Ухвала суду № 37685462, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5155/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПІ-Світ" до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПІ-Світ", звернулось до суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 0001562201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 15476,90 грн., з яких: 12381,52 грн. - за основним платежем; 3095,38 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.06.2013 № 0001562201, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "АПІ-Світ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 15476,90 грн., з яких: 12381,52 грн. - за основним платежем; 3095,38 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПІ-Світ" є юридичною особою, що зареєстрована 06.12.1999 Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Миронівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість. Видами діяльності позивача є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування; оптова торгівля сільськогосподарськими машинами і устаткуванням.

У червні 2013 року посадовими особами Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих, від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФОП ОСОБА_2 за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 04.06.2013 року № 203/22-011/30622286, в якому посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог: пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України; частини першої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в загальній сумі 18095,59 грн., в тому числі за лютий 2010 року - 5714,07 грн., за червень 2010 року - 12381,52 грн.

На підставі висновків акту Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято два податкових повідомлення-рішення: від 19.06.2013 №0001562201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 15476,90 грн., з яких: 12381,52 грн. - за основним платежем; 3095,38 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом); від 19.06.2013 №001572201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 3684,79 грн., з яких: 0,00 грн. - за основним платежем; 3684,79 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги Головне управління Міндоходів у Київській області рішенням від 22.08.2013 № 632/10/10-36-10-01-202/523 частково задовольнило скаргу позивача, скасувало податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 №001572201, а податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 №0001562201 залишило без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2013 №0001562201, яке залишилось в силі за результатами адміністративного оскарження, позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями,

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з придбання позивачем запчастин у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

На думку посадових осіб податкового органу, в дійсності господарські операції між позивачем та ОСОБА_2 не здійснювались, операції мали безтоварний характер, оскільки контрагент не має адміністративно-господарських можливостей для виконання таких зобов'язань.

Податковий орган у своїх висновках спирається на те, що у позивача виявились відсутніми товарно-транспортні накладні на товар. Крім того, за даними, одержаними від Рокитнянської МДПІ, гр. ОСОБА_2 має у власності автомобілі Опель Астра та УАЗ, а у жовтня 2011 року ОСОБА_2 надав пояснення оперуповноваженому податкової міліції про те, що займався лише збором вторинної сировини на Рокитнянському полігоні, а іншими видами діяльності не займався, податкову звітність сам не подавав і не знає, в якому вигляді вона подається.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів податкового органу, та зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач має у власності сільськогосподарські комбайни (Свідоцтва про реєстрацію машин від 24.03.2010 серії АС № 011452 та від 24.03.2010 серії АС № 011451), які використовує в господарській діяльності.

У червні 2010 року між позивачем (покупець) і ОСОБА_2 (постачальник) на підставі усної домовленості та рахунку-фактури від 30.06.2010 року № 3006 укладено договір купівлі-продажу запчастин для комбайнів на загальну суму 74289,09 грн., у т.ч. ПДВ - 12381,52 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивач надав суду рахунок-фактуру від 30.06.2010 року № 3006, видаткову та податкову накладні на загальну суму 74289,09 грн., у т.ч. ПДВ - 12381,52 грн.

З пояснень представник позивача, судом першої інстанції встановлено, що товарно-транспортні накладні в нього відсутні, адже постачання запчастин ОСОБА_2 здійснював власним транспортом, запчастини є негабаритними, тому доставка товару здійснювалась легковим автомобілем.

Позивачем також надані накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів зі складу позивача для ремонту комбайнів (а.с. 57, 59), а також акти приймання здачі відремонтованих об'єктів (а.с. 58, 60), які підтверджують факт використання придбаних товарів у виробництві.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що оплата за придбаний товар позивачем здійснювалась в силу угоди про залік зустрічних однорідних вимог (акт взаємозаліку від 01.09.2010 року № б/н), адже позивач надавав ОСОБА_2 послуги по збиранню зернових культур на загальну суму 184230,00 грн. у тому числі ПДВ - 30705,00 грн. Залишок дебіторської заборгованості у сумі 75656,49 грн., у т.ч. ПДВ - 12609,42 грн. ОСОБА_2 перерахував на рахунок позивача. Факти надання позивачем послуг ОСОБА_2 на загальну суму 184230,00 грн. у тому числі ПДВ - 30705,00 грн. підтверджуються дослідженими судом першої інстанції рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (послуг), факт заліку зустрічних однорідних вимог - актом від 01.09.2010 року № б/н (а.с. 133), а факт перерахування ОСОБА_2 коштів на рахунок позивача - випискою по банківському рахунку позивача.

На підтвердження факту розрахунків та сплати в складі ціни придбаного товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ОСОБА_2 податкову накладну від 30.06.2010 року № 3006 на загальну суму 74289,09 грн., у т.ч. ПДВ - 12381,51 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2010 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем в судовому засіданні.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циба Н.Д. від 26.10.2011 про відкриття кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності.

Так, порядок та спосіб виконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Дана обставина спростовує висновок відповідача про наявність умислу позивача щодо штучного формування податкового кредиту для власної вигоди.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони виконали свої зобов'язання за договором, що свідчить про необ'єктивність твердження відповідача стосовно того, що правочин не направлений на реальне настання правових наслідків. Належне виконання договірних зобов'язань підтверджується відповідними документами.

Порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій згідно договору судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено, що свідчить про його наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, видами господарської діяльності є: роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Крім того, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2012 по справі № 2610/7853/2012 скасовано постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циба Н.Д. від 26.10.2011 про відкриття кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності. Суд, зокрема, зазначив у постанові, що в матеріалах взагалі відсутні будь-які фактичні дані, які б вказували на наявність фактів незаконної діяльності чи інших дій з метою прикриття незаконної діяльності ФОП ОСОБА_2, безпосередньо відсутній жоден задокументований чи такий, що оспорюються чи ставиться під сумнів факт підприємницької діяльності, який би міг бути підтверджений належними доказами.

Відповідач також не надав доказів, які б свідчили, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірній операції та не здійснювало фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Так, судом першої інстанції встановлено, що факт придбання позивачем товарів та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарська операція належним чином відображена у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та іншими первинними фінансово-господарськими документами.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Крім того, суд першої інстанції правомірно звертає увагу на ту обставину, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого судом першої інстанції акта перевірки позивача встановлено, що посадові особи податкового органу в дійсності факт поставки товару не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки інших посадових осіб податкового органу щодо контрагента позивача, які виявились недостовірними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що висновок податкового органу про фіктивність (безтоварність) господарських зобов'язань, що виникли між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2 є безпідставним.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що податковий орган застосував до спірних правовідносин положення Податкового кодексу України щодо податку на додану вартість, які на момент здійснення господарських операцій не діяли.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентом.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, так як господарська операція з постави товару, факти поставки товару та оплати його вартості (заліку) підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Отже, за умов відсутності належних доказів безтоварності зазначеної господарської операції, суд першої інстанції обґрунтовано вважає обмеження відповідачем права позивача на податковий кредит та на формування валових витрат за такими операціями - незаконним, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню як протиправне.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.