Ухвала суду № 37684732, 26.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2014 р. м. Київ К/800/57201/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Цвіркуна Ю.І.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Йовдія Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтраст»

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року

у справі № 2а-17442/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтраст»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтраст» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0010712208 від 22 жовтня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 0010712208 від 22 жовтня 2012 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Компанія «Інтраст», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Інтраст» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ріоніт» за травень, вересень та жовтень 2011 року та ТОВ «Лігал Едвайзінг» за листопад 2011 року, за результатами якої був складений акт від 04 жовтня 2012 року № 801/22-8/36305040.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1086952,00 грн., в тому числі: за травень 2011 року - 703334,00 грн., за червень 2011 року - 50418,00 грн., за жовтень 2011 року - 333200,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Компанія «Інтраст» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості природного газу, придбаного у ТОВ «Ріоніт» згідно договорів купівлі-продажу № 05/06-ПГ від 25 травня 2011 року, № 9/12-ПГ від 27 вересня 2011 року, оскільки: згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 02 березня 2012 року № 239/23-08/36218092 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість у ТОВ «Ріоніт» по взаємовідносинам з ТОВ «Алекс-А ЛТД» за травень 2011 року» було встановлено порушення вимог частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ріоніт» при придбанні та продажу товарів (послуг), встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у період з 01 травня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, які підпадають під визначення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статей 22, 185 Податкового кодексу України; згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22 лютого 2012 року № 172/23-12/36218092 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Ріоніт» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ «Горохівський цукровий завод» та ТОВ «Алекс-А ЛТД» за період з 01 червня 2011 року по 01 листопада 2011 року» було встановлено, що: в провадженні старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Волинській області знаходиться кримінальна справа № 49-3247, порушена стосовно голови правління ВАТ «Горохівський цукровий завод» - Притулюка А.П., за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України; в червні - серпні 2011 року ВАТ «Горохівський цукровий завод» включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість по операціям з постачання газу в адресу ВАТ «Горохівський цукровий завод» від ТОВ «Ріоніт», яке, в свою чергу, відобразило у податковій звітності придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Алекс-А ЛТД»; в ході відпрацювання співробітниками ВПМ Луцької ОДПІ ТОВ «Ріоніт» та ТОВ «Алекс-А ЛТД» підтверджено відсутність суб'єктів господарської діяльності за юридичними адресами, вказаними у статутних документах, а також відсутність трудових та матеріальних активів, що може свідчити про не легітимність діяльності суб'єктів господарювання та відсутність поставки газу по ланцюгу ВАТ «Горохівський цукровий завод» - ТОВ «Ріоніт» - ТОВ «Алекс-А ЛТД». ТОВ «Компанія «Інтраст» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості послуг по пошуку покупців на природний газ, наданих йому ТОВ «Лігал Едвайзинг» згідно договору доручення № 11-П від 01 листопада 2011 року, оскільки згідно акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22 травня 2012 року № 1431/22-8/378783181 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лігал Едвайзинг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року» за юридичною адресою ТОВ «Лігал Едвайзинг» особи, відповідальні за фінансово-господарську діяльності товариства, відсутні, фактичне місцезнаходження товариства встановити немає можливості. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «Ріоніт» та ТОВ «Лігал Едвайзинг» є нікчемними, суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

22 жовтня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0010712208, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Компанія «Інтраст» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1170253,00 грн., у тому числі: 1086952,00 грн. - за основним платежем, 83301,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних товарів (послуг) ТОВ «Ріоніт» та ТОВ «Лігал Едвайзинг», на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що: реальність господарських операцій підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; придбаний позивачем у ТОВ «Ріоніт» природний газ зберігався у ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» згідно договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу № 110501727 від 11 травня 2011 року; природний газ був придбаний з метою використання у власній господарській діяльності, що зумовлено видами діяльності, які здійснює позивач; податковим органом не надано вироків, постановлених у кримінальних справах, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, позивачем або ж його контрагентами, які б підтверджували нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Компанія «Інтраст» та ТОВ «Ріоніт» і ТОВ «Лігал Едвайзинг».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що господарські операції ТОВ «Компанія «Інтраст» не містять за своїм змістом розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктами 14.1.185, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності; постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари; продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 932040 від 06 жовтня 2011 року ТОВ «Компанія «Інтраст» здійснює такі види діяльності за КВЕД, зокрема: 51.51.0 - оптова торгівля паливом; 40.22.0 - розподілення та постачання газу (т.1 арк. справи 166).

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що господарські операції з придбання ТОВ «Компанія «Інтраст» (покупцем) природного газу у ТОВ «Ріоніт» (продавця) згідно договорів купівлі-продажу природного газу № 05/06-ПГ від 25 травня 2011 року та № 9/12-ПГ від 27 вересня 2011 року мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, податковими накладними актами прийому - передачі природного газу (т.1 арк. справи 57-83); зберігання природного газу, придбаного у ТОВ «Ріоніт», здійснювалось у ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» згідно договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу № 110501727 від 11 травня 2011 року, що підтверджується актом приймання - передачі природного газу при закачуванні в ПСГ (т.1 арк. справи 104-109), з урахуванням того, що придбаний позивачем у ТОВ «Ріоніт» природний газу був реалізований іншим суб'єктами господарювання, що підтверджується реєстром реалізації природного газу ТОВ «Компанія «Інтраст» по газових мережах ВАТ «Одесагаз», реєстрами фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ПАТ «Луцькгаз» (ВАТ «Полтавагаз», ПАТ «Чернігівгаз», ПАТ «Волиньгаз») підприємствам, що уклали договори з ТОВ «Компанія «Інтраст» з ресурсу ТОВ «Ріоніт» - ТОВ «Алекс-А ЛТД» - ТОВ «Октоген» - ТОВ «Енерго-сервісна компанія «ЕСКО-ПІВНІЧ» (власний видобуток), реєстрами реалізації природного газу промисловим споживачам ТОВ «Компанія «Інтраст» по мережах ПАТ «Рівнегаз» (ПАТ «Київгаз»), актами прийому-передачі природного газу, банківською випискою (т.1 арк. справи 84-103, 110-139).

Матеріали справи містять також постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2012 року, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року, у справі № 2а-9943/12/2670 за позовом ТОВ «Ріоніт» до ДПІ у Шевченкіському районі м. Києва ДПС про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, якою було зобов'язано ДПІ у Шевченкіському районі м. Києва ДПС відновити в обліковій картці платника ТОВ «Ріоніт» особового рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розірі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту, які ТОВ «Ріоніт» задекларувало за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Алекс-А ЛТД» в розмірі 62769726,85 грн., та задекларовані суми податкового зобов'язання в частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Ріоніт» підприємствам - покупцям у розмірі 62769726,85 грн. Зокрема, в мотивувальній частині постанови вказано, що відсутності винесених на підставі акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22 лютого 2012 року № 172/23-12/36218092 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Ріоніт» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ «Горохівський цукровий завод» та ТОВ «Алекс-А ЛТД» за період з 01 червня 2011 року по 01 листопада 2011 року» податкових повідомлень-рішень про визначення позивачеві сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, дії податкового органу щодо внесення змін до облікової картки та у внутрішніх електронних базах на підставі акту перевірки є неправомірними (т.1 арк. справи 204-219).

Наявність ділової мети при укладенні позивачем договору з ТОВ «Лігал Едвайзинг» зумовлена необхідністю належного ведення господарської діяльності, з огляду на види діяльності, які здійснює ТОВ «Компанія «Інтраст».

Крім іншого, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, вироків, постановлених у кримінальних справах, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, позивачем або ж ТОВ «Ріоніт» і ТОВ «Лігал Едвайзинг», податковим органом надано не було.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану варітсть та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій та наявність підстав для його скасування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Компанія «Інтраст» підлягає задоволенню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтраст» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Ю.І. Цвіркун