розмірі 30 373,19 грн., за прострочення сплати відсотків по гривневому еквіваленту в період з 20.05.2011 р. по 19.11.2011 р. в сумі 4 801,33 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1.2. Кредитного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредитних коштів, своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами, позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов'язання від дня виникнення відповідної прострочки до повного її погашення, але в межах строків позовної давності, визначеної цим договором.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем розмірів пені та встановлено, що позивачем вірно розраховані зазначені показники.

Крім того, позивачем були нараховані відповідачу - 1 3% річних за несвоєчасне повернення кредитних коштів в наступних розмірах:

- 75 973,37 грн. - за несвоєчасне повернення валютного кредиту;

- 8 965,48 грн. - за несвоєчасне повернення кредиту у національній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перерахунок заявлених позивачем розмірів 3% річних та встановлено, що позивачем було вірно розраховано зазначені показники.

З метою забезпечення виконання відповідачем - 1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Муніципальна іпотечна компанія» (далі - відповідач - 2, поручитель) було укладено Договір поруки № 47-2/20-10-П/2 від 14.12.2007 р. (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед банком нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання відповідачем - 1 зобов'язань перед банком по погашенню одержаного кредиту відповідно до умов Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки у разі порушення позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, і банк вправі звернутись з вимогою про виконання зобов'язань за Кредитним договором до поручителя.

Пунктом 1.3. Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає за невиконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальник.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1 та 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, з урахуванням положень законодавства та умов Договору поруки, поручитель відповідає перед банком за порушення позичальником умов Кредитного договору в повному обсязі.

Оскільки судом встановлено, що позичальником були порушені зобов'язання за Кредитним договором, банк набув право звернення до поручителя з вимогою про виконання зобов'язань позичальника, на підставі Договору поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2011 р. банк направив поручителю повідомлення про порушення зобов'язань за Кредитним договором вих. № 24-15/6042.

У постанові Вищого господарського суду України від 05.12.2013 р., якою було направлено справу № 35/478 на новий розгляд, зазначено, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що порука припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки в Договорі поруки не встановлено строк, після закінчення якого припиняється порука, і кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був встановлений у договорі про внесення змін до договору від 18.11.2010 року № 17, не пред'явив вимоги до поручителя. При цьому, пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

В свою чергу, пунктом 4.1. Договору поруки зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Таким чином, в Договорі поруки не встановлено строку припинення поруки, у відповідності до приписів статей 251 та 252 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.12.2013 р. у справі № 35/478. У даній постанові також зазначено, що судами не досліджувалось питання щодо направлення та змісту вищезазначеної вимоги банку до поручителя.

Відповідно до п. п. 2.1. та 2.2. Договору поруки у випадку неповернення позичальником кредиту, несплати процентів за користування кредитом, комісій та штрафних санкцій в строки і в сумах, передбачених Кредитним договором, банк направляє поручителю відповідне письмове повідомлення з розрахунком суми непогашеної заборгованості. Отримавши письмове повідомлення банку про факт невиконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, поручитель повідомляє про це позичальника і перераховує банку суму заборгованості згідно з розрахунком банку.

Судом встановлено, що у повідомленні про порушення позичальником зобов'язань за Кредитним договором міститься вимога банку про погашення поручителем заборгованості позичальника. Також до зазначеного повідомлення додано детальний розрахунок заборгованості позичальника за Кредитним договором станом на 06 вересня 2011 року. Крім того, матеріали справи містять докази направлення на адресу поручителя зазначеної вимоги, це підтверджується копією конверту та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Оригінали зазначених доказів були оглянуті судом в судовому засіданні. Проте, зазначений лист було повернуто на адресу відправника у зв'язку із закінченням терміну зберігання, тобто з незалежних від позивача причин.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язання відповідно до умов Кредитного договору встановлено до 20.05.2011 р., позивачем, з врахуванням вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, було вчасно направлено поручителю повідомлення про необхідність здійснити погашення заборгованості.

В свою чергу, ні позичальником, ні поручителем не виконані зобов'язання за Кредитним договором та Договором поруки, а саме, не сплачено на користь банку заборгованість по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, пені та 3 % річних, нарахованих банком за несвоєчасне виконання позичальником грошових зобов'язань, а також інших платежів, передбачених Кредитним договором. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" (03164, м. Київ, вул. Обухівська, будинок 135; ідентифікаційний код: 34833190) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, будинок 22; ідентифікаційний код: 31812712) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 8-А; ідентифікаційний код: 19364259) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 569 214 (п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч двісті чотирнадцять) доларів США 05 центів, що в гривневому еквіваленті станом 12.03.2014 р., відповідно до офіційного курсу Національного банку України складає 5 292 267 (п'ять мільйонів двісті дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 63 коп., заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 536 000 (п'ятсот тридцять шість тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 73 787,41 (сімдесят три тисячі сімсот вісімдесят сім) доларів США 41 цент, що у гривневому еквіваленті станом на 12.03.2014 р., відповідно до офіційного курсу Національного банку України складає 686 038 (шістсот вісімдесят шість тисяч тридцять вісім) грн. 44 коп., проценти за користування кредитними коштами в розмірі 95 290,65 грн. (дев'яносто п'ять тисяч двісті дев'яносто) грн. 65 коп., заборгованість по сплаті комісії за управління кредитною лінією в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в доларах США в розмірі 351 971 (триста п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят одна) грн. 18 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в гривні в розмірі 41 541 (сорок одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн. 70 коп., пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами в доларах США в розмірі 30 373 (тридцять тисяч триста сімдесят три) грн. 19 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в гривні в розмірі 4 801 (чотири тисячі вісімсот одна) грн. 33 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 56 460 (п'ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 17.03.2014 р.

Суддя О.В. Нечай