Ухвала суду № 37684795, 14.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

14 березня 2014 року м. Київ В/800/860/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Іваненко Я.Л.,

суддів Заїки М.М.,

Кочана В.М.,

Ліпського Д.В.,

Малиніна В.В.,

перевіривши виконання вимог законодавства при подачі заяви Приватного корпоративного підприємства «Денисівка-плюс» про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної адміністрації автомобільного транспорту, Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа - Приватне корпоративне підприємство «Денисівка-плюс» про визнання дій по призначенню та проведенню конкурсу протиправними, зобов'язання прийняти нові рішення,

в с т а н о в и л а:

26 лютого 2014 року Приватне корпоративне підприємство «Денисівка-плюс» звернулось до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року.

Відповідно до ст. 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 цього Кодексу перевіряє відповідність заяви вимогам ст.ст. 239, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

На підтвердження доводів заяви щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на постанови Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2013 року, 26 листопада 2013 року, ухвалу судді Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2013 року.

Проаналізувавши додані до заяви судові рішення Вищого адміністративного суду України, колегія суддів не вбачає неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на наступне.

Так, постановою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року, яку просить переглянути заявник, скасовано рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 При цьому, суд касаційної інстанції, посилаючись на приписи ст. ст. 43, 44 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно з якими визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах, прийшов до висновку, що у Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті не було правових підстав без повторного проведення конкурсу через півтора року визнати переможцем позивача, який зайняв друге місце у конкурсі, що відбувся 28 липня та 03 серпня 2011 року. До того ж, судами першої та апеляційної інстанцій було залишено поза увагою те, що об'єктами конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міжобласних маршрутах загального користування, який проводився 06 березня 2013 року, були №15 «Чернівці - Севастополь» рейс 799/800 та №16 «Харків - Чернівці» рейс 783/784, в якому позивач участі не приймав (у попередньому конкурсі об'єктами конкурсу виставлялись №21 «Чернівці-Севастополь» рейс 799/800, №27 «Харків-Чернівці» рейс 783/784).

В той же час, в постанові Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2013 року, на яку посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, колегія суддів касаційного суду вважала помилковими висновки судів попередніх інстанцій про необхідність проведення конкурсу для визначення нового перевізника, посилаючись на положення ч. 3 ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт», пунктів 3, 6 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1081, та враховуючи, що судовим рішення було скасовано протокольне рішення конкурсного комітету Полтавської обласної державної адміністрації по визначенню пасажирських перевізників лише в частині укладення договору на пасажирські перевезення з ПП «ЛЮГ».

Як вбачається з постанови Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2013 року, ухваленої за результатами розгляду касаційної скарги Приватного підприємства «Нов-Транс-Авто» на рішення судів попередніх інстанцій, позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістична компанія» у даній справі було визнання протиправними та скасування наказів Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті №358 від 30 квітня 2013 року «Про позбавлення дозволу» та №362 від 07 травня 2013 року «Про виконання маршруту» та зобов'язання Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті прийняти розпорядчий документ про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістична компанія» переможцем конкурсу на паритетне виконання рейсів 241/242 маршруту Чернівці-Львів. Скасовуючи постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд касаційної інстанції прийшов до висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних наказів, оскільки подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістична компанія» недостовірних даних призвело до нарахування йому конкурсним комітетом зайвих шести балів, що в свою чергу вплинуло на результати конкурсу при визначенні його переможця. Разом з тим, касаційним судом в даній справі не вирішувалось питання щодо визнання новим перевізником особи, яка зайняла наступне за Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістична компанія» місце на конкурсі.

Крім того, суд касаційної інстанцій вважає необґрунтованим посилання заявника на ухвалу судді Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2013 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03 квітня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2013 року у справі за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_4 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Державної адміністрації автомобільного транспорту, третя особа - Приватне корпоративне підприємство «Денисівка Плюс» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, оскільки при постановленні даної ухвали суддею касаційного суду було застосовано норми процесуального, а не матеріального права.

Таким чином, твердження Приватного корпоративного підприємства «Денисівка-плюс» про те, що вказані судові рішення Вищого адміністративного суду України свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про допуск даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної адміністрації автомобільного транспорту, Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа - Приватне корпоративне підприємство «Денисівка-плюс» про визнання дій по призначенню та проведенню конкурсу протиправними, зобов'язання прийняти нові рішення за заявою Приватного корпоративного підприємства «Денисівка-плюс» про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.М. Заїка

В.М. Кочан

Д.В. Ліпський

В.В. Малинін