Рішення № 37685536, 12.03.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/8/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2014 Справа № 908/438/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, ідентифікаційний код 00191230)

про стягнення 24 868, 77 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Бойко Н.Л., юрисконсульт юридичного відділу, довіреність від 17.10.2013р. № 284-4016

від відповідача: Ніколенко М.М., провідний юрисконсульт юридичного управління, довіреність № б/н від 25.12.2013р.

ПуАТ "НЗФ" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь" про стягнення з відповідача на користь позивача 24 014, 59 грн. пені та 4 959, 47 грн. суми - 3 % річних за договором поставки № 131512/1205858 від 10.12.2012р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 13.02.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.193, 230, 265, 267 ГК України та ст. 54-58 ГПК України.

Ухвалою від 14.02.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/438/14, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 27.02.2014р. об 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 27.02.2014р. оголошено перерву до 12.03.2013р. о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 12.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 17.03.2014р.

Під час розгляду справи за письмовим клопотанням представника відповідача від 26.02.2014р. № 11/2014651(ИИ) здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 12.03.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 11.03.2014р. № 4016-7559, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 20 133, 30 грн. пені та 4 735, 54 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, заява позивача від 11.03.2014р. про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки № 131512/1205858 від 10.12.2012р. між ПуАТ "НЗФ" та ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь" позивач передав відповідачу товар на загальну суму 7 415 077, 53 грн.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату товару, що поставляється, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 15-ти календарних днів від дати поставки товару.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем грошових коштів за поставлений товар позивачем нараховано 20 133, 30 грн. пені та 4 735, 54 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.2014р. заперечив проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві від 24.02.2014р. № 11/2013874 (ИИ). Зокрема зазначив, що в порушення умов п. 3.8 договору № 131512/1205858 від 10.12.2012р. позивачем не було надано у встановлений строк відповідачеві рахунки на товар, який відвантажувався. Пакет документів на оплату надійшов до відповідача із запізненням.

У зв'язку із викладеним просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Також представник відповідача підтримав клопотання від 27.02.2014р. № 11/2015076 (ИИ) про зменшення розміру штрафних санкцій до 5 000, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПуАТ "Нікопольський завод феросплавів" (Постачальник) та ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (Покупець) укладений договір поставки № 131512/1205858 від 10.12.2012р., за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити згідно п. 3.4 даного Договору, феросплави (Товар) на протязі терміну з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., на умовах, у кількості та в строки, зазначенні в Специфікаціях до даного договору, що є його невід'ємною частиною (п.1.1 Договору).

Сторонами до договору були також підписані наступні додатки:

Додаток № 1/1206261 від 26.12.2012р. (Специфікація №1);

Додаток № 2/1206263 від 26.12.2012р. (Специфікація № 2);

Додаток № 3/1300501 від 29.01.2013р. (Специфікація № 3);

Додаток № 4/1300502 від 29.01.2013р. (Специфікація № 4);

Додаток № 5/1301889 від 26.04.2013р. (Специфікація № 5);

Додаток № 6/1301888 від 26.04.2013р. (Специфікація № 6);

Додаток № 7/1302325 від 30.05.2013р. (Специфікація №7);

Додаток № 8/1302327 від 30.05.2013р. (Специфікація № 8);

Додаток № 9/1303009 від 01.07.2013р. (Специфікація № 9);

Додаток № 10/1303010 від 01.07.2013р. (Специфікація № 10);

Додаток № 11/1303909 від 31.07.2013р. (Специфікація № 11);

Додаток № 12/1304597 від 30.08.2013р. (Специфікація № 12);

Додаток № 13/1304596 від 30.08.2013р.(Специфікація № 13);

Додаток № 14/1305218 від 24.09.2013р. (Специфікація № 14);

Додаток № 15/1305391 від 01.10.2013р. (Специфікація № 15);

Додаток № 16/1306119 від 31.10.2013р. (Специфікація № 16);

Додаток № 17/1306610 від 02.12.2013р. (Специфікація № 17).

Як зазначено в п. 2.1 Договору, постачання товару по даному Договору здійснюється на умовах СРТ, залізнична станція Запоріжжя - Ліве, Придніпровської залізниці.

Вантажоодержувач: ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (Україна, 69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код вантажоодержувача - 5068).

Станція призначення: ст. Запоріжжя - Ліве, Придніпровської залізниці, код станції - 460005.

Вантажовідправник та Виробник: ПуАТ "Нікопольський завод феросплавів" (Україна, 53200, м. Нікополь, Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, 310. Станція Нікополь, Придніпровської залізниці, код станції: 466001, код Вантажовідправника: 3925).

Виробник: GEORGIAN MANGANESE LLC, 9 SAKARHNO STREET, ZESТAFONI, 2000, GEORGIA.

Вантажовідправник та Виробник: ПуАТ "Стаханівський завод феросплавів" (94000, м. Стаханов, Луганської області, Станція Стаханов, Донецької залізниці, код станції - 495409, код Вантажовідправника: 7173).

Вантажовідправник та Виробник: ПуАТ "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, станція Запоріжжя-Ліве, Придніпровської залізниці, п/шлях Вантажовідправника, код станції - 460005, код Вантажовідправника - 1204.

Можлива поставка товару на умовах ФСА (FCA), склад Вантажовідправника, автотранспортом Покупця.

Партією постачання товару по даному Договору є кількість товару, відвантаженого для перевезення по одній залізничній накладній.

Відповідно до п. 2.3 Договору, датою поставки Товару, при постачанні залізничним транспортом, вважається дата штемпелю на залізничній накладній станції Вантажовідправника згідно п. 2.1 або дата приймання Товару станцією відправника, зазначена в графі 56 електронної залізничної накладної. Постачальник приймає на себе зобов'язання з організації та оплати транспортування та супроводження Товару на шляху його слідування. Постачальник несе ризики випадкової втрати та/або псування товару до моменту прибуття Товару на залізничну станцію Запоріжжя - Ліве, Придніпровської залізниці, що підтверджується штемпелем залізничної станції на залізничній накладній. Покупець зобов'язаний на протязі 2-х робочих днів з дати прибуття Товару, направити засобом факсимільного та/або електронного зв'язку, з подальшим направленням кур'єрською поштою на адресу Постачальника, завірену Покупцем копію залізничної накладної зі штемпелем залізничної станції Запоріжжя - Ліве, Придніпровської залізниці.

Згідно до приписів п. 3.1 Договору, поставка Товару здійснюється за цінами, які визначаються у відповідності до умов поставки, зазначених у Специфікаціях та включає в себе збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати Постачальника пов'язані з постачанням Товару. Ціна на Товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до даного Договору.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату товару, що постачається, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника на протязі 15-ти банківських днів з дати постачання товару. Постачальник повідомляє Покупця про дату поставки товару шляхом передавання засобами електронного та факсимільного зв'язку наступних документів: - рахунку Постачальника, - копії залізничної квитанції, - сертифікату якості, у відповідності до п. 3.8 даного Договору. Вартість відвантаженого товару у Специфікації визначається у національній валюті України з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством України. Оплата товару здійснюється в національній валюті України.

Як зазначено в п. 3.8 Договору, Постачальник засобом факсимільного та/або електронного зв'язку, передає Покупцю на протязі 3-х банківських днів з дати поставки товару рахунок на відвантажений товар, з подальшим наданням оригіналів на протязі 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару та при наявності підписаної обома Сторонами Специфікації, наступні документи:

- рахунок Постачальника.

- копію залізничної квитанції та/або накладної на відпуск товару;

- сертифікат якості;

- податкову накладну;

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавцем випадках);

Постачальник зобов'язаний надати оригінал податкової накладної, оформленої у відповідності з вимогами Порядку її заповнення, на суму податкових зобов'язань в момент їх виникнення, але не пізніше 7-го числа місяця, що слідує за періодом, на який випадає дата виникнення таких зобов'язань. Податкова накладна складається Постачальником:

А) в паперовому вигляді (сума ПДВ в податковій накладній не перевищує 10 тис. грн., та номенклатура не містить імпортних та підакцизних товарів;

В) в паперовому вигляді або у електронній формі з дотриманням умов відносно реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особою та умови реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (сума ПДВ в податковій накладній перевищує 10 тис. грн. або номенклатура містить імпортні та підакцизні товари.)

Датою надання документів вважається дата поштового штемпеля відправки на конверті. У випадку доставки документів кур'єрською поштою, датою надання документів вважається дата, зазначена у накладній на приймання документів.

На виконання умов договору поставки № 131512/1205858 від 10.12.2012р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 7 415 077, 53 грн., а саме:

28.02.2013р. за накладною № 47629241 на суму 775 575, 73 грн.;

23.03.2013р. за накладною № 47628847 на суму 798 057, 90 грн.;

30.01.2013р. за накладними № 46523759 та № 46523784 на суму 1 503 713, 50 грн.;

30.05.2013р. за накладною № 45173101 на суму 779 155, 66 грн.;

11.07.2013р. за накладними № 46777454 та № 46777405 на суму 1 447 972, 24 грн.;

11.07.2013р. за накладною № 46777421 на суму 743 633, 23 грн.;

18.08.2013р. за накладною № 45165859 на суму 681 121, 91 грн.;

12.09.2013р. за накладною № 4615097 на суму 685 847, 36 грн.

На оплату отриманого товару позивачу були виставлені наступні рахунки:

№ 185715 від 30.01.2013р. на суму 1 503 713, 50 грн.;

№ 186301 від 28.02.2013р. на суму 775 575, 73 грн.;

№ 186302 від 28.02.2013р. на суму 798 057, 90 грн.;

№ 188417 від 11.07.2013р. на суму 1 447 972, 24 грн.;

№ 188418 від 11.07.2013р. на суму 743 633, 23 грн.;

№ 187648 від 30.05.2013р. на суму 779 155, 66 грн.;

№ 188868 від 18.08.2013р. на суму 681 121, 91 грн.;

№ 189259 від 12.09.2013р. на суму 685 847, 36 грн.

Докази направлення рахунків, сертифікатів та квитанцій наявні в матеріалах справи (а.с.39-60), що спростовує посилання представника відповідача в цій частині.

Відповідач здійснив оплату за поставлений товар наступним чином:

13.03.2013р. на суму 1 503 714, 06 грн.;

26.03.2013р. на суму 1 573 633, 63 грн.;

26.03.2013р. на суму 58 739, 35 грн.;

26.06.2013р. на суму 779 155, 66 грн.;

06.08.2013р. на суму 2 191 605, 47 грн.;

10.09.2013р. на суму 681 121, 91 грн.;

08.10.2013р. на суму 685 847, 36 грн.

Докази оплати наявні в матеріалах справи (а.с. 88, 95-96 ).

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір поставки № 131512/1205858 від 10.12.2012р.

Відповідно до ч.1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товар на суму 7 415 077, 53 грн., отриманий відповідачем:

28.02.2013р. за накладною № 47629241 на суму 775 575, 73 грн.;

23.03.2013р. за накладною № 47628847 на суму 798 057, 90 грн.;

30.01.2013р. за накладними № 46523759 та № 46523784 на суму 1 503 713, 50 грн.;

30.05.2013р. за накладною № 45173101 на суму 779 155, 66 грн.;

11.07.2013р. за накладними № 46777454 та № 46777405 на суму 1 447 972, 24 грн.;

11.07.2013р. за накладною № 46777421 на суму 743 633, 23 грн.;

18.08.2013р. за накладною № 45165859 на суму 681 121, 91 грн.;

12.09.2013р. за накладною № 4615097 на суму 685 847, 36 грн.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару, що постачається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника на протязі 15 банківських днів з дати постачання товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки № 131512/1205858 від 10.12.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Товар за накладними прийнятий відповідачем.

Тому вказані рахунки є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Несвоєчасність виконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару встановлена судом і не заперечується відповідачем.

У зв'язку з цим, посилаючись на умови Договору та діюче законодавство, ПуАТ "НЗФ" просить суд стягнути з відповідача на свою користь 20 133, 30 грн. пені та 4 735, 54 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Як зазначено в п. 7.6 договору поставки № 131512/1205858 від 10.12.2012р., у випадку порушення Покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним Договором поставки, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочки оплати.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 20 133, 30 грн. пені підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с. 103) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором на поставки № 131512/1205858 від 10.12.2012р.сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 4 735, 54 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с. 102) в цій частині є вірним.

Стосовно клопотання відповідача від 27.02.2014р. № 11/2015076 (ИИ) про зменшення розміру штрафних санкцій до 5 000, 00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 83 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як зазначено в підпункті 3.17.4 пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

Оцінюючи даний випадок порушення господарських зобов'язань відповідачем, суд не вважає його винятковим, оскільки позивачем не доведено поважність причини неналежного виконання зобов'язання на які він посилається в обґрунтування своїх доводів.

Посилання відповідача на несуттєве прострочення під час розрахунків з позивачем не приймається судом, оскільки, укладаючи договір поставки № 131512/1205858 від 10.12.2012р. у визначених обсягах відповідач повинен був усвідомлювати наслідки несвоєчасності виконання зобов'язань навіть при незначному порушенні строків розрахунків, в тому числі, щодо можливого нарахування пені, розмір якої напряму залежить від вартості отриманого товару.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, ідентифікаційний код 00191230) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520) 20 133 (двадцять тисяч сто тридцять три) грн. 30 коп. пені, 4 735 (чотири тисячі сімсот тридцять п'ять) грн. 54 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 17.03.2014р.

Суддя В.М. Соловйов